Постанова
від 10.11.2016 по справі 912/3806/15
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року Справа № 912/3806/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

судді: Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1 від 24.07.2015 р.;

від відповідача-2: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 25.07.2016 р.,

представники відповідача-1 та третіх осіб-1,2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року у справі №912/3806/15

за позовом Фермерського господарства "Мітус", с. Лозуватка, Онуфріївський район, Кіровоградська область

до відповідача-1 ОСОБА_4 районної державної адміністрації, с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область

відповідача-2 Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область

за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кіровоград

за участю третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_4 селищної ради

про визнання недійсними розпорядження, договору оренди, пункту договору оренди, визнання переважного права на укладення договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року (суддя Наливайко Є.М.) позов задоволено частково, визнано недійсним розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 1350-р "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ПП "ОСОБА_3О."; визнано недійсним договір оренди землі на загальну площу 133,3 га від 31.12.2012 укладений між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Онуфріївського району Кіровоградської області та Приватним підприємством "ОСОБА_3О." та зареєстрований у ОСОБА_4 селищній раді Онуфріївського району Кіровоградської області 14.02.2013 за №1; визнано за Фермерським господарством "Мітус" переважне право на укладення з ОСОБА_4 районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки площею 145,5 га ріллі, в тому числі 5,68 га проектні польові дороги (рілля), яка була об'єктом оренди за договором від 10 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Онуфріївського району Кіровоградської області і Фермерським господарством "Мітус", на новий строк (поновлення договору). Стягнуто з ОСОБА_4 районної державної адміністрації, Кіровоградська обл., смт. Онуфріївка на користь Фермерського господарства В«МітусВ» , Кіровоградська область, Онуфріївський р-н, с.Лозуватка 3 045 грн судового збору; стягнуто з Приватного підприємства В«ОСОБА_3О.В» , Кіровоградська обл., смт. Онуфріївка на користь Фермерського господарства В«МітусВ» , Кіровоградська область, Онуфріївський р-н, с.Лозуватка 609 грн судового збору. Припинено провадження у справі в частині визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі укладеного 10 вересня 2007 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Онуфріївського району Кіровоградської області та Фермерським господарством "Мітус" та зареєстрованого в ОСОБА_4 селищній раді Онуфріївського району Кіровоградської області 22 квітня 2008 року за № 1 наступного змісту: "Вирощувати велику рогату худобу з розрахунку одна голова на 1 га ріллі.".

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.1, 2, 13, 14, 25, 33 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 райдержадміністрація безпідставно відмовила Фермерському господарству "Мітус" у поновленні договору оренди земельної ділянки на новий строк, надавши більшу частину земельної ділянки, яка була об'єктом договору (а саме площею 133, 3 га) своїм розпорядженням №1350-р від 29 грудня 2012 року "Про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) Приватному підприємству "ОСОБА_3О." в оренду терміном на 5 років. Прийняттям розпорядження №1350-р від 29 грудня 2012 року "Про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) Приватному підприємству "ОСОБА_3О." ОСОБА_4 районна державна адміністрація порушила умови договору, оскільки термін його дії не закінчився, такий договір не розірваний в установленому законом порядку і земельна ділянка на момент прийняття спірного розпорядження перебувала в оренді позивача.

Визнаючи недійсним договір оренди землі від 31 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "ОСОБА_3О.", господарський суд зазначив, що вказаний договір, укладений на підставі розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №1350-р від 29 грудня 2012 року, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі, укладеного 10 вересня 2007 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Мітус", господарський суд дійшов висновку, що вказаний спір з тих же підстав, між тими ж сторонами вирішено господарським судом Кіровоградської області у справі №912/205/13-г, визнано недійсним вказаний пункт договору, рішення від 20 травня 2016 року у справі №912/205/13-г набуло законної сили.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач-2 Приватне підприємство "ОСОБА_3О." його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.

Апелянт посилається на те, що господарський суд не оцінив належним чином докази, які містяться в матеріалах справи. Так, розглядаючи заяву відповідача-2 про несплату Фермерським господарством "Мітус" орендної плати та здійснення такої сплати Фермерським господарством "Агро Плюс 7" суд повинен був оцінити первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій позивачем та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані господарства.

