Ухвала

від 01.11.2016 по справі п/811/491/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2016 рокусправа № П/811/491/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача: Майстрова Олександра Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубіж-Україна-А"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року

у справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Рубіж-Україна-А" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Рубіж-Україна-А" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 20587,55 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, відповідачем не виконано обов'язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Приватним підприємством "Рубіж-Україна-А") подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що одним із критеріїв відбору персоналу охорони є вимоги, прямо пов'язані з відсутністю обмежень за станом здоров'я, тому робочі місця для інвалідів не були створені.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, а також зазначив, що підприємство з огляду на специфіку своєї роботи не мало можливості створити робочого місця для людини з інвалідністю.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином .

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Рубіж-Україна-А" є суб'єктом господарювання - юридичною особою, який зареєстрований в Кіровоградському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. Відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році. За даними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік наданих відповідачем до Кіровоградського обласного відділення Фонду, середньооблікова чисельність працівників у 2015 році склала 18 чоловік. Виходячи з нормативу передбаченого ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної незахищеності інвалідів" на підприємстві має бути працевлаштовані 1 інвалід, фактично не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 20355,56 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Закону України "Про охоронну діяльність".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації в тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не займане інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за 2015 рік склала 18 осіб, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2015 році склала 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875 повинна складати 1 особу (а.с.7).

Отже, згідно з даними звіту, та, згідно з поясненнями представника відповідача, норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконується, робоче місце для інваліда на підприємстві не створено, що також підтверджується копією штатного розкладу на 2014 року з 01.08.2014 року (а.с.41).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України "Про охоронну діяльність", працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно змісту штатного розпису на підприємстві відповідача крім охоронників наявні посади головного бухгалтера та юрисконсульта, що за своєю правовою природою не задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Таким чином, твердження представника відповідача про неможливість створення робочого місця для людини з інвалідністю, в зв'язку з наданням охоронних послуг, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в штаті є особи не задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Відповідачем самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції в зазначений термін, тому у відповідності до розрахунку заборгованості по платежу до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів на 2015 рік заборгованість по адміністративно-господарських санкціях становить 20587,55 грн.

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України 15.05.2007р. № 223, порушення строку сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи зі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент подання позовної заяви. Облікова ставка Національного банку України складає 19%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 231,99 грн.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з Приватного підприємства "Рубіж-Україна-А " адміністративно-господарські санкції у розмірі 20355,56 грн. та пені в розмірі 231,99 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубіж-Україна-А" - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак