Постанова

від 11.11.2016 по справі 826/26680/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 11 листопада 2016 року                      15 год. 00 хв.                                     № 826/26680/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді     Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс 1” до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс 1” (далі - позивачі, ТОВ “Будмонтажсервіс 1”, товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про скасування рішення відповідача №0017061706 від 05 серпня 2015 року про застосування штрафних санкцій в сумі 120300,13 грн. та нарахування пені в сумі 18762,23 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення відповідача №0017061706 від 05 серпня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки, на переконання позивача, задекларована ним у звіті за грудень 2014 року сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) була ним сплачена своєчасно (тобто, до в строк до 20 січня 2015 року) та у повному обсязі. При цьому, та обставини, що 14 січня 2015 року товариство перерахувало суму коштів у розмірі 220523,35 грн. на розрахунковий рахунок контролюючого органу за попереднім місцем податкового обліку (Сокирянської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області) не може слугувати підставою для висновку про несвоєчасну сплату ТОВ “Будмонтажсервіс 1” суми ЄСВ. Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/26680/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах і додаткових пояснень, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд - ВСТАНОВИВ: В період до 30 січня 2015 ТОВ “Будмонтажсервіс 1” (код ЄДРПОУ 35876701, місцезнаходження: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, мкрн. Сонячний, 20/21) перебувало на обліку в Сокирянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області як платник за основним місцем обліку. 30 січня 2015 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження (нова адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) товариство було взято на облік в ДПІ у Печерському районі, про що зазначено в листі відповідача від 01 грудня 2015 року №30858/10/26-55-11-01. В серпні 2015 року позивач отримав від ДПІ у Печерському районі рішення №0017061706 від 05 серпня 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (далі - Рішення №0017061706), згідно якого контролюючий орган на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” застосував до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ штраф у сумі 120300,13 грн. за період з 21 січня по 16 квітня 2015 року (що становить 20% від суми недоїмки), та нарахував пеню у розмірі 18762,23 грн. (що становить 0,1% від суми недоїмки). Не погоджуючись з правомірністю Рішення №0017061706 ТОВ “Будмонтажсервіс 1” в порядку ч. 14 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та ст. 56 Податкового кодексу України звернулося зі скаргами до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України, які згідно рішень останніх від 17 вересня 2015 року №14336/10/26-15-10-08-16 та від 30 жовтня 2015 року №23041/6/99-99-10-01-07-25 були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення відповідно без змін. Вважаючи вказане рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва. Суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 ч. 8, п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Частиною 7 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. При цьому, з 11.08.2013 набрали чинності положення ч.ч. 5, 6 і 10 ст. 9 Закону № 2464 в редакції Закону України від 04.07.2013 N 406-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно до ч. 10 ст.25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Приписами п. 2 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно зі ст. 25 Закону № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Як свідчать наявні матеріали справи, 16 січня 2015 року позивачем до відповідного контролюючого органу за місцем податкового обліку був надісланий звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року, де ТОВ “Будмонтажсервіс 1” самостійно визначило до сплати суму ЄСВ у розмірі 220630,29 грн. Вказана суму була нарахована до сплати в інтегрованій картці платника єдиного внеску (позивача) 20 січня 2015 року. Між тим, 14 січня 2015 року, тобто у строк встановлений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, позивачем до ПАТ “Укрінбанк” (МФО 300142) було подано платіжне доручення від 14 січня 2015 року №1210 на перерахування коштів в оплату ЄСВ за грудень 2014 року на загальну суму 220523,35 грн. Отримувачем коштів за даним платіжним дорученням визначено Сокирянську ОДПІ Новодністровське відділення (код ЄДРПОУ 38462998), номер розрахункового рахунку на який перераховувалися кошти - 37199201002450, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код банку - 856135. Вказаний платіжний документ позивача був прийнятий банком до виконання та платіж проведено в той же день, що підтверджується відмітками банку на такому платіжному дорученні, та не заперечується відповідачем. Водночас за даними наданого представником відповідача до матеріалів справи витягу з інтегрованої картки платника ЄСВ (позивача) за 2015 рік, сплачена позивачем за місцем попереднього податкового обліку сума коштів у розмірі 220523,35 грн. станом на 20 січня 2015 року в інтегрованій картці ТОВ “Будмонтажсервіс 1” відображена не була, у зв'язку з чим на вказану дату у позивача виникла недоїмка у сумі 220164,78 грн. (тобто, 220630,29 грн. зменшених на наявну станом на 20 січня 2015 року переплату у розмірі 465,51 грн.). В подальшому протягом періоду з 21 січня по 16 квітня 2015 року в інтегрованій картці платника ЄСВ (позивача) обліковувалася сума недоїмки з динамікою до зменшення або збільшення у зв'язку з декларуванням товариством до сплати сум ЄСВ по поточних звітних періодах та їх погашенням. У зв'язку з наявною сумою недоїмки ДПІ у Печерському районі виставила ТОВ “Будмонтажсервіс 1” вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 квітня 2015 року №Ю-3407-25 на суму 220392,47 грн. З урахуванням цього позивач звернувся до Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області із заявою від 31 березня 2015 року про перерахування суми коштів у розмірі 220523,35 грн. як помилково сплаченої згідно платіжного доручення від 14 січня 2015 року № 1210 на розрахунковий рахунок номер 37199201002450 (отримувач Сокирянська ОДПІ Новодністровське відділення) на правильний рахунок номер 37192201002655 (отримувач ДПІ у Печерському районі). Дана заява товариства була задоволена, та 16 квітня 2015 року кошти у сумі 220523,35 грн. були перераховані з рахунку Сокирянською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області на відповідний казначейський рахунок відповідача. В результаті 16.04.2015 сума недоїмки позивача по сплаті ЄСВ була погашена повністю та в інтегрованій картці ТОВ “Будмонтажсервіс 1” обліковувалася сума переплати. Таким чином, суд встановив, що