Постанова

від 24.04.2007 по справі 11/99-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/99-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 квітня 2007 р.                                                                                Справа № 11/99-07

за позовом      Мурафського сільського споживчого товариства , с. Мурафа Шаргородського

                        району

до                     Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування  акцизного     

                        збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України   

                        у  Вінницькій області, м. Вінниця

про                   визнання нечинним рішення.    

                                                                                                                    Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача      -    Л. Смик за довіреністю;

від відповідача  -    О. Юрченко-Скрипник за дорученням.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено позов про визнання нечинним рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування  акцизного  збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у  Вінницькій області № 0200292800-21 від 11.08.2006р.  про застосу

вання  фінансових санкцій в розмірі 1700 грн..

Позов мотивовано тим, що  при проведенні перевірки податковим органом порушено порядок проведення перевірки на підставі якої прийнято спірне рішення, оскільки  перевіряючи ми не внесено  запис в Журнал реєстрації відвідування суб'єкта підприємницької діяльності представниками контролюючих органів.   Перевіряючі не вимагали жодних первинних документів, відсутність яких встановлена актом. Окрім того, акт перевірки вручено  не посадовій особі Муравського ССТ, а продавцю.

Відповідач проти позову заперечує вказуючи, що при проведення перевірки  перевіряючими було встановлено порушення вимог ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995р. « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме відсутність ліцензій на право  роздрібної  торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та встановлено без ліцензійну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу,  судом встановлено, що Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування  акцизного  збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у  Вінницькій області 11.08.2006р., проведено перевірку щодо наявності ліцензій  на провадження видів господарської діяльності , що підлягають ліцензуванню  господарської одиниці магазину № 1, розташованого за адресою: вул. Дружби, 2, с. Мурафа Шаргородського району, що належить Муравському сільському споживчому товариству.

За наслідками такої перевірки складено акт від 03.08.2006р. за № 022813 в якому зазначено, що в магазині проводиться  торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами  без відповідних документів, а саме ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

На підставі даного акту відповідачем 11.08.2006р. винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0200292800-21, яким за порушення вимог ст. 15 Закону України  «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 1700 грн..

Статтею 15 Закону України «Про  державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,  коньячного і плодового, алкогольних напоїв  та тютюнових виробів»на яку посилається відповідач у спірному рішенні визначено, що  роздрібна торгівля   алкогольними   напоями   або  тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.  Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що  знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

Вищевказана норма передбачає, що   дія ліцензії  призупиняється  у  разі   несвоєчасної   сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.   Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки Мурафське ССТ мало в наявності ліцензії серії АБ № 250348 на роздрібну торгівлю тютюновими виробами  та серії АБ № 250063 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, що діяли з 03 серпня 2005 року по 03 серпня 2006 року.  Відповідачем, який є органом ліцензування,  письмового розпорядження щодо призупинення дії ліцензії не приймалось.

01 серпня 2006 року позивач платіжними дорученнями № № 277, 278, 279, 289 провів оплату за ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями на новий термін. Вказана обставина підтверджується довідкою  відділення державного казначейства у Шаргородському районі № 505 від 28.11.2006р..

Таким чином, суд не вбачає в діях позивача порушень вказаних в акті перевірки.

Як доказ виявлення факту торгівлі алкогольними та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій відповідач надає квитанцію № 274007 від 03.08.2006р. на якій міститься підпис, що відповідно до пояснень представника відповідача,  належить  продавцю.  

Акт перевірки № 022813 від 03.08.2006р.,   підписано та отримано продавцем  Куцолабською Л.А..  При візуальному порівнянні  підписів, що містяться в акті та квитанції вбачається, що вони не ідентичні, а отже квитанція № 274007 від 03.08.2006р. є сумнівним доказом і тому не може бути належним доказом.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових  і  службових осіб. Частина  3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а отже позов є обґрунтованим, відповідає дійсним обставинам та законодавству і тому підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування  акцизного  збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України у  Вінницькій області № 0200292800-21 від 11.08.2006р..

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Муравського сільського споживчого товариства (вул. Дружби, 2, с. Мурафа,  Шаргородський район, Вінницька область, п/р. 26002425748001 у Вінницькій філії КБ «Приватбанку», м. Вінниця, МФО 302689, код 01741448) 3, 40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 27.04.2007р.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.