Ухвала

від 10.11.2016 по справі 520/9720/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7744/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Погорєлової С.О., Короткова В.Д.

при секретарі: Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2016 року за поданням головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року головний державний виконавець Київського ВДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м.Одеси із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги, державний виконавець мотивує тим, що на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 520/9720/14-ц Київського районного суду м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики у розмірі 1 415 700 гривень, за рішенням суду. Стягувачу було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. Однак, станом на 25.08.2016 року рішення суду боржником не виконано. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 та адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Мізікевича „Совіньйон» вул.Ясна, 9/2, боржник фактично не мешкає, зареєстрованого майна за ним не має. Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов»язань та законних вимог державного виконавця, є достатні підстави вважати, що боржник ухиляється від виконання постанови.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2016 року тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України (без вилучення паспорту) до виконання ним своїх обов'язків за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2014 року про стягнення боргу в сумі 1415700 грн на користь ОСОБА_5

Не погоджуючись із такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2016 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Обмежуючи ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, районний суд виходив з того, що на примусовому виконанні в Київському відділі ВДВС Одеського міського управління юстиції знаходяться виконавчі листи, а саме: № 520/9720/14-ц, виданий Київським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 1415700 грн. та виконавчий лист № 751/7449/14, виданий Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Альфа Банк» грошових коштів в сумі 77467,66. З примусового виконання вищевказаних виконавчих листів відкритті виконавчі провадження. Станом на 25.08.2016 року судові рішення боржником не виконані і він умисно ухиляється від виконання зобов»язань.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується:

- 18.11.2014 року Київським районним судом м.Одеси ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за договором позики у розмірі 1 415 700 гривень та стягнення з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за договором позики у розмірі 1 065 610 гривень (а.с.81-84);

- ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 16.02.2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 18.11.2014 року залишено без задоволення (а.с.101-103);

- 31.08.2016 року головний державний виконавець Київського ВДВС м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 звернулася до Київського районного суду м.Одеси із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.150-151);

- згідно акту, 03.08.2016 року головним державним виконавцем Київського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Поляковим О.Г. було здійснено вихід за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с.Мізікевиче „Савіньйон» , вул.Ясна, 9/2, де ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_7 фактично не мешкає за цією адресою, його фактичне місцезнаходження та засоби зв»язку їй невідомі (а.с.155);

- постановою заступника начальника Першого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_8 від 18.02.2015 року накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках в ПАТ „ВТБ Банк» та ФАТ „Імексбанк» у м.Одеса (а.с.174);

- 22.02.2015 року заступником начальника Першого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_8 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що ОСОБА_2 за цією адресою не мешкає, майна належного боржнику не виявлено, про що складено відповідний акт (а.с.175);

- постановою заступника начальника Першого Київського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_8 накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого нерухомого майна (а.с.176).

- згідно довідки державного виконавця Пічкур В.Г., за ОСОБА_2 автотранспортних засобів не зареєстровано (а.с.177);

- згідно довідки ПАТ „ВТБ Банк» клієнт на прізвище ОСОБА_7, і.к.3108716290, відсутній (а.с.178);

- згідно довідки КП „БТІ» ОМР, за ОСОБА_2 станом на 31.12.2012 року нерухоме майно не зареєстровано (а.с.179);

- згідно довідки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ „Імексбанк» ОСОБА_9 на рахунки ОСОБА_2 накладено арешт та повідомлено, що залишок коштів, які належать ОСОБА_2 складають 0 гривень 00 копійок (а.с.180);

- згідно довідки директора Центру супроводження клієнтських операцій Управління супроводження банківських операцій Операційного департаменту ПАТ „ВТБ Банк» - ОСОБА_10 накладено арешт на рахунки, які належать ОСОБА_2 та повідомлено, що станом на 22.05.2015 року залишок коштів, які належать ОСОБА_2 складають 0 грн. 00 коп. (а.с.181);

- згідно відповідей Пенсійного фонду України на запити державного виконавця щодо останнього місця роботи ОСОБА_2 та отримання ним пенсії - інформацію не знайдено (а.с.183-184);

- згідно відповіді Державної податкової служби України на запит державного виконавця, ОСОБА_11 на обліку в органах ДПС не перебуває (а.с.185);

- згідно відповіді Державної податкової служби України на запит державного виконавця про джерела отримання доходів ОСОБА_2 - фізичну особу неможливо ідентифікувати (а.с.186);

- ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2016 року тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України (без вилучення паспорту) до виконання ним своїх обов'язків за рішенням Київського райсуду м. Одеси від 18.11.2014 року про стягнення боргу в сумі 1415700 грн на користь ОСОБА_5 (а.с.189-191).

