Ухвала

від 10.11.2016 по справі 808/8670/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2016 рокусправа № 808/8670/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська сталева компанія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області , в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001052205 від 13 липня 2015 року винесене Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного Управління ДФС у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, 24 червня 2015 року на підставі направлення №319виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя області ОСОБА_1, начальником відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 78.2 статті 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 24 червня 2015 року №323 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «УКРТЕС» (код за ЄДРПОУ 39465660), ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 31646329), ДП «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 31821381), ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (код за ЄДРГІОУ 30019775), ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» код за ЄДРПОУ 37408018).

Перевірка проводилась з 24 червня 2015 року по 26 червня 2015 року.

За результатами перевірки 26 червня 2015 року податковим органом складено Акт перевірки №59/08-30-22-02/37020766 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ «УКРТЕС» (код за ЄДРПОУ 39465660), ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 31646329), ДП «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС ГАЗОТУРБОБУДУВАННЯ «ЗОРЯ» - «МАШПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 31821381), ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (код за ЄДРГІОУ 30019775), ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» код за ЄДРПОУ 37408018)» .

На підставі Акту перевірки №59/08-30-22-02/37020766 від 26 червня 2015 року податковим органом стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052205 від 13 липня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 68899 грн. та штрафні санкції у сумі 34449,5 грн.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями ст. 201 ПК, п. 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтвеержено матеріалами справи 10 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТЕС» (сторона 2) укладено договір №284/15.

Відповідно до пункту 1 Договору №284/15 від 10 березня 2015 року Сторона 1 зобов'язується поставити стороні 2 листовий металопрокат та заготовки зазначені в специфікації.

Відповідно до специфікації №1 до Договору №284/15 від 10 березня 2015 року здійснюється обробка металопрокату лист г/к СтЗПС 2-6 мм у кількості 125,48 т. на загальну суму 361382,40 грн. з яких 60230,40 грн. податку на додану вартість.

На підтвердження виконаних робіт суду надано Акт №ОУ-0000645 здачі-приймання робіт відповідно до якого роботи визначені договором №284/15 від 10 березня 2015 року та специфікацією №1 до такого Договору виконані на загальну суму 361382,40 грн. з яких 60230,40 грн. податку на додану вартість.

Також, на підтвердження таких робіт позивачем до матеріалів справи додано Протокол ультразвукового контролю якості листового прокату від 17 березня 2015 року.

В матеріалах адміністративної справи наявна податкова накладна №645 від 17 березня 2015 року, яка підтверджує факт надання послуг/виконання робіт з обробки металопрокату лист г/к СтЗПС 2-6 мм ц кількості 125,48 т. на загальну суму 361382,40 грн. з яких 60230,40 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до специфікації №2 від 23 березня 2015 року до Договору №284/15 від 10 березня 2015 року здійснюється обробка металопрокату лист г/к Ст45 40-80 мм у кількості 10,189 т. на загальну суму 122160,00 грн. з яких 20366,00 грн. податку на додану вартість.

На підтвердження виконаних робіт суду надано Акт №ОУ-0000883 здачі-приймання робіт відповідно до якого роботи визначені договором №284/15 від 10 березня 2015 року та специфікацією №2 до такого Договору виконані на загальну суму 122160,00 грн. з яких 20366,00 грн. податку на додану вартість.

Також, на підтвердження таких робіт позивачем до матеріалів справи додано Протокол ультразвукового контролю якості листового прокату від 23 березня 2015 року.

В матеріалах адміністративної справи наявна податкова накладна №883 від 23 березня 2015 року, яка підтверджує факт надання послуг/виконання робіт з обробки металопрокату лист г/к Ст45 40-80 мм у кількості 10,189 т. на загальну суму 122160,00 грн. з яких 20366,00 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до специфікації №3 від 23 березня 2015 року до Договору №284/15 від 10 березня 2015 року здійснюється обробка металопрокату сталь руллона 0,8-1,5 мм у кількості 12,180 т. на загальну суму 27770,40 грн. з яких 4628,40 грн. податку на додану вартість.

На підтвердження виконаних робіт суду надано Акт №ОУ-0000960 здачі-приймання робіт відповідно до якого роботи визначені договором №284/15 від 10 березня 2015 року та специфікацією №3 до такого Договору виконані на загальну суму 27770,40 грн. з яких 4628,40 грн. податку на додану вартість.

Також, на підтвердження таких робіт позивачем до матеріалів справи додано Протокол ультразвукового контролю якості листового прокату від 25 березня 2015 року.

В матеріалах адміністративної справи наявна податкова накладна №960 від 25 березня 2015 року, яка підтверджує факт надання послуг/виконання робіт з обробки металопрокату сталь руллона 0,8-1,5 мм у кількості 12,180 т. на загальну суму 27770,40 грн. з яких 4628,40 грн. податку на додану вартість.

Також, судом досліджено:

Договір поставки №1/10/2012 від 03 жовтня 2012 року в якому Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» виступає, як покупець, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» , як постачальник.

Відповідно до пункту 1 Договору поставки №1/10/2012 від 03 жовтня 2012 року постачальник зобов'язаний передати, а покупець - прийняти та сплатити за товар вказаний у Специфікації на умовах зазначеного договору;

Договір поставки №20/03/2015 від 20 березня 2015 року в якому ТОВ «ТД ВК АЛЬЯНС» виступає, як покупець, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» , як постачальник.

Відповідно до пункту 1 Договору поставки №20/03/2015 від 20 березня 2015 року постачальник зобов'язаний поставити на адресу покупця металопрокат, а покупець прийняти та сплатити за вказаний товар;

Договір поставки №15/01/2015 від 15 січня 2015 року в якому ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» виступає, як покупець, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська сталева компанія» , як постачальник.

Відповідно до пункту 1 Договору поставки №15/01/2015 від 15 січня 2015 року постачальник зобов'язаний поставити на адресу покупця металопрокат, а покупець прийняти та сплатити за вказаний товар.

З викладеного вбачається, що господарські операції позивача здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають економічному змісту, підтверджуються необхідними первинними та іншими документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та відсутності у його діях порушень вимог податкового законодавства при формуванні спірних сум податкової звітності.

Не зважаючи на це, відповідач стверджує, що у ТОВ ДСК та ТОВ Йонкерс відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси для надання послуг з обробки металопроката, ТОВ ДСК не були надані документи, згідно яких було б можливо встановити місце отримання послуг з обробки металопрокату, не надані видаткові накладні на підтвердження металопрокату для проведення обробки, не надані товаро-транспортні накладні та перевезення металопрокату для здійснення обробки.

Колегія суддів зазначені доводи відповідача відхиляє з огляду на таке.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У даному випадку, як зазначалося, позивач підтвердив всіма необхідними документами правомірність формування ним спірних сум податкової звітності. Покладення на позивача відповідальності за невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, з огляду на вище наведені положення, колегія суддів апеляційного суду вважає протиправним.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Підсумовуючи викладені вище обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 1705 , 25 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 р.- без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1705 , 25 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО):805012; Рахунок отримувача: 31217206781004; Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова