Рішення

від 09.11.2016 по справі 915/1046/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 915/1046/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» , пр. Центральний, 107/1, оф. 353, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 34566550)

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (код ЄДПОУ 32159125)

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«АрьєргардВ» , АДРЕСА_1, 54055 (код ЄДРПОУ 39729868)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «³текс.В» , вул. Спаська, 1/1, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 36954979)

про стягнення заборгованості в сумі 260 610, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність від 27.09.2016 року;

від відповідача ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» : представник не з'явився;

від відповідача ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» : представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство «³текс-ТрансВ» з позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«АрьєргардВ» про:

- стягнення з ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» на користь ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» 160 610, 00 грн.;

- стягнення солідарно з ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«АрьєргардВ» на користь ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» 100 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «³текс.В» . Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 25.10.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.10.2016 року відкладено розгляд справи на 09.11.2016 року.

09.11.2016 року до господарського суду Миколаївської області від представника відповідача ДП ДАК «Хліб України» ТД «Укрхлібпродукти» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (арк. 55), мотивоване фізичною неможливістю прибуття представника відповідача в судове засідання та необхідністю подання додаткових доказів. Відповідач просив суд відкласти розгляд справи принаймні на один місяць.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2016 року усно заперечив проти відкладення розгляду справи, вказуючи, що відповідач навмисно затягує строки розгляду справи. Строк розгляду справи є обмеженим (ст. 69 ГПК України). Відповідач не позбавлений був можливості направити в судове засідання іншого представника та надати суду документи поштою. Просив суд розглянути справу по суті.

Розглянувши подане суду клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків , встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами відповідно до п. 1 ч. 1 зазначеної статті є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Таким чином, пункт 1 частини 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відкладення розгляду справи обумовлено неможливістю вирішення спору в зв'язку з нез'явленням в засідання учасників процесу. Тобто господарський суд у кожному випадку визначає можливість чи неможливість вирішення спору.

Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України, який в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначив, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідачем не подано суду жодних доказів, які підтверджують неможливість направлення представника у судове засідання.

В спірному випадку судом не визнавалась обов"язковою явка повноважного представника відповідача.

Щодо посилань відповідача на необхідність відкладення розгляду справи з метою надання часу для подачі додаткових доказів, то суд звертає увагу на наступне.

Провадження у даній справі було порушено 03.10.2016 року. Ухвала про порушення провадження у даній справі отримана відповідачем 07.10.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. 26). Тобто відповідач мав більше місяця часу для підготовки як доказів на заперечення позовних вимог, так і письмових пояснень (відзиву на позов). При цьому, відповідач не позбавлений був можливості направити необхідні документи до суду поштою.

В судове засідання 25.10.2016 року відповідач також не направив повноважного представника, жодних причин та доказів неможливості забезпечення участі представника відповідача в судовому засіданні суду не подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого клопотання про відкладення розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача. Судом також враховано неможливість задоволення клопотання про відкладення розгляду справи більше як на місяць, оскільки строк розгляду справи є обмеженим. Клопотань про продовження строку розгляду справи учасниками процесу не заявлялось.

В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

09.11.2016 року до господарського суду Миколаївської області від представника позивача надійшла заява вх. № 18766/16 про часткову відмову від позовних вимог (арк. 53).

В поданій заяві позивач, керуючись ст. 22, 78, 80 ГПК України, просив суд:

- прийняти відмову ОСОБА_1 підприємства «Вітекс-Транс» від позовних вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Арьєргард».

- стягнути з ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» (код ЄДРПОУ 32159125) на користь ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» (код ЄДРПОУ 34566550) - 260 610, 00 грн. та витрат на сплату судового збору - 3 909, 16 грн.

Подана заява є заявою про відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_5 «Арьєргард» та одночасно заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог до відповідача ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.11.2016 року судом прийнято відмову ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«АрьєргардВ» . Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«АрьєргардВ» на користь ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» 100 000, 00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову.

В судовому засіданні 09.11.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

04.12.2015 року між ОСОБА_5 "Вітекс." (покупець) та ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" (постачальник) був укладений договір поставки № 60-к, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у встановлений Договором термін кукурудзу (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався оплатити його на умовах даного договору.

ОСОБА_5 «Вітекс.» виконало свої зобов'язання, передбачені договором поставки, у повному обсязі та сплатило суму попередньої оплати за товар в розмірі 260 610, 00 грн. Однак, відповідач ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" зобов'язання по поставці товару не виконав, у зв'язку з чим покупець відмовився від товару та просив боржника повернути суму попередньої оплати в розмірі 260 610, 00 грн.

Враховуючи укладення між ОСОБА_5 «Вітекс.» та ПП «Вітекс - Транс» договору про відступлення права вимоги від 01.09.2016 року, до останнього перейшли права кредитора, зокрема, право вимоги щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 260 610 грн.

