Ухвала

від 09.11.2016 по справі 822/5413/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/5413/15

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

09 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: Юхимчук Н.М.,

представника позивача: Садловської І.М.,

представника відповідача: Кундиловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Буг" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, за участю третьої особи - ТОВ "Бенефіт Гарант Груп" про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ТОВ «ТК «БУГ» звернулося з позовом до ДПІ в м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 року №0000212203/957.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року залучено в якості третьої особи - ТОВ «Бенефіт Гарант Груп».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

У відповідності з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, в період з 21.07.2015 року по 29.07.2015 року працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТК«Буг» з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Бенефіт Гарант Груп», ДП «Адідас-Україна», ПАТ «Мультиплекс-Холдинг», ПРАТ «Укрпроектінвест», ТОВ «Адомар», ТОВ «Аптекар», ТОВ «Карі Україна», ТОВ «Керуюча Компанія «ТРЦ «Оазис», ТОВ «Лізингова Компанія «Ельдорадо», ТОВ «МТІ», ТОВ «Сенді Парк», ТОВ «Смайлсіті», ТОВ «Фоззі-Фуд» за листопад 2014 р. та березень 2015 р., їх реальності та повноти відображення в обліку, про що складено акт №3099/225-03/32601032 від 05.08.2015 р., , яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за листопад 2014 р. на загальну суму 1103826,00 грн.

У послідуючому, на підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000212203/957 від 26.08.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1103826,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 275957,00 грн.

Однак, ТОВ «ТК«Буг», не погодившись з вказаним рішенням, вважаючи, що його права порушені, звернулося з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення №0000212203/957 від 26.08.2015 р. прийняте Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області необгрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За приписами п.73.3 ст.73 ПК України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлено два запити позивачу за №1837/10/15-1 від 29.01.2015 року і №12209/10/15/1 від 05.06.2015 року, на які отримав відповіді.

В наказі №2386 від 13.07.2015 року "Про проведення документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ "ТК "Буг" (код ЄДРПОУ 32601032)", зазначено, що відповідно до ст. ст.75, 79 ПК України з урахуванням вимог ст.78, 79 ПК України стверджено, що ТОВ "ТК "Буг" на запити №1837/10/15-1 від 29.01.2015 року і №12209/10/15/1 від 05.06.2015 року документальне підтвердження операцій із рядом контрагентів не надав у повному обсязі і наказано провести документальну позапланову невиїздну перевірку ТОВ "ТК "Буг" в тому числі щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП".

Однак, із наказу не слідує ненадання ТОВ "ТК"Буг" яких саме документальних підтверджень господарчих операцій і з якими контрагентами стало підставою для винесення наказу про проведення документальної позапланової невиїздної перевірки ТОВ "ТК"Буг".

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно призначено документальну позапланову невиїздну перевірку ТОВ "ТК "Буг", оскільки відсутні підстави, які визначені ст.78 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на факт відсутності у ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" трудових та матеріально-технічних ресурсів для виконання робіт за укладеним з позивачем договором не підтверджено належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, не відповідає дійсності твердження відповідача, що ТОВ "ТК"Буг" не надано для перевірки податкові накладні, оформлених ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" на адресу позивача, про що свідчить супровідний лист №35 від 26.02.2015 року, в якому п.19 зазначено податкові накладні за листопад 2014 року, в кількості 34 арк.

Висновок відповідача щодо відсутності підтвердження наявності ліцензії на будівельні роботи у підрядника спростовується тим, що в момент підписання Договору останнім надано ліцензію №526414 серії АЕ, строк дії якої з 08.09.2014 року по 08.09.2017 року та перелік робіт, на виконання яких надається право, яка міститься в матеріалах справи.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладені норми Податкового кодексу України підставами для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Підпунктом 1.1 Договору підряду № 5-С від 1 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ "ТК "Буг" (Замовник) та ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП" (Підрядник) передбачено, що підрядник забезпечує виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: Торгівельно-розважальний центр "Оазис" в м. Хмельницькому, вул. Маршала Рибалка, 2-а. Згідно п.1.2 цього правочину, перелік видів та об'ємів робіт, їх вартість, включає в себе вартість матеріалів, враховані кошторисами (Додатками №1,2,3,4,5,6,7), які є невід'ємною частиною даного договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів недійсності вищезгаданого Договору підряду № 5-С від 1 жовтня 2014 року, які визначено главою 16 параграфом 2 ЦК України, відповідачем не надано.

Водночас, позивачем надано акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрати, на підтвердження реальності операцій по правочину з ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП".

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності і підтвердженості операцій позивача по правочину з ТОВ "БЕНЕФІТ ГАРАНТ ГРУП", який має відповідні види діяльності і виконав ремонтно-будівельні роботи для ТОВ "ТК "Буг", що підтверджено в тому числі додатками до Договору підряду № 5-С від 1 жовтня 2014 року.

Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

В той же час, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, встановлено, що законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Порушення одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Із п. 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Крім того, висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що акти надання послуг складені з порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Водночас, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власник або залучених) здійснюється надання послуг постачальником.

Аналогічна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2016 року у справі №К/800/55144/13.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про те, що на момент складання податкових накладних ТОВ "Бенефіт Гарант Груп" не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів вважає твердження відповідача щодо ознак відсутності здійснення фінансово-господарських операцій, у зв'язку з неможливістю встановлення загальної кількості годин необхідних для виконання та кількості працівників, які виконували будівельно-ремонтні роботи ТОВ "Бенефіт Гарант Груп" для ТОВ "ТК"Буг" таким, що має характер припущень та є необгрунтованим, а відтак, не може бути покладене в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія судів вважає, що зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №К/800/9707/16.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000212203/957 від 26.08.2015 р., оскільки відповідач діяв не на підставах, не у спосіб та не в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 листопада 2016 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.