На думку відповідача -2 господарський суд не повинен був до правовідносин щодо оренди земельної ділянки застосовувати ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки вказана норма змінена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI. Матеріали справи не містять жодного та допустимого доказу того, що позивач належно виконував обов'язки за умовами договору оренди землі, вчасно і якісно обробляв землю, виконував усі необхідні агротехнічні заходи.

Апелянт також зазначає, що:

- визнаючи за Фермерським господарством "Мітус" переважне право на укладення з ОСОБА_4 райдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки площею 145, 5 га ріллі, в тому числі 5, 68 га проектні польові дороги (рілля) на новий строк, господарський суд проігнорував інтереси приватної власності власника земельного паю №281 площею 5, 2 393 га, який включений до цієї земельної ділянки і знаходиться в середині цієї території, що унеможливлює його окремий обробіток;

- судом не з'ясовано, з якою метою і на яких умовах позивачем отримані пасовища 7, 23 га, як вони використовувалися;

- суд приховав, що в переліку документів, що додаються до листа -повідомлення без номеру від 12 липня 2012 року відсутній проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, а в матеріали справи надано додаткову угоду №2 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 22 квітня 2008 року №10 з додатковою угодою №1 від 10 вересня 2007 року);

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2016 року, яким визнано недійсним абзац 6 п.31 договору щодо обов'язку орендаря Фермерського господарства "Мітус" вирощувати рогату худобу з розрахунку одна голова на 1 га ріллі, набрало законної сили 20 травня 2016 проку, на момент винесення рішення ОСОБА_4 райдержадміністрацією Кіровоградської області абзац 6 п.31 договору діяв. Рішення суду не має зворотної дії в часі;

- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі №912/206/13-г встановлено, що договір суборенди від 31 березня 2011 року не набрав чинності, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку, договір суборенди визнаний недійсним з моменту його укладення, у зв'язку з визнанням договору суборенди недійсним відпадає така обставина для відмови орендарю у поновленні дії договору, така обставина відпала 10 лютого 2016 року, на момент відмови вона діяла.

Відповідач -2 просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року, в задоволенні позову відмовити.

В додаткових поясненнях від 22 вересня 2016 року до апеляційної скарги апелянт зазначає, що якщо сплата орендої плати Фермерським господарством "Агро Плюс 7" за фактичне користування земельною ділянкою на той момент була правомірною, то й рішення відповідача ОСОБА_4 райдержадміністрації яке виносилося за фактичні на момент виникнення порушення також являється на той момент правомірним, судом першої інстанції проігноровано, що ОСОБА_4 райдержадміністрація не являється розпорядником всієї земельної ділянки, розмір і межі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок змінився, суд на власний розсуд розпорядився приватною власністю громадян України, не повідомивши про час і місце розгляду справи, господарський суд не з'ясував ту обставину, що за рік із спірної земельної ділянки виділені паї для приватної власності і власнику паїв уже передали особисту приватну власність в оренду.

До додаткових пояснень від 22 вересня 2016 року апелянт надав лист ОСОБА_4 селищної ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 20 вересня 2016 року №241 (т.2, а.с.108) щодо використання земельних ділянок загальною площею 7,23 га пасовищ, від 22 липня 2016 року №419/11-17 про сплату орендної плати Фермерським господарством "Мітус" і Фермерським господарством "Агро Плюс 7" у 2011-2012 роках (т.2, а.с.109) рішення ОСОБА_4 селищної ради від 31 липня 2015 року №1260 "Про надання Фермерському господарству "Агро Плюс 7" погодження на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (т.2, а.с.110), акт від 14 вересня 2016 року про обстеження земельних ділянок загальною площею 7, 23 га (т.2, а.с.111), фотографії обстеженого пасовища (т.2, а.с.112-116).

В додаткових поясненнях від 13 жовтня 2016 року на апеляційну скаргу, відповідач -2 вказує на те, що позовна заява підписана представником Фермерського господарства "Мітус" ОСОБА_1 на підставі довіреності №1 від 24 липня 2015 року яка видана та підписана головою Фермерського господарства "Мітус" ОСОБА_5 Першим засновником та головою Фермерського господарства "Мітус" був ОСОБА_6, який помер 04 березня 2010 року, ОСОБА_7 єдиний спадкоємець за законом, своїм рішенням від 16 грудня 2010 року призначив громадянку ОСОБА_5 головою Фермерського господарства "Мітус", але не оформив державну реєстрацію власних прав, оскільки потрібно було отримати свідоцтво на право на спадщину на частину в Статутному капіталі Фермерського господарства "Мітус", здійснити перереєстрацію прав власника і потім здійснювати посадові призначення. Апелянт вважає, що ОСОБА_5 не є повноважною головою Фермерського господарства "Мітус", а відтак не мала права видавати довіреності на представництво інтересів Фермерського господарства в судових органах, вся переписка Фермерського господарства "Мітус" із ОСОБА_4 райдержадміністрацією іншими особами після 04 березня 2010 року вчинена юридично неправомочними особами, у зв'язку з чим всі рішення, накази, листи, довіреності, позовні заяви, інші процесуальні документи являються неправомочними.