позивач здійснив 14 січня 2015 року перерахування ЄСВ за період грудень 2014 року по строку сплати до 20 січня 2015 року на відповідний казначейський рахунок контролюючого органу за місцем свого податкового обліку, що відповідно стало підставою для виникнення в інтегрованій картці за період з 21 січня по 16 квітня 2015 року суми недоїмки по сплаті внеску, та як наслідок зумовило застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за вказаний період згідно оскаржуваного Рішення №0017061706. В тексті своїх заперечень проти позову та у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факт надходження до бюджету суми ЄСВ, сплаченої позивачем за період грудень 2014 року згідно платіжного доручення від 14 січня 2015 року №1210 в повному обсязі та у строки, передбачені законодавством України, але посилався, що обставини зарахування внеску не на той рахунок є підставою для притягнення позивача до відповідальності. До такої правової позиції контролюючого органу суд ставиться критично у зв'язку з наступним. У відповідності до спільного наказу Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року №493/815 “Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яке було чинне на час здійснення платежів у період з січня по квітень 2015 року, зазначено, що дане положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом, на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України відповідно до вимог законодавства. Розділом ІІ вказаного Положення передбачалось, що Міністерство доходів і зборів України та територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції Міндоходів відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 “Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування” (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску та фінансових санкцій (далі - страхові кошти). Відкриття рахунків 3719 здійснюється на підставі заяв Міндоходів і територіальних органів Міндоходів та інших документів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Згідно з п. 3.1. Положення, страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів Міндоходів в управліннях (відділеннях) Казначейства. В ході дослідження матеріалів справи, зокрема, копії платіжного доручення від 14 січня 2015 року №1210 про сплату позивачем суми ЄСВ, суд встановив, що така сплата була здійснена на рахунок 3719 відкритий в органах Казначейства для зарахування та розподілу коштів єдиного внеску, із зазначенням банку отримувача: ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, отримувач: Сокирянська ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві. У відповідності до ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Приписами ч. 5 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Аналіз норм цього Кодексу дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Поняття “єдиний казначейський рахунок” закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Пунктом 2.1 цього Положення №122 встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Зі змісту пунктів Положення № 122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів. Вказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду України, яка відображена в постановах від 16 червня 2015 року по справі №21-377а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-3920а15. У вказаних рішенні колегія суду дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України. Додатково зазначено, що оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій. Також суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо перерахування коштів по сплаті ЄСВ за звітний період грудень 2014 року до контролюючого органу за місцем попереднього обліку з наступних мотивів. Згідно з п. 2.1, 2.11 розд. ІІ, п.3.7 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (що втратив чинність 30 квітня 2015 року), звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів. У випадку припинення без правонаступника або зняття з обліку в органах доходів і зборів страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати зняття з обліку та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались. Якщо ж страхувальник із числа страхувальників, зазначених у п.п. 3.1, 3.2 та 3.4 цього розділу, у звітному періоді змінює місцезнаходження, або місце реєстрації, або місце проживання (поза межами територіального обслуговування органу доходів і зборів, в якому він перебував на обліку), звіт за цей звітний період (з першого до останнього календарного числа звітного періоду) подається до органу доходів і зборів за новим місцем взяття на облік. Аналогічні положення містяться в чинному Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 Порядок нарахування та сплати єдиного внеску в період виникнення спірних правовідносин був врегульований Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (діяла до 29 травня 2015 року). Так, у п. 4.2 розд. IV Інструкції № 455 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. Наразі в п. 2 розд. IV чинної Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 конкретизовано, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Крім того, п. 10.13 розд. Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду: 1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених п.п. 10.14 - 10.21 цього розділу; 2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року. Таким чином, вищенаведені положення норм права дають підстави для висновку, що у разі зміни місця обліку платника у наступному періоді за звітним сплата та подання звітності з єдиного внеску за такий звітний період здійснюється за попереднім місцем обліку. В даному випадку станом на день граничного строку сплати ЄСВ, задекларованого за звітний період грудень 2014 року, позивач перебував на обліку в Сокирянській ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області, а тому відповідно сплачувати внесок позивач мав саме на рахунок контролюючого органу за місцем свого обліку, що й мало місце. Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також проаналізувавши положення чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки сплата ТОВ “Будмонтажсервіс 1” суми ЄСВ за звітний період грудень 2014 року була здійснена у межах граничного терміну сплати вказаного обов'язкового платежу, передбаченого нормами Закону № 2464, та на спеціально відкритий для цього в органі державної казначейської служби рахунок контролюючого органу, тому посилання відповідача, що сплата ЄСВ здійснена не на правильний рахунок, як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс 1” до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05 серпня 2015 року №0017061706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. 3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтажсервіс 1” (код ЄДРПОУ 35876701) здійснений ним судовий збір у розмірі 2085,94 грн. (дві тисячі вісімдесят п'ять гривень дев'яносто чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 3966987). Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин