Постанова

від 15.11.2016 по справі 910/2417/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/2417/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Кролевець О.А., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 13.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі№ 910/2417/16 господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" прозобов`язання повернути кошти в сумі 341 698,63 грн. за участю представників: від позивача: Макаренко С.В.,від відповідача: Коновалов О.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 у справі №910/2417/16 касаційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Попікова О.В., Плюшко І.А. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.11.2016 у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В. у справі №910/2417/16 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 касаційну скаргу у справі №910/2417/16 прийнято до свого провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кролевець О.А., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "ВГФ 2014" про зобов`язання повернути кошти в сумі 341 698,63 грн.

Позов обгрунтовано тим, що відповідачу при достроковому розірванні договору про депозитний вклад "Стандартний"№DU1236/2014-1 банком до запровадження в ньому тимчасової адміністрації необґрунтовано виплачено відсотки за депозитним вкладом без застосування перерахунку нарахованих процентів за заниженою відсотковою ставкою. Позивач вважає, що договір про внесення змін від 29.04.2015 до вказаного депозитного договору, яким було погоджено виплату відсотків за депозитом у разі розірвання договору не за заниженою відсотковою ставкою, є нікчемним на підставі п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв`язку з тим, що банк відмовився від власних майнових вимог.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 у справі №910/2417/16 (Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (судді: Сулім В.В. - головуючий, Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що уклавши договір про внесення змін до депозитного договору від 29.04.2015, сторони добровільно на власний розсуд змінили пункт 3.7 такого договору. Зміненим пунктом обумовлено нарахування та сплата процентів у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника у розмірі 22% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку та встановлено право вкладника ініціювати дострокове розірвання депозитного договору.

На момент виплати вкладнику депозитних коштів діяла редакція, в якій положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вказує, що суди дійшли неправильного висновку, що внаслідок укладення договору про внесення змін до депозитного договору сторонами було виключено з пункту 3.7 договору положення про застосування пониженої відсоткової ставки.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "ВГФ 2014" у відзиві на касаційну скаргу вказує на її необгрунтованість, а оскаржувані судові рішення вважає законними.

Відповідач зазначає, що уклавши договір про внесення змін від 27.06.2014 сторони змінили п.3.7 депозитного договору та виклали його в новій редакції.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26.06.2014 між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" як вкладником укладено договір банківського вкладу "Стандартний" №DU1236/2014-1, відповідно до умов якого вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26156099516002 в ПАТ "Банк національний кредит" кошти в сумі 2 000 000,00 грн. на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22% річних.

Згідно п.3.7 договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між ПАТ "Банк національний кредит" як заставодержателем та ТОВ "ВГФ 2014" як заставодавцем укладено договір застави майнових прав №04-1277/1-1, за умовами якого для забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1- 85ю/2013/2-1 від 01.06.2013 банку передано в заставу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн., включаючи сам вклад в сумі 2 000 000,00 грн. та нараховані проценти в розмірі 22% на нього, що випливають з договору про депозитний вклад "Стандартний" №DU1236/2014-1 від 26.06.2014.

27.06.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін №1 до депозитного договору, яким пункт 3.7 договору викладено в наступній редакції: "вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1277/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014, звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1277/1-1 від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

26.02.2015 між сторонами укладено договір про розірвання договору застави майнових прав №04-1277/1-1 від 27.06.2014.

20.04.2015 відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

29.04.2015 сторонами укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад, яким абзац третій п.3.7 договору викладено в новій редакції: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".

28.08.2015 банком перераховано вкладнику грошові кошти в сумі 2367671,23 грн., з яких 2000000,00 грн. депозиту та 367671,23 грн. нарахованих відсотків, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.

На підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 №358 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 прийнято рішення №114, відповідно до якого в ПАТ "Банк національний кредит" з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 08.06.2015 по 07.09.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду.

На виконання Постанови НБУ №563 від 28.08.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

За результатами здійсненої перевірки договору про внесення змін до депозитного договору уповноваженою особою Фонду на адресу відповідача направлено повідомлення про встановлення факту нікчемності правочину від 29.04.2015 про внесення змін до договору з підстав, визначених п.1 ч.3 ст.38 Закону України.

У зв`язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату грошових коштів відповідачу.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ч.ч. 1, 3 ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.3 ст.1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

За ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1 ч.3 ст.38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент призначення тимчасової адміністрації в банку, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається із встановлених судами обставин, в пункті 3.7 депозитного договору передбачено умови повернення депозиту та сплати відсотків у разі дострокового розірвання договору.

В першій редакції пункту 3.7 договору в абзаці 3 погоджено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 сторонами пункт 3.7 договору викладено в редакції, за якою, зокрема, вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав звернутися про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту. Після припинення дії договору застави майнових прав банк повертає суму депозиту та нарахованих відсотків шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

При цьому, як правильно вказано судами, в договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 не міститься застережень про залишення в силі третього абзацу пункту 3.7 депозитного договору в попередній редакції щодо заниженої процентної ставки, а отже вказаний абзац є виключеним.

Договір про внесення змін від 29.04.2015 до депозитного договору, на нікчемність якого посилається позивач, фактично не змінює умов виплати відсотків за депозитом у разі дострокового розірвання депозитного договору на вимогу вкладника, оскільки на дату підписання договору про внесення змін від 29.04.2015 положення про застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені із умов депозитного договору на підставі договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014.

Колегія суддів звертає увагу, що положення вказаного пункту у зміненій сторонами редакції не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено ч.3 ст.1060 ЦК України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору № 1 від 27.06.2014 про внесення змін до депозитного договору) та ч.ч. 1, 2 ст. 1061 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування зниженої відсоткової ставки як наслідку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника, та підстав для задоволення позову і зобов`язання відповідача (вкладника) повернути грошові кошті, заявлені до стягнення у даній справі.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги відповідно до ст.111 9 ГПК України залишає постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі №910/2417/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Кролевець

І. Плюшко