Оскільки, ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» (поручитль) поручився на підставі договору поруки від 04.12.2015 року перед новим кредитором за виконання боржником свого обов'язку в обсязі 100 000 грн., позивачем заявлено до стягнення 100 000 грн. в солідарному порядку з боржника та поручителя. Враховуючи, що позивач самостійно користується своїми правами на власний розсуд, позивачем було подано заяву про відмову від позову в частині вимог до поручителя ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» . Таким чином, предметом спору є вимога про стягнення всієї суми попередньої оплати в розмірі 260 610 грн. з відповідача ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" на користь позивача ПП «Вітекс - Транс» (новий кредитор).

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 265, 509, 526, ГК України, ст. 525, ч. 1 ст. 530, 554, 629, ч. 1, 2 ст. 693, ЦК України, ч. 3 ст. 15 ГПК України та умовами договорів.

Відповідачі ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» , ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» та третя особа ОСОБА_5 «³текс.В» не скористались наданим їм ст. 22, 27 ГПК України правом та в судові засідання повноважних представників не направили. Відповідачі письмового відзиву по суті спору не подали.

Відповідач ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 26, 44).

Третя особа ОСОБА_5 «³текс.В» про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 27, 43).

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року, від 25.10.2016 року, надіслані на адресу відповідача ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» , АДРЕСА_1, 54055, повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти В«за незапитомВ» (арк. 28-30, 45-48).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» є АДРЕСА_1, 54055 (арк. 34-35). Отже, ухвали господарського суду направлені на правильну адресу відповідача ОСОБА_5 В«АрьєргардВ» .

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином усіх учасників процесу про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_5 "Вітекс." (покупець) та ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" (постачальник) було укладено договір поставки № 60-К від 04.12.2015 року , відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору) (арк. 8-10).

Відповідно до п. 9.1 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2015 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за Договором - до моменту їх повного виконання. Термін дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

До договору між сторонами було укладено Специфікацію № 1 від 04.12.2015 року, яка є невід'ємною частиною основного договору (арк. 11).

Договір та специфікацію підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору поставки № 60-К сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору товаром, що поставляється за Договором, є кукурудза (далі по тексту - «Товар»).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується в специфікації.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару за Договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у Специфікаціях (надалі по тексту - пункт поставки Товару).

Відповідно до п. 3.3 Договору при здійснені поставки партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; товарно-транспортну накладну; якісне посвідчення; карантинний сертифікат (оригінал); документ про вміст токсичних елементів, пестицидів, мікотоксинів і радіонуклідів (оригінал або завірену копію); на вимогу покупця продавець зобов'язаний надати документ про проходження повірки ваг (завірену копію).

Відповідно до п. 3.4 Договору датою поставки партії товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін, яка відповідає даті передачі товару покупцю в пункті поставки зазначеному в п.3.2. Договору.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у рахунках-фактурах. Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказується у рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється покупцем згідно виставлених рахунків 100 % передоплати від загальної вартості партії товару, протягом 3 (трьох) днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору постачальник зобов'язується поставити товар в строки, передбачені умовами договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 60-К між ОСОБА_5 "Вітекс." та ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" було укладено Специфікацію № 1 від 04.12.2015 року, в якій сторони погодили поставку товару - кукурудзи, врожаю 2015 року, загальною кількістю 74, 46 тон, вартістю 260 610, 00 грн. (арк. 11).

Відповідно до п. 1 Специфікації постачальник зобов'язується поставити наступний товар, а покупець прийняти й оплатити товар в строк і на умовах:

- 201 210, 75 грн. покупець оплачує на підставі виставленого рахунку постачальником;

- остаточний розрахунок виконується після повного завантаження на підставі виставленого рахунку постачальником та видаткових накладних.

Відповідно до п. 2 Специфікації постачальник зобов'язується поставити на користь покупця загальну кількість товару відповідно до умов основного договору терміном до 29.02.2016 року.

Відповідно до п. 4 Специфікації ця додаткова угода є невід'ємною частиною основного договору, складена у двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони та діє з урахуванням вимог основного договору.

На виконання п. 4.3 Договору поставки № 60-К покупцем ОСОБА_5 «Вітекс.» здійснено попередню оплату за товар на загальну суму 260 610, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 554 від 10.12.2015 року з призначенням платежу «сплата за с/г продукцію зг.рах. № 2 від 04.12.2015 року» (арк. 12).

Таким чином, в силу умов п. 3.2 Договору поставки та п. 2 Специфікації у постачальника ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" виник обов'язок з поставки товару до 29.02.2016 року включно.

Суду не подано доказів поставки відповідачем ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" товару як у визначений договором та специфікацією строк (до 29.02.2016 року), так і з порушенням строку. Тобто, товар за договором поставки не поставлено взагалі.

