Постанова

від 30.06.2011 по справі 2а-852/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2011 року 12:25 № 2а-852/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шарпакової В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Водообробка та обладнання» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсним та скасування рішень № 0000892200/1 від 15.01.2010року, № 0000892200/2 від 31.03.2010 року про нарахування пені в сфері ЗЕД

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 червня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство «Водообробка та обладнання»(далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року та № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-852/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 09 лютого 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2011 року заяву про самовідвід судді Григоровича П.О. задоволено. Суддю Григоровича П.О. відведено від розгляду справи.

На підставі протоколу розподілу справи між суддями від 16 травня 2011 року автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-852/11/2670 передано на розгляд судді Шарпаковій В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2011 року справу № 2а-852/11/2670 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 31 травня 2011 року, яке відкладалось на 14 червня 2011 року, у зв'язку з неявкою позивача.

Судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з неявкою представників сторін у судові засідання та у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 30 червня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність просив суд відмовити у задоволенні позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних фінансових санкцій від 25 листопада 2009 року № 0000892200/0 визнано недійсним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року у справі № 2а-5001/10/2670.

Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції (пеня у сфері ЗЕД) та вважає, що висновки акту перевірки від 13 листопада 2009 року не відповідають вимогам чинного законодавства та не мають належних обґрунтувань, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року та № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

В обґрунтування заперечень, представник відповідача вказав, що на підставі акту перевірки № 59/22-025/30218403 від 13 листопада 2009 року за порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»№ 351-ХІV від 23 грудня 1998 року, а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 130000 Євро від нерезидента, ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/0 від 25 листопада 2009 року та як наслідок апеляційного оскарження прийняті рішення від 15 січня 2010 року № 0000892200/1 та від 31 березня 2010 року № 0000892200/0, які на думку відповідача є правомірними та таким що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Водообробка та обладнання»(код ЄДРПОУ 30218403) з питання дотримання вимог діючого валютного законодавства при здійсненні імпортних операцій по контракту № 01/2204/08-SYNWTE від 22.04.2008 р. з фірмою SYNKLAD s.r.o.В» (Словакія).

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено Акт № 59/22-025/30218403 від 13 листопада 2009 року, якою встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 130000 Євро від нерезидента.

За висновками акту перевірки від 13 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесене рішення від 25 листопала 2009 року №0000892202/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 320 652,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року у справі № 2а-5001/10/2670 за позовом Приватного підприємства «Водообробка та обладнання»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/0 від 25 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/0 від 25 листопада 2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва звлишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року залишено без змін.

В результаті апеляційного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/0 від 25 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією у Святошинському район міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення аналогічного змісту № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року та № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року , якими за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 130000 Євро від нерезидента нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 320 652, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду срави № 2а-5001/10/2670 встановлено, що імпортна операція за контрактом від 22 квітня 2008 року № 01/2204/08-SYN/WTE є завершеною без увезення товару на територію України у зв'язку з припиненням дії зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог резидента та нерезидента.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК сторони вільні, у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не містить заборони щодо зміни сторонами істотних умов договору, у тому числі його ціни, шляхом підписання додаткових угод до нього.

ОСОБА_1 регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте не не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Частиною четвертою статті 6 Закону України від «Про зовнішньоекономічну діяльність»16 квітня 1991 року № 959-ХІ1 передбачено, що суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав або не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто таких, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в однійі тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди обома.

Таким чином, зарахування - припинення взаємних зустрічних грошових зобов'язань шляхом зарахування вимог по оплаті на рахунок Приватного підприємтсва В«Водообробка та обладнанняВ» 130000 Євро за контрактом від 22 квітня 2008 року № 01/2204/08-SYN/WTE, додатковою угодою від 09 жовтня 2008 року до нього, та вимог по оплаті на рахунок SYNKLAD s.r.o. авансу в сумі 130000 Євро за контрактом від 16.10.2008 року №01/1610/08/-SYN/WTE за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. №136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28.05.1999р. за №338/3631.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року встановлено, що поставка товару по контракту від 16.10.2008 року №01/1610/08/-SYN/WTE була здійснена продавцем 20.02.2009 року. Відповідно до відміток митного органу на кордоні, а саме, Київської регіональної митниці, зазначених на товарно-транспортних накладних, що супроводжували ввезення товару, датою перетину товаром митного кордону України є 20.02.2009 року.

Отже, відміткою пункту пропуску Київської регіональної митниці про взяття товару під митний контроль України відповідно 20.02.2009 року засвідчується факт та дата фактичного переміщення вантажу через митний кордон України, що свідчить про дотримання позивачем граничних строків поставки товарів, визначених Законом № 185/94-ВР.

А відтак рішення відповідача від 25.11.2009р. № 0000892202/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 320 652,00 грн. прийнято за відсутності правових підстав для його прийняття.

ОСОБА_1 обставини підтверджуються матеріалами справи, визнаються сторонами і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до пункту 1.10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі по тексту - ОСОБА_1 № 2181-III) податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Пунктом 5.2.2 Закону № 2181-III встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню (пункт 5.2.4 Закону № 2181-III).

Відповідно до пункту 6.2.1 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 6.4 вказаного Закону податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

У судовому засіданні 24 червня 2011 року представником Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва надано суду довідку про заборгованість, зі змісту якої вбачається, що заборгованості у Приватного підприємства «Водообробка та обладнання»відсутня перед бюджетом.

Крім цього, представником відповідача у судових засіданнях зазначалось, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення є похідними рішеннями з дробами 1 та 2, та винесені на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000892200/0 від 25 листопада 2009 року , яке вже скасовано у судовому порядку.

Таким чином, у судовому засіданні представник відповідача зазначав, що умовно податкові повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року та № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року вважаються відкликаними, а тому спір відсутній між сторонами, а провадження у справі підялагає закриттю.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що стаття 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, зокрема: суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Таким чином, правові підстваи для закриття провадження у справі у суда відсутні.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, при всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва не надано достатніх беззаперечних доказів, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення про застосування фінансових санкцій № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року та № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року відкликані або скасовані податковим органом, а тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Водообробка та обладнання" задовольнити.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000892200/1 від 15 січня 2010 року.

3. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000892200/2 від 31 березня 2010 року.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.