В підтвердження зазначеного апелянт подав копії документів (т.2, а.с.143-158).

04 листопада 2016 року до апеляційного господарського суду від апелянта надійшла копія скарги Приватного підприємства "ОСОБА_3О." на рішення та дії державного реєстратора ОСОБА_4 районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_8, яка стосується дій реєстратора при здійсненні перевірки юридичної правомочності рішення та дій ОСОБА_7 (т.2, а.с.163-173), яка скерована Міністерству юстиції України.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, посилається на те, що господарський суд повно та об'єктивно встановив усі обставини справи станом на день її розгляду та факти встановлені судовими рішеннями у справах №912/205/13-г та №912/206/13-г, правильно дійшов висновку про необґрунтованість відмови ОСОБА_4 районної державної адміністрації в поновленні договору від 10 вересня 2007 року та порушення переважного права Фермерського господарства "Мітус" на його поновлення з підстав наведених в листі від 08 серпня 2012 року №11-13/1. Позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

ОСОБА_4 районна державна адміністрація Кіровоградської області у відзиві на апеляційну скаргу підтримує апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_3О." у повному обсязі, просить розглядати справу без участі свого представника (т.2, а.с.96).

Від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відзив на апеляційну скаргу не надано, представник ОСОБА_9 просить здійснювати розгляд справи без її участі (т.2, а.с.98).

17 серпня 2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року у справі №912/3806/15.

Ухвалою суду від 22 серпня 2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді, ОСОБА_10, ОСОБА_11 вказану апеляційну скаргу прийнято до розгляду, який призначено на 22 вересня 2016 року на 12:00 год.

Розгляд справи відкладався з 22 вересня 2016 року до 13 жовтня 2016 року.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_12 від 12 жовтня 2016 року № 1451/16, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Іванова О.Г., відпусткою судді Дмитренко Г.К. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 912/3806/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 жовтня 2016 року визначено для розгляду справи №912/3806/15 колегію суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Виноградник О.М., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2016 року апеляційна скарга Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року у справі №912/3806/15 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду ОСОБА_13 від 09 листопада 2016 року № 1538/16, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Виноградник О.М., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 912/3806/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 листопада 2016 року визначено для розгляду справи №912/3806/15 колегію суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року апеляційна скарга Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року у справі №912/3806/15 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 13 жовтня 2016 року оголошувалась перерва до 10 листопада 2016 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 31 січня 2007 року розпорядженням голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №61-р, Фермерському господарству "Мітус" надано у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 145,5 га ріллі, в тому числі 5,68 га проектні польові дороги (рілля), із земель не витребуваних, резервних земельних часток (паїв) ОСОБА_4 селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 вересня 2007 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Фермерським господарством "Мітус" (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території ОСОБА_4 селищної ради Онуфріївського району.

Згідно пункту 2 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 145,5 га ріллі, в т.ч. 5,68 га проектні польові дороги (рілля), із земель не витребуваних, резервних земельних часток (паїв).

Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.

За змістом пункту 8 Договору його укладено на 5 (п'ять) років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Пунктом 15 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно пункту 16 Договору, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 26 Договору на орендовану земельну ділянку не встановлено обтяження (обмеження) та інші права третіх осіб на цю ділянку.

Пунктом 31 Договору визначені обов'язки орендаря, а саме: використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі; виконання встановлених щодо об'єкта оренди обмежень (обтяжень) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримання режиму використання земель природно - заповідного та історико - культурного призначення; вирощування великої рогатої худоби з розрахунку одна голова на 1 га ріллі.

