Ухвала

від 13.07.2017 по справі 826/26680/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ К/800/5084/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення відповідача від 05.08.2015 року № 0017061706 про застосування штрафних санкцій в сумі 120300,13 грн. та нарахування пені в сумі 18762,23 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року, позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.08.2015 року № 0017061706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що в період до 30.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" (код ЄДРПОУ 35876701, місцезнаходження: Чернівецька обл., м. Новодністровськ, мкрн. Сонячний, 20/21) перебувало на обліку в Сокирянській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області як платник за основним місцем обліку.

30 січня 2015 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження (нова адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) позивача було взято на облік в Державній податковій інспекції у Печерському районі.

В серпні 2015 року позивач отримав від Державної податкової інспекції у Печерському районі рішення від 05.08.2015 року № 0017061706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого контролюючий орган на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосував до позивача за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ штраф у сумі 120300,13 грн. за період з 21 січня по 16 квітня 2015 року (що становить 20% від суми недоїмки), та нарахував пеню у розмірі 18762,23 грн. (що становить 0,1% від суми недоїмки).

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.10 статті 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Приписами пункту 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що 14.01.2015 року, у строк встановлений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, позивачем до ПАТ "Укрінбанк" (МФО 300142) було подано платіжне доручення від 14.01.2015 року № 1210 на перерахування коштів в оплату ЄСВ за грудень 2014 року на загальну суму 220523,35 грн. Отримувачем коштів за даним платіжним дорученням визначено Сокирянську ОДПІ Новодністровське відділення (код ЄДРПОУ 38462998), номер розрахункового рахунку на який перераховувалися кошти - 37199201002450, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код банку - 856135.

Вказаний платіжний документ позивача був прийнятий банком до виконання та платіж проведено в той же день, що підтверджується відмітками банку на такому платіжному дорученні.

16.01.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" до відповідного контролюючого органу за місцем податкового обліку був надісланий звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року, де позивач самостійно визначив до сплати суму ЄСВ у розмірі 220630,29 грн. Вказана суму була нарахована до сплати в інтегрованій картці платника єдиного внеску (позивача) 20.01.2015 року.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника ЄСВ (позивача) за 2015 рік, сплачена позивачем за місцем попереднього податкового обліку сума коштів у розмірі 220523,35 грн. станом на 20.01.2015 року в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" відображена не була, у зв'язку з чим на вказану дату у позивача виникла недоїмка у сумі 220164,78 грн. (тобто, 220630,29 грн. зменшених на наявну станом на 20.01.2015 року переплату у розмірі 465,51 грн.).

З 21 січня по 16 квітня 2015 року в інтегрованій картці платника ЄСВ (позивача) обліковувалася сума недоїмки з динамікою до зменшення або збільшення у зв'язку з декларуванням товариством до сплати сум ЄСВ по поточних звітних періодах та їх погашенням.

Позивач звернувся до Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області із заявою від 31.03.2015 року про перерахування суми коштів у розмірі 220523,35 грн. як помилково сплаченої згідно платіжного доручення від 14.01.2015 року № 1210 на розрахунковий рахунок номер 37199201002450 (отримувач Сокирянська ОДПІ Новодністровське відділення) на правильний рахунок номер 37192201002655 (отримувач ДПІ у Печерському районі).

16.04.2015 року кошти у сумі 220523,35 грн. були перераховані з рахунку Сокирянською ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області на відповідний казначейський рахунок відповідача та сума недоїмки позивача по сплаті ЄСВ була погашена повністю та в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1"обліковувалася сума переплати.

Відповідно до ч.4 статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Приписами частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення про єдиний казначейський рахунок встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення про єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, яка відображена в постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15. У вказаному рішенні колегія суду дійшла висновку, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Додатково зазначено, що оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про протиправність рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.08.2015 року № 0017061706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс 1" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

О.В. Голяшкін

В.Ф. Мороз