Ухвала

від 15.11.2016 по справі 814/551/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р.м. ОдесаСправа № 814/551/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, у справі за позовом Березнегуватського приватного підприємства "НАФТОПРОДУКТИ" до Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Березнегуватське приватне підприємство "НАФТОПРОДУКТИ" звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Баштанській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, а саме: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18 грудня 2015 року; визнання протиправними дії щодо прийняття наказу № 157 від 25 листопада 2015 року, проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, складання акту № 115/22-32548215 від 04 грудня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2015 року № НОМЕР_1.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "ОМО" не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені з порушенням норм чинного законодавства та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Також апелянтом наголошено, що надані підприємством документи, які підтверджують факт транспортування отриманих нафтопродуктів не мають будь-якого відношення до спірних правовідносин.

В свою чергу, підприємством подано заперечення на вказану апеляційну скаргу, з яких вбачається, що ним підтверджено проведені господарські операції належними доказами, а будь-які порушення вчиненні контрагентом не можуть ставати підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 листопада 2015 року по 27 листопада 2015 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Березнегуватського приватного підприємства "Нафтопродукти", з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ОМО", за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 115/22-32548215 від 04 грудня 2015 року.

Вказаним актом виявлено порушення підприємством п. 185.1 ст. 185, п. 188.1. ст. 188., п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.1, 198.3., 198.5, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого підприємством занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ, на суму 74 879 грн.

На підставі виявлених порушень, податковим органом 18 грудня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, на суму 74 879,00 грн., та штрафних санкцій, на суму 18 720,00 грн.

Не погоджуючись з фактом проведення перевірки податковим органом, а також з отриманим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкових зобов'язань позивача у спірному періоді, вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ "ОМО".

Колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачем (в особі покупця) укладено 10 листопада 2014 року договір поставки № 18 з ТОВ "ОМО" (в особі постачальника), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати покупцю в погоджені строки нафтопродукти, який зобов'язаний їх прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання умов вказаного договору судом зібрано наступні докази: рахунком на оплату нафтопродуктів від 10 листопада 2014 року № 70, на суму 449 271,53 грн.; видатковою накладною від 11 листопада 2014 року № 61; податковими накладними № 13 від 10 листопада 2014 року та № 14 від 11 листопада 2014 року; товарно-транспортною накладною від 11 листопада 2014 року № 247; платіжними дорученнями № 373 від 10 листопада 2014 року, № 375 від 11 листопада 2014 року, на загальну суму 449 271,53; даними бухгалтерського обліку; сертифікатами відповідності; довіреністю на отримання товару № 76 від 10 листопада 2014 року.

За наслідком проведених господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагенту.

Так, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, із зібраних доказів вбачається, що факт отримання підприємством нафтопродуктів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

Крім того, колегія вважає, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства позивачем, що ґрунтуються на основі акту перевірки ТОВ «ОМО» є безпідставними, так як вказаним актом не встановлено порушень норм податкового законодавства у проведених господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

При цьому, посилання податкового органу на будь-які недоліки в наданих товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних, а так само наявності в них певних недоліків. Сам по собі факт наявності в товарно-транспортних накладних на поставлений товар недоліків, при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести податок сплачений в ціни цього товару до складу податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання товарів за вищевказаними операціями від свого контрагента, то оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Також, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції зроблено висновок щодо відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог, в частині визнання протиправними дій податкового органу з призначення та проведення спірної перевірки, а також оформлення її результатів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої відповідачем апеляційної скарги не оскаржено вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Баштанську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_1