Відповідно до пункту 43 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами 10 вересня 2007 року, зареєстровано ОСОБА_4 селищною радою Кіровоградської області 22 квітня 2008 року, що підтверджується відміткою на документі у вигляді штампу та підпису посадової особи, яка провела реєстрацію.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2016 року у справі № 912/205/13-г та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 912/206/13-г встановлено факт укладення Договору та набрання ним чинності у відповідності до чинного на момент укладення Договору законодавства. В силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України такі обставини не доказуються і не досліджуються при вирішенні даної справи та вважаються встановленими.

Відповідно до ОСОБА_13 від 10 вересня 2007 року про передачу та прийом земельної ділянки, яка надається в оренду передано земельну ділянку Орендареві у фактичне користування.

28 січня 2008 року між Орендодавцем та Фермерським господарством "Мітус" укладено додатковий договір №1 до договору оренди земельної ділянки від 10 вересня 2007 року, яким збільшувалася загальна площа земельної ділянки за рахунок 7, 23 га пасовищ.

Господарський суд дійшов висновку, що додатковий договір №1 не набув чинності, оскільки не був зареєстрований в установленому порядку, так як договір оренди земельних ділянок із земель не витребуваних земельних часток (паїв) реєструється Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті по земельних ресурсах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 17 липня 2003 року "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", згідно ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення зазначеного договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації. Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З урахуванням положень вищезазначених статей укладений між сторонами Договір набув чинності 22 квітня 2008 року. Відповідно до умов Договору та приписів частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України позивач набув право користуватися зазначеною в Договорі земельною ділянкою протягом п'ятирічного строку - до 22 квітня 2013 року.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" та пункту 37 Договору, останній припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак в разі бажання Орендаря скористатися своїм правом на поновлення Договору він має звернутись до Орендодавця із таким повідомленням за 30 днів - тобто до 22 березня 2013 року.

Орендодавцем дотримано такий строк, так 12 липня 2012 року Фермерське господарство "Мітус" направило на адресу ОСОБА_4 районної державної адміністрації лист - повідомлення про поновлення договору оренди землі від 10 вересня 2007 року (т.1, а.с.33).

До листа -повідомлення від 12 липня 2012 року додано, крім інших документів, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди (т.2, а.с.30).

Своїм листом від 08 серпня 2012 року за №11/13/1 ОСОБА_4 районна державна адміністрація відмовила Фермерському господарству "Мітус" у поновленні договору оренди землі пославшись на:

- невиконання пункту договору щодо вирощування Фермерським господарством "Мітус" великої рогатої худоби з розрахунку 1 голова на 1 га ріллі;

- передача Орендарем земельної ділянки в суборенду Фермерському господарству В«Агро Плюс 7В» без дозволу та відома Орендодавця;

- згідно довідки начальника управління агропромислового розвитку ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_14 вирощування сільськогосподарських культур Фермерським господарством В«МітусВ» проводиться з великим порушенням агротехнічних вимог; у 2010 році Фермерським господарством В«МітусВ» 408 га ріллі було забур'янено і не оброблялося, а в 2011 році самостійно Фермерським господарством В«МітусВ» було посіяно лише сою на 33,52 га ріллі.

Розпорядженням № 1350-р від 29 грудня 2012 року В«Про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) Приватному підприємству В«ОСОБА_3О.В» голова ОСОБА_4 районної державної адміністрації надав Приватному підприємству В«ОСОБА_3О.В» в оренду терміном на 5 (п'ять) років, але не пізніше дати виявлення власників земельних часток (паїв), земельні ділянки загальною площею 133,3 га, в тому числі ріллі 133,3 га із земель невитребуваних та резервних земельних часток (паїв), в тому числі ділянки № 279 площею 5,48 га, № 280 площею 5,40 га, № 281 площею 5,24 га, № 282 площею 5,08 га, № 283 площею 5,04 га, № 284 площею 5,03 га, № 285 площею 5,03 га, № 286 площею 5,20 га, № 287 площею5,48 га, № 288 площею 5,61 га, № 289 площею 5,74 га, № 290 площею 5,48 га, № 291 площею 5,35 га, № 292 площею 5,18 га, № 303-2 площею 4,65 га, № 303-1 площею 1,41 га, № 302-1 площею 3,58 га, № 301 площею 5,48 га, № 300 площею 5,48 га, № 299 площею 5,48 га, № 298 площею 5,48 га, № 297 площею 5,48 га, № 296 площею 5,48 га, № 295 площею 5,48 га, № 294 площею 5,48 га, № 293 площею 5,48 га на території ОСОБА_4 селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01). Крім того таким розпорядженням встановлено орендну плату в розмірі 4 (чотирьох) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Фермерське господарство В«МітусВ» вважає, що відповідач 1 необґрунтовано відмовив йому у поновленні Договору, у зв'язку з чим порушив його права прийняттям розпорядження про надання земельної ділянки іншому Орендарю та уклавши з ним Договір оренди щодо земельної ділянки, яка була об'єктом Договору.