29.04.2016 року ОСОБА_5 «Вітекс.» (покупець) звертався до відповідача ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" (постачальник) з вимогою вих. № 27 року, в якій на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України просив повернути грошові кошти у розмірі 260 610, 00 грн. протягом 7 (семи) календарних днів від дня пред'явлення вимоги (арк. 13). Факт отримання відповідачем ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, з якого вбачається, що відповідач ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" отримав претензію 16.05.2016 року (арк. 14-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач ДП ДАК "Хліб України" Торговий Дім "Укрхлібпродукти" в силу ст. 530 ЦК України повинен був повернути суму попередньої оплати в розмірі 260 610, 00 грн. в семиденний строк з дня отримання вимоги, тобто до 23.05.2016 року включно.

У відповідь на претензію № 27 від 29.04.2016 року відповідач ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" направив ОСОБА_5 «Вітекс.» для підписання проект договору прощення боргу № 310/2016 від 31.04.2016 року (арк. 16). Проте, договір прощення боргу не підписано кредитором ОСОБА_5 «Вітекс.», отже договір не є укладеним, а відповідно не є таким, що створює правові наслідки для сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" заборгованості в сумі 260 610 грн. (обов'язку з повернення суми попередньої оплати за договором поставки).

Судом також встановлено наступне.

01.09.2016 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Вітекс." (цедент) та ОСОБА_1 підприємством «³текс-ТрансВ» (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги від 01.09.2016 року , який спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Цедентом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором за Договором поставки № 60-К від 04.12.2015 року між Цедентом та ДП ДАК «Хліб України» Торговий Дім «Укрхлібпродукти» (боржник) (п. 1 Договору) (арк. 17-18).

Відповідно до п. 11, 12 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору про відступлення права вимоги суду не подано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Умовами Договору про відступлення права вимоги сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2 Договору за цим Договором до цесіонарія переходить право вимагати (замість цедента) від боржника суму заборгованості 260 610, 00 грн. (двісті шістдесят тисяч шістсот десять грн.).

Відповідно до п. 3 Договору до цесіонарія переходить право вимоги цедента за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до п. 4 Договору моментом переходу права вимоги цедента за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до цесіонарія є дата укладання цього договору.

Відповідно до п. 5 Договору цедент зобов'язаний в строк 1 місяць з моменту набрання чинності цим Договором повідомити боржника про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 6 Договору у строк до 30 вересня 2016 року цедент зобов'язується передати цесіонарію всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим Договором.

Відповідно до п. 9 Договору цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданого за цим Договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку.

На виконання умов п. 6 договору про відступлення права вимоги цедент ОСОБА_5 "Вітекс." передав цесіонарію ПП В«Вітекс-ТрансВ» документи, що підтверджують право вимоги до боржника, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі № 1 до договору відступлення права вимоги від 01.09.2016 року (арк. 19).

На виконання умов п. 5 договору про відступлення права вимоги цедент ОСОБА_5 "Вітекс." 23.09.2016 року направив на адресу відповідача ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" (боржника) повідомлення вих. № 38, у якому повідомив про передачу права вимоги за договором поставки № 60-К від 04.12.2015 року та просив сплатити заборгованість (арк. 20). Факт направлення повідомлення № 38 підтверджується копією опису та копією поштової квитанції (арк. 21).

Таким чином, у зв'язку з відступленням права вимоги у боржника ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" виникло зобов'язання по поверненню попередньої оплати в розмірі 260 610, 00 грн. за договором поставки № 60-К від 04.12.2015 року перед ОСОБА_1 підприємством «³текс-ТрансВ» (новий кредитор).

Станом на день розгляду справи відповідачем ДП ДАК "Хліб України" ТД "Укрхлібпродукти" не подано суду доказів сплати коштів в розмірі 260 610, 00 грн. ані на користь ОСОБА_5 "Вітекс.", ані на користь ПП В«Вітекс-ТрансВ» .

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу , а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару , не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині стягнення 260 610, 00 грн., оскільки покупцем було проведено попередню оплату за договором поставки, тобто у постачальника (відповідача ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» ) виник обов'язок з поставки товару. Однак, відповідачем порушено взяте на себе зобов'язання щодо поставки товару, що в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України надає покупцю право вимагати повернення суми попередньої оплати. Будь-яких доказів поставки товару чи повернення відповідачем попередньої оплати суду не подано, як і не спростовано позовних вимог. Враховуючи передачу права вимоги ПП "Вітекс-Транс" за договором про відступлення права вимоги, останній правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, вимога позивача ПП "Вітекс-Транс" про стягнення з відповідача ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» 260 610, 00 грн. є обґрунтованою, підставною, підтвердженою належними та допустимими доказами у справі.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача ДП ДАК В«Хліб УкраїниВ» ТД В«УкрхлібпродуктиВ» .

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 підприємства Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ» Торговий Дім В«УкрхлібпродуктиВ» , вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (код ЄДПОУ 32159125) на користь позивача ОСОБА_1 підприємства «³текс-ТрансВ» , пр. Центральний, 107/1, оф. 353, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 34566550):

- 260 610, 00 грн. (двісті шістдесят тисяч шістсот десять грн. 00 коп.) - боргу;

- 3 909, 15 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'ять грн. 15 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 14.11.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш