Ухвала

від 09.11.2016 по справі 810/7138/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/26533/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланор»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року

у справі № 810/7138/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланор»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аланор» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція), в якому просило:

- визнати дії протиправними щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом від 02 жовтня 2014 року № 160/10-08-22-01/39286728 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аланор» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року»;

- визнати протиправними дії щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Аланор» в інформаційних базах Міністерства доходів і зборів України територіальних органів на підставі акта від 02 жовтня 2014 року № 160/10-08-22-01/39286728;

- зобов'язати відновити в інформаційних базах даних Міністерства доходів і зборів України територіальних органів показники податкової звітності, шляхом вилучення з них інформації, внесеної на підставі акту від 02 жовтня 2014 року № 160/10-08-22-01/39286728 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аланор» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекція вчинила заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства, за результатами яких складено акт від 02 жовтня 2014 року № 160/10-08-22-01/39286728 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аланор» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року».

На підставі акта перевірки Інспекцією здійснено корегування показників податкової звітності Товариства в інформаційних базах Міністерства доходів і зборів України територіальних органів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані дії Інспекції не порушують права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 ПК з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання .

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З урахування наведеного попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене відповідає правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року по справі № 826/11901/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54203682).

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аланор» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, що визначені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній Н.Є. Маринчак