Вказані обставини й стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» (у редакції Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» від 17 лютого 2011 року №3038-VI, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.7). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржена в суді (ч.8). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.9).

Враховуючи вказану правову норму, законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, що закріплено у частинах 1-5 цієї норми, від права вважати продовженим договір оренди землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення у вказаних частинах зазначеної статті дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Позивач вважає, що відповідачем -1 порушено його переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, оскільки таке право орендаря закріплено у частинах 1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" і в п.8 договору оренди землі від 10 вересня 2007 року.

Як досліджено та встановлено господарським судом Кіровоградської області у рішенні від 20 травня 2016 року під час нового розгляду справи № 912/205/13-г, враховуючи висновки Вищого господарського суду України, висловлені у постанові від 06 квітня 2016 року, якою скасовано попередні судові рішення у вказаній справі, відповідно до статті 13 Закону України В«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)В» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

У зв'язку із зазначеним ОСОБА_4 районна державнаї адміністрація є органом, на який покладено право розпоряджатись землями, які є не витребуваними, резервними земельними частками (паями), що є об'єктом досліджуваного Договору.

При розгляді даного спору господарський суд врахував правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, відповідно до якої для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що орендодавець безпідставно відмовив позивачу в поновленні договору оренди землі з причин невиконання ним земельного законодавства України та грубого порушення умов договору оренди землі від 10 вересня 2007 року з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2016 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним абзац 6 пункту 31 Договору щодо обов'язку Орендаря (Фермерського господарства В«МітусВ» ) вирощувати велику рогату худобу з розрахунку одна голова на 1 га ріллі, а тому заперечення Орендодавця з підстав невиконання такої вимоги Договору є безпідставними.

У мотивувальній частині постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 912/206/13-г встановлено, що Договір суборенди від 31 березня 2011 року не набрав чинності, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку, а у резолютивній частині такої постанови Договір суборенди визнаний недійсним з моменту його укладення. У зв'язку із визнанням Договору суборенди недійсним відпадає така обставина для відмови Орендарю у поновленні дії Договору.

Обставини щодо порушення Фермерським господарством В«МітусВ» агротехнічних вимог на забур'янення орендованих земель не підтверджено належними доказами.

Своїм листом від 09 жовтня 2012 року за №11-24/1, направленим голові Фермерського господарства В«МітусВ» (т.1, а.с.35) ОСОБА_4 районна державна адміністрація визнає, що "під час обстеження протоколи, акти, постанови та інші будь -які документи працівниками управління агропромислового комплексу ОСОБА_4 районної державної адміністрації не складалися".

Між тим, як вірно зазначив господарський суд, порушення земельного законодавства щодо використання земельних ділянок у відповідності до ст.144 Земельного кодексу України доводиться протоколом про відповідне порушення.

Таким чином, ОСОБА_4 районна державна адміністрація безпідставно відмовила голові Фермерського господарства В«МітусВ» у поновленні договору оренди землі на новий строк, надавши більшу частину земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача (площею 133, 3 га) ще до закінчення строку договору оренди, в оренду Приватному підприємству "ОСОБА_3О." терміном на 5 років, а відтак порушила переважне право позивача на поновлення договору.

Визнаючи переважне право позивача на поновлення договору оренди, господарський суд вказав, що такий спосіб захисту порушеного права відповідає ст.15, ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 ч.2 Господарського кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до приписів ч.ч.2, 3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється також шляхом визнання прав.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що вимога Фермерського господарства В«МітусВ» щодо визнання його переважного права на поновлення договору оренди землі з ОСОБА_4 районною державною адміністрацією правомірно задоволена господарським судом.

Статтею 3 Закону України про місцеві державні адмінітсрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, верховенства права, законності.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Всупереч вказаним нормам Закону ОСОБА_4 районна державна адміністрація прийняла розпорядження №1350-р від 29 грудня 2012 року "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) Приватному підприємству "ОСОБА_3О.", оскільки термін дії договору оренди землі з Фермерським господарствома В«МітусВ» не закінчився, договір не розірвано у встановленому порядку, земельна ділянка перебувала в оренді позивача.

