Ухвала

від 15.11.2016 по справі 812/946/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року справа №812/946/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/946/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоході про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000191402 від 06.02.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року в розмірі 45185571 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми В1 від 06.02.2014 №0000191402 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 45185571 грн. та нарахування штрафних (фінансових санкцій у розмірі 22592785,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки обставинам, що мають значення для вирішення справи. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки в ході проведення документальної виїзної перевірки первинними документами не підтверджено факт оплати позивачем постачальникам товарів/послуг та як наслідок, суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року у розмірі 45185571,00 грн., що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45185571,00 грн.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем з 20.12.2013 року по 09.01.2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка достовірності та законності нарахування Публічним акціонерним товариством Луганськтепловоз заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 5/19-0/05763797 від 15.01.2014р. та прийнято податкове повідомлення-рішення за формою "В1" від 06.02.2014 р. №0000191402 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2013 року в розмірі 45185571 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22592785,50 грн.(т.1 а.с. 14, 37-51)

На заперечення позивача щодо висновків Акту перевірки надійшла відповідь СДПІ від 03.02.2014 за № 1329/28-05-47-01-01 висновки Акту перевірки залишено без змін. (т.1 а.с. 18-21, 52-55).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: не підтвердження позивачем первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року на суму ПДВ в розмірі 45185571,00 грн.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п. 200.3 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як передбачено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України Про електронні документи та електронний документообіг , сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачає, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки було надано Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Реєстр сплати постачальникам товарів/послуг, платіжні доручення та банківські виписки, договори на користування системою Клієнт-Банк , які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ Луганськтепловоз .

Доводи апелянта про ненадання в ході проведення документальної виїзної перевірки оригіналів або копій платіжних доручень спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до Акту перевірки, позивачем було надано платіжні доручення встановленого зразку, не оформлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано доводами апеляційної скарги, що ПАТ Луганськтепловоз до перевірки було надано первинні документи щодо сплати позивачем постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 45185571,00 грн., яку було заявлено до відшкодування у декларації за жовтень 2013 року.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 44.7 ст. 44 ПК України, надало до СДПІ разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень, які відповідачем не були взяті до уваги під час винесення податкового повідомлення-рішення.

Факт отримання відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акту перевірки (том 1 арк. справи 18) та вбачається із відповіді СДПІ від 03.02.2014 № 1329/28-05-47-01-01 на заперечення на акт перевірки (том 1 арк. справи 52-55).

Відповідно до пункту 5.27 Наказу/Державного стандарту Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції досліджені оригінали платіжних доручень, які відповідають копіям платіжних доручень, наявних в матеріалах справи (том 14 арк. справи 82-310). Копії платіжних доручень містять всі обов'язкові реквізити, що мають бути зазначені в платіжних дорученнях, та засвідчені позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владинх повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено невідповідності первинної документації вимогам оформлення документів згідно діючого законодавства. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо безпідставності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 812/946/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

А.А. Блохін