Такий висновок першої інстанції є правильним.

В матеріалах справи відсутні відомості про працевлатування ОСОБА_2 або про те, що він перебуває у Державній службі зайнятості на обліку осіб, які шукають роботу.

При цьому боржником не надано до суду або до державного виконавця документальних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 хворів чи хворіє на будь-які хвороби,що утруднюють або унеможливлюють його працевлаштування.

При розгляді апеляційної скарги, в судовому засіданні 10 листопада 2016 року, представник боржника даючи пояснення, пояснив, що ОСОБА_2 не має на теперішній час можливості у добровільному порядку виконати рішення суду, оскільки ніде не працює. На питання, чому боржник ніде не працює і чи хоче він виїхати за межі України для того, щоб влаштуватися на роботу та погасити борг, представник боржника відповів, що йому не відомо чому ОСОБА_2 ніде не працює, та йому не відомо чи є боржнику необхідним виїзд за кордон саме у зв'язку з його працевлаштуванням для створення фінансової можливості для погашення боргу перед стягувачем.

В засіданні судової колегії представник Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області пояснив, що державним виконавцем направлялася копія постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням за адресою боржника, яка зазначена у виконавчому листі. Направлена кореспонденція повернулася у зв'язку з перебігом терміну зберігання. Проте боржник в такому випадку вважається належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець виходив особисто за адресою проживання боржника: АДРЕСА_3. Особи, які проживали за вказаною адресою і представились, як дід і баба боржника, повідомили, що ОСОБА_2 особисто там не проживає (а. с. 154-155). Після цього, за сприяння стягувача, державний виконавець дізнався про фактичне місце проживання боржника: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича Совіньйон , вул. Ясна 9/2. При відвідуванні вказаної адреси, з'ясувалося, що там проживає мати боржника, яка повідомила, що боржник там не мешкає і де він мешкає їй не відомо. Будь-які контакти боржника його мати державному виконавцю не надала. За весь час, який триває виконавче провадження, боржник на зв'язок з державним виконавцем не вийшов, жодної проплати, щоб принаймні хоча б частково погасити заборгованість, не здійснив.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник неодноразово подавав апеляційні скарги на заочне рішення. Проте кожного разу ОСОБА_2 не сплачував судовий збір за подання апеляційної скарги і апеляційна скарга у зв'язку з неусуненням недоліків, поверталася боржнику, як не подана. Проте подаючи апеляційну скаргу на заочне рішення суду, боржник одночасно звертався з письмовою заявою до державного виконавця з проханням зупинити виконавче провадження. В такій письмовій заяві (а. с. 169) боржник зазначав свою адресу: АДРЕСА_3, яка заначена у виконавчому листі, і за якою, державному виконавцю повідомили про фактичне непроживання ОСОБА_2 (а. с. 153).

Оцінюючи всі встановлені у справі обставини у сукупності, судова колегія вважає, що ухилення від виконання рішення суду, полягає в необгрунтованій бездіяльності ОСОБА_2, який знаючи про те, що у нього є невиконані зобов»язання за рішенням суду та будучи обізнаним про відкрите виконавче провадження, не вжив ніяких кроків щодо працевлаштування, не здійснення протягом тривалого часу жодного платежу на погашення заборгованості.

При цьому необізнаність представника боржника про намір останнього влаштуватися на роботу, в тому числі й за кордоном, не надає суду підстав вважати, що боржник дійсно не ухиляється таким чином від виконання рішення суду.

Сам по собі факт відсутності у боржника майна та постійної роботи, з урахуванням тривалості часу примусового виконання рішення і не погашення боржником заборгованості в будь-якому розмірі, не надання відомостей, що підтверджують поважність причин неможливості працювати та не надання відомостей про перебування Державній службі зайнятості на обліку осіб, які шукають роботу, не свідчить, про відсутність у боржника наміру ухилитися від виконання рішення суду.

Ухилення від виконання рішення може полягати як в діях боржника так і в його бездіяльності, як це має місце у даному випадку, спрямованих на ускладнення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, районний суд правильно вважав, що рішення суду боржником не виконано, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішень, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

За таких обставинах, районний суд дійшов до обгрунтованого висновку, що подання державного виконавця підлягає задоволенню, оскільки виїзд боржника за кордон перешкоджає подальшому виконанню майнових зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і зведені до наміру перевстановити ті обставини, які вірно встановлені районним судом і переоцінити докази, яким надана вірна оцінка.

Враховуючи викладне, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про те, що районним судом допущено порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування або зміни постановленої ухвали, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала районного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 07 вересня 2016 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді С.О. Погорєлова

ОСОБА_12

Копія вірна

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_13