Згідно ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, господарський суд правомірно визнав недійсним розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №1350-р від 29 грудня 2012 року "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) Приватному підприємству "ОСОБА_3О.".

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема в частині 1 статі 203 зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приймаючи до уваги, що договір оренди землі від 31 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "ОСОБА_3О.", укладений на виконання розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №1350-р від 29 грудня 2012 року, яке не відповідає чинному законодавству і визнано недійсним, то вказаний договір правомірно визнаний судом недійсним.

В частині визнання недійсним абзацу 6 пункту 31 договору оренди землі від 10 вересня 2007 року наступного змісту: "вирощувати велику рогату худобу з рахунку одна голова на 1 га ріллі" провадження у справі припинено згідно п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2016 року у справі №912/205/13-г (т.1, а.с.236-239), яке набуло законної сили визнано недійсним абзац 6 п.31 договору оренди землі, укладеного 10 вересня 2007 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Онуфріївського району Кіровоградської області та Фермерським господарством В«МітусВ» .

У вказаній справі спір вирішено між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим господарський суд правомірно припинив провадження у справі в цій частині.

Доводи апелянта не спростовують законних висновків господарського суду в силу наступного.

Так, апелянт вважає, що розглядаючи його заяву про несплату позивачем орендної плати та здійснення такої плати Фермерським господарством "Агроплюс 7" суд повинен був оцінити первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій позивачем.

Необхідність дослідження господарських операцій позивача не пов'язана з даним предметом позову.

Саме укладений договір суборенди землі між Фермерським господарством В«МітусВ» та Фермерським господарством "Агроплюс 7" від 31 березня 2011 року, який був визнаний недійсним постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі №912/206/13-г, був підставою для сплати орендної плати за землю Фермерським господарством "Агроплюс 7".

Втім згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням змісту ст.236 Цивільного кодексу України і частини 3 ст.207 Господарського кодексу України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою (п.2.29).

ОСОБА_4 районна державна адміністрація орендну плату за користування землею відповідно до договору оренди землі від 10 вересня 2007 року отримала у повному обсязі, що було зокрема встановлено у рішенні господарського суду Кіровоградської області від 20 травня 2016 року у справі №912/205/13-г, яке набрало законної сили.

З довідки ОСОБА_4 відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22 липня 2016 року №419/11-17 вбачається отримання відповідачем-1 орендної плати у 2011-2012 роках за умовами договору від 10 вересня 2007 року, будь -яких зауважень чи заперечень з цього приводу ОСОБА_4 районна державна адміністрація не висловлювала.

Господарський суд правомірно до спірних правовідносин застосував редакцію ст.33 Закону України "Про оренду землі" яка була чинною на дату виникнення переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, тобто у редакції зі змінами ст.33 Закону України "Про оренду землі", внесеними Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI.

Щодо твердження апелянта, що оскаржуваним рішенням порушуються права громадян на розпорядження своєю власністю, зокрема, власника земельного паю №281 площею 5, 2393 га то судова колегія зазначає, що предметом позову в даній справі є визнання переважного права Фермерського господарства В«МітусВ» на поновлення договору оренди землі від 10 вересня 2007 року, а не визнання укладеною додаткової угоди до цього договору, тому рішення у даній справі ніяким чином не зачипає права та законні інтереси власників земельного паю. За приписами ч.4 ст.33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, визнання права на поновлення договору оренди землі є лише передумовою для подальшого узгодження сторонами істотних умов договору.

З'ясування обставин, з якою метою і на яких умовах позивачем отримані 7, 23 га пасовища не стосується даного предмету позову. Крім того, як вже було зазначено додаткова угода №1 від 28 січня 2008 року, якою додатково позивачу надавалося 7, 23 га пасовищ, не пройшла державну реєстрацію, у зв'язку з чим не є вчиненою.

Твердження апелянта про відсутність проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди спростовується матеріалами справи, в матеріалах справи, т.2, а.с.30, міститься проект додаткової угоди №2 про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, який за твердженням позивача був доданий до листа - повідомлення від 12 липня 2012 року. Доказів того, що це не та додаткова угода, яка долучена до листа -повідомлення, сторонами не надано, відповідач -1 не заперечував тієї обставин, що ним разом з листом -повідомленням від 12 липня 2012 року отримана саме ця додаткова угода.

