Ухвала

від 08.11.2016 по справі 922/4670/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" листопада 2016 р. Справа № 922/4670/15

вх. № 4670/15

Суддя господарського суду: Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання: Самсонова М.М.

розглянувши скаргу КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" (вх. №275 від 16.09.2016) на постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 02.12.2015 при виконанні рішення суду

по справі за позовом Комунального Підприємства "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства", м. Черкаси до Приватного підприємства "ТоргиюУА", м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" 17 серпня 2015 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Торги.УА" про стягнення коштів в сумі 446 600,00 грн.

Рішенням суду від 06жовтня 2015 року позовні вимоги було задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Торги.УА" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, Код ЄДРПОУ 34407006) на користь комунального підприємства "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 7, Код ЄДРПОУ 03356944) заборгованість в розмірі 446600,00 грн. та судовий збір в сумі 8249,00 грн.

20 жовтня 2015 року на виконання вказаного рішення було видано наказ по справі №922/4670/15.

25 січня 2016 року до господарського суду Харківської області надійшла заява стягувача №02-14/02 від 04.01.2015 (вх. №2206 від 25.01.2016) про видачу дублікату наказу, у зв'язку з його втратою.

Ухвалою суду від 27 січня 2016 року заяву ліквідатора КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" (вх. №2206 від 25.01.2016) про видачу дубліката наказу господарського суду Харківської області від 20.10.2015 по справі №922/4670/15 було задоволено та видано дублікат наказу господарського суду Харківської області від 20.10.2015 у справі №922/4670/15.

16 вересня 2016 року до суду надійшла скарга КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" (вх. №275 від 16.09.2016) на постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 02.12.2015 при виконанні рішення суду по справі №922/4670/15.

Ухвалою суду від 19 вересня 2016 року розгляд скарги було призначено на 25 жовтня 2016 року.

Представники стягувача та боржника в судове засідання не з'явилися.

Стягувач надав клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

Дзержинським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відзив на скаргу надано не було. Представник ВДВС в судове засідання по розгляду скарги не з'явився. Про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК України тощо.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги та заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України В«Про виконавче провадженняВ» , що є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходив з того, що на момент вчинення державним виконавцем дій, що є предметом оскарження діяв Закон України "Про виконавче провадження" в редакції 1999 року, а тому, суд застосовує положення саме цієї редакції.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України В«Про державну виконавчу службуВ» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 6 ЗУ В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 ЗУ В«Про виконавче провадженняВ» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України вказує, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В силу п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 65 Закону.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, державний виконавець має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець звертає стягнення кошти боржника - юридичної особи що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Згідно п. 5.1.1 Інструкції про порядок проведення виконавчих дій звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 66 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стаття 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає порядок звернення стягнення на майно у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення та ліквідації боржника - юридичної особи, відповідно до вимог вказаної статті встановлено наступне:

1. У разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.

2. У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

3. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 49 цього ж закону (ч. 1) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3*1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 по справі № 922/4670/15 стягнуто з приватного підприємства «Торги.УА» на користь КП «Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства» заборгованість в розмірі 446600,00 грн. та судовий збір в сумі 8249,00 грн.

27.10.2015 КП «Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства» звернулось із заявою № 02-14/474 про відкриття виконавчого провадження.

26.11.2015 постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження ВП № 49527830.

Як вказує скаржник, та, що не було спростовано державним виконавцем під час розгляду скарги, 06.09.2016 представник КП «Кам'янське виробниче управління житлово - комунального господарства» ОСОБА_1 ознайомився із матеріалами виконавчого провадження № 49527830, з якого встановив, що постановою державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 02.12.2015 виконавче провадження було закінчене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50, ч.ч. 2,3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем не було надано суду для огляду виконавче провадження, також, не надано доказів направлення на адресу стягувача копії постанови державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 02.12.2015, у зв'язку з чим, суд визнає причини пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця поважними.

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що до матеріалів виконавчого провадження долучено заяву боржника про ліквідацію юридичної особи - боржника разом з копією рішення № 1/15 від 16.11.2015 засновників юридичної особи - боржника про припинення шляхом його ліквідації у добровільному порядку, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30.11.2015 № 21476975 про перебування юридичної особи в стані припинення за рішенням засновників.

Вказаною постановою одночасно припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового характеру.

Відповідно до частини 1 та другої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа припиняється в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Проте згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців боржник перебуває у стані припинення, що означає про початок ліквідаційної процедури юридичної особи, а не про припинення ТОВ «Торги.УА» як юридичної особи.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення юридичної особи за рішенням її засновків є одним із етапів процесу ліквідації юридичної особи, визначеного ст. ст. 34 - 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

У пункті 10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження» поінформовано, що пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. За приписами пункту З частини першої статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та частини першої статті 111 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Відсутність відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ліквідації підприємства боржника є підставою для визнання постанови про закінчення виконавчого провадження недійсною.

Суд зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" враховуючи положення статті 121-2 ГПК роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду. Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, зважаючи на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття та є незаконною.

Керуючись ст.22, 33, 34, 43, 75, 86 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу КП "Кам'янське виробниче управління житлово-комунального господарства" (вх. №275 від 16.09.2016) задовольнити.

Визнати незаконною постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 02.12.2015 про закриття виконавчого провадження ВП № 49527830.

Суддя Прохоров С.А.