Рішення

від 17.11.2016 по справі 926/3560/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2016 р. Справа № 926/3560/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Артронд» до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Пак» простягнення заборгованості за надані послуги Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаОСОБА_1, довіреність №1/10 від 26.10.2016 Від відповідачаНе з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артронд» звернулося в суд з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Пак» про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 170170,50 грн. з яких: 165000 грн. - основний борг, 3003 грн. - інфляційні втрати, 2167,50 грн. - 3% річних.

Позов мотивується тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про організацію перевезення № 0104 від 01.04.2016р. в частині оплати вартості отриманих послуг з перевезення вантажів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2016р. справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:00 год. 03.11.2016р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 р. було задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Артронд» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.11.2016 р. відкладено розгляд справи на 17.11.2016р. на 12:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та подав довідку про стан заборгованості № 97 від 17.11.2016р., в якій позивач повідомив, що заборгованість відповідача станом на 17.11.2016р. не змінилась.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в два судових засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

01 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Артронд» (далі - Виконавець, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Пак» (далі - Замовник, Відповідач) було укладено договір про організацію перевезень № 0104 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. даного Договору позивач зобов'язується за рахунок відповідача організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів на підставі попередньої заявки відповідача, замовляючи з цією метою автотранспорт третьої особи -Перевізника.

Пунктами 4.4., 4.5. договору сторони передбачили, що замовник проводить оплату наданих виконавцем послуг протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, якими підтверджено факт надання послуги перевезення.

Конкретні умови перевезення, строки та порядок оплати послуги по кожному конкретному перевезенню оформляються заявкою, умови якої повинні бути в обов'язковому порядку погоджені сторонами договору, що визначено розділом 2 договору.

Тому позивачем було прийнято до виконання замовлення відповідача відповідно до наступних заявок:

- Заявка № АР-0001 від 14.04.2016р.,

- Заявка № АР-0002 від 18.04.2016р.,

- Заявка № АР-0003 від 19.04.2016р.,

- Заявка № АР-0004 від 18.04.2016р.,

- Заявка № АР-0005 від 19.04.2016р.

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг відповідачу підтверджується актами надання послуг та міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), які містять відмітку вантажоодержувача про одержання вантажу, а саме:

· актом надання послуг №1 від 16.04.2016р. (надано транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Фаніполь, Республіка Білорусь - м. Хотин, Україна) на суму 33000 грн.;

· актом надання послуг №2 від 20.04.2016р. (надано транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Фаніполь, Республіка Білорусь - м. Хотин, Україна) на суму 33000 грн.;

· актом надання послуг №3 від 21.04.2016р. (надано транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Фаніполь, Республіка Білорусь - м. Хотин, Україна) на суму 33000 грн.;

· актом надання послуг №4 від 21.04.2016р. (надано транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Фаніполь, Республіка Білорусь - м. Хотин, Україна) на суму 33000 грн.;

· актом надання послуг №5 від 22.04.2016р. (надано транспортно-експедиційні послуги за маршрутом м. Фаніполь, Республіка Білорусь - м. Хотин, Україна) на суму 33000 грн.;

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно умов ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Так, за ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, перед баченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який на брав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у від повідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір між народного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м. Женеві (надалі в тексті-Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Аналогічна норма міститься в частині 2 ст.307 ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору №0104 від 01.04.2016р., не оплатив вартість наданих позивачем послуг, що спричинило виникнення основного боргу в сумі 165000 грн., що підтверджується актом звіряння за квітень 2016р., підписаним обома сторонами, та довідкою про стан заборгованості №97 від 17.11.2016р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання інфляційні в сумі 3003 грн., а також 3 % річних від простроченої суми в сумі 2167,50 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 170170,50 грн. (у тому числі: 165000 грн. - основний борг, 3003 грн. - інфляційні втрати, 2167,50 грн. - 3% річних) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача з вини якого спір доведений до розгляду в судовому порядку в повному обсязі.

Крім того, ухвалою суду від 24.10.2016 року - задоволено заяву позивача про забезпечення позову. В резолютивній частині ухвали зазначено, що термін дії заходів забезпечення позову - до дня набрання рішенням по справі №926/3560/16 законної сили.

Згідно із статтею 68 ГПК питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Тому суд прийшов до висновку, скасувати забезпечення позову вчинене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 року.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті Пак» (Чернівецька область, м. Новоселиця, вул. Центральна, 31; код 40307190)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артронд» (м. Чернівці, вул. Герцена, 1; код 37830407)

- основний борг в сумі 165000 грн.;

- інфляційні в сумі 3003 грн.;

- 3% річних в сумі 2167,50 грн.;

- відшкодування судового збору в сумі 2552,56 грн.;

3. Скасувати забезпечення позову вчинене ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.10.2016 року по справі № 926/3560/16.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

«Повне рішення складено 17.11.2016 року»

Суддя ОСОБА_2