Твердження апелянта, що абзац 6 п.31 договору оренди землі слід вважати недійсним з моменту ухвалення рішення суду, тому що рішення суду не має зворотньої дії в часі не відповідає діючому законодавству, оскільки в силу приписів ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення . Але при цьому, в залежності від виду правочину, господарське зобов'язання припиняється на майбутнє згідно ч.3 ст.207 Господарського кодексу України.

В період розгляду справи у апеляційному господарському суді, апелянтом було надано низку додаткових доказів (т.2, а.с.106-116; т.2, а.с.143-173).

Згідно ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надаючи додаткові докази в апеляційній інстанції, відповідач-2 не навів поважних причин, з яких ці докази не були надані господарському суду.

Слід зазначити, що законність рішення суду першої інстанції перевіряється станом на час його ухвалення, в даному випадку 25 липня 2016 року. При цьому надані апелянтом деякі документи: лист ОСОБА_4 селищної ради від 20 вересня 2016 року №241 (т.2, а.с.108), акт від 14 вересня 2016 року, скарга на дії державного реєстратора від 04 листопада 2016 року, датовані після ухвалення оскаржуваного рішення.

Щодо твердження апелянта, що позовна заява підписана представником Фермерського господарства В«МітусВ» на підставі довіреності №1 від 24 липня 2015 року яка видана неповноважною головою Фермерського господарства В«МітусВ» ОСОБА_5 слід зазначити наступне.

Позовна заява від 01 жовтня 2015 року підписана представником Фермерського господарства В«МітусВ» ОСОБА_1 на підставі довіреності №1 від 24 липня 2015 року, виданої головою Фермерського господарства В«МітусВ» ОСОБА_5 (т.1, а.с.19).

Згідно довідки голови Управління статистики у Кіровоградській області від 28 липня 2015 року №01-29/214 керівником Фермерського господарства В«МітусВ» є ОСОБА_5 (т.1, а.с.25), згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 26 вересня 2016 року за №1001453692 (т.2, а.с.151-154) керівником Фермерського господарства В«МітусВ» і підписантом з 07 грудня 2010 року є ОСОБА_5.

Згідно ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону (ст.4 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, повноваження голови Фермерського господарства В«МітусВ» ОСОБА_5 підтверджені належними доказами, відтак позовна заява підписана повноважним представником Фермерського господарства В«МітусВ» на підставі довіреності №1 від 24 липпня 2015 року.

З огляду на викладене рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року відповідає діючому законодавству, господарським судом повністю досліджено обставини справи, доводи апелянта не спростовують законних висновків господарського суду.

При поданні апеляційної скарги Приватне підприємство "ОСОБА_3О." сплатило судовий збір у розмірі 1 516 грн. 00 коп. Приймаючи до уваги, що господарським судом Кіровоградської області при ухваленні оскаржуваного рішення стягнуто з відповідачів судовий збір в загальному розмірі 3 654 грн. 00 коп., при поданні апеляційної скарги судовий збір сплачується в розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, то апелянт повинен був сплатити при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 019 грн. 00 коп. Не доплата судового збору становить 2 503 грн. 40 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача-2 в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25 липня 2016 року у справі №912/3806/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства "ОСОБА_3О.", с. Онуфріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область в дохід Державного бюджету України недоплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 2 503 грн. 40 коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко

Суддя Л.О. Чимбар

(Дата підписання постанови в повному обсязі 15.11.16 р.)

СудДніпропетровський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення10.11.2016
Оприлюднено18.11.2016
Номер документу62725242
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —912/3806/15

Ухвала від 11.04.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Поляк О.I.

Ухвала від 17.03.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Поляк О.I.

Ухвала від 30.01.2017

Господарське

Вищий господарський суд України

Поляк О.I.

Постанова від 10.11.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Джихур Олена Василівна

Ухвала від 13.10.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Джихур Олена Василівна

Ухвала від 22.09.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Джихур Олена Василівна

Ухвала від 22.08.2016

Господарське

Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Джихур Олена Василівна

Рішення від 25.07.2016

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Наливайко Є.М.

Ухвала від 21.07.2016

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Наливайко Є.М.

Ухвала від 21.07.2016

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Наливайко Є.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні