Постанова

від 07.11.2016 по справі 922/2350/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2016 р. Справа № 922/2350/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, голови;

Головного управління Держгеокадастру у Харківській області-не з'явився; ОСОБА_2 - не з'явився;

ОСОБА_3 - не з'явився;

ОСОБА_4 - не з'явився;

ОСОБА_5 - не з'явився;

ОСОБА_6 - не з'явився;

ОСОБА_7 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2481 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2016 р. у справі № 922/2350/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-агро", с.Руські Тишки Харківської області

до Фермерського господарства "Беркана", с.Руські Тишки Харківської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків

ОСОБА_2, м. Харків

ОСОБА_3, м. Харків

ОСОБА_4, м. Харків

ОСОБА_5,м. Харків

ОСОБА_6, м. Харків

ОСОБА_7, с. Тернова Харківського району Харківської області

про визнання права власності на врожай

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-агро", звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФГ "Беркана" про визнання права власності на врожай соняшнику 2016 р. на земельних ділянках з кадастровими номерами з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; загальною площею 594,9514 га, що розташовані на території Глибоківської та Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.2016 р. у справі № 922/2350/16 у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що договори оренди та суборенди земельних ділянок, на яких здійснено посів спірного врожаю визнані недійсними постановою Харківського апеляційного суду від 05.04.2016 р. у справі 635/6568/15-ц , у зв'язку з чим ці договори, відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, є недійсними з моменту їх вчинення та згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, не створили юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому позивач не мав права здійснювати використання зазначених земельних ділянок та здійснювати на них посів будь-яких сільськогосподарських культур.

Крім цього, в рішенні господарського суду першої інстанції зазначено про недоведення позивачем порушення його прав діями чи бездіяльністю відповідача, відсутність належних доказів обробки та посібу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, а також про встановлення рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2016 р. у справі № 922/1177/16 преюдиційного факту відсутності робіт з посіву 5 інших спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_2; НОМЕР_3;

Позивач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарським судом першої інстанції при вирішенні даної справи безпідставно та необґрунтовано не прийнято до уваги надані позивачем докази та пояснення, які підтверджують позовні вимоги, а саме: первинні документи, які підтверджують здійснення посіву соняшнику на земельних ділянках з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_4 - це господарські договори на придбання паливно-мастильних матеріалів, на придбання насіння соняшнику, на придбання засобів захисту рослин, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку зазначених товарно-матеріальних цінностей, акти списання товарів, які свідчать про використання зазначених товарно-матеріальних цінностей на здійснення посіву позивачем саме на зазначених земельних ділянках.

Окрім цього позивач зазначає про помилкове та необґрунтоване посилання господарського суду першої інстанції на встановлення рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2016 р. у справі № 922/1177/16 преюдиційних фактів щодо спірних правовідносин у даній справі.

Також позивач зазначає про безпідставне посилання господарського суду першої інстанції в обґрунтування неможливості здійснення посіву позивачем соняшнику врожаю 2016 року на спірних земельних ділянках у період з кінця березня по початок квітня 2016 року на Рекомендації вченої ради ДУ інституту сільського господарства степової зони НААН України, які визначають оптимальні строки сівби соняшнику у період з 15 квітня по 10 травня, оскільки, на думку позивача, зазначені рекомендації не є ані допустимим доказом, ані правовим обґрунтуванням, яке може бути застосовано до спірних правовідносин, з них не вбачається обставин щодо неможливості здійснення посіву на спірних земельних ділянках і в матеріалах справи відсутні докази чинності таких рекомендацій, повноважень та функцій органу, який їх надав і т. ін.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10415 від 13.10.2016 р.) проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги третя особа зазначає, що нездійснення позивачем станом на 06.04.2016 р. посіву будь-яких культур на спірних земельних ділянках підтверджується рекомендаціями вченої ради ДУ інституту сільського господарства степової зони НААН України, відповідно до яких оптимальні строки сівби соняшника припадають на період з 15 квітня по 10 травня.

Також третя особа зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення ним дій, спрямованих на заволодіння, використання чи на розпорядження спірним майном, порушення його права на спірне майно діями чи бездіяльністю відповідача, а з урахуванням факту визнання недійсними в судовому порядку договорів суборенди спірних земельних ділянок, які відповідно до статей 216, 236 Цивільного кодексу України з моменту їх укладення не створюють правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, позивач не мав права здійснювати на них посів будь-яких культур і т. ін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 1190 від 04.11.2016 р.) проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.Посилається, зокрема на недоведення позивачем порушення його прав відповідачем та відсутність у зв'язку з цим підстав для задоволення позову.

Позивач та треті особи, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористалися своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за їх відсутності, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем- Товариством з обмеженою відповідальністю "сільськогосподарське підприємство "Велес-Агро" та відповідачем - Фермерським господарством «Беркана» були укладені договори суборенди землі від 27.02.2015 р., з урахуванням додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі від 01.07.2015 року щодо земельних ділянок загальною площею 594,9514 га на території Глибоківської та Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області, за умовами яких позивачу було передано у тимчасове володіння та корисування земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_5.

В свою чергу відповідач отримав зазначені земельні ділянки в користування на підставі договорів оренди, укладених між його головою - ОСОБА_8 та третьою особою-Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 24.11.2014 р., від 29.11.2014 р. та від 01.12.2014 р.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що право суборенди за наведеними договорами суборенди земельних ділянок зареєстроване належним чином в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, він фактично використовує спірні земельні ділянки та належним чином сплачує орендну плату, на підтвердження чого ним надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, копії платіжних доручень та докази проведення заходів з обробітку та посіву земельних ділянок.

Позивач в позовній заяві також зазначає, що в 2015-2016 роках на зазначених земельних ділянках були виконані такі сільськогосподарські роботи: пахота, дискування, посів соняшика та озимої пшениці, внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин, загальна вартість яких становить 1 057 167,79 грн., хоча у таблицях щодо переліку робіт в позовній заяві зазначено про посів саме соняшника і право власності позивач просить визнати на врожай соняшника 2016 року на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_6.

При цьому позивачем в обґрунтування позовних вимог надано письмові докази обробітку та посіву земельних ділянок, дата складання яких передувала постановленому 05.04.2016р. Апеляційним судом Харківської області рішенню у справі №635/6568/15-ц.за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_8, Фермерського господарства "БЕРКАНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ВЕЛЕС-АГРО", треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, Харківське районне управління юстиції в Харківській області в особі, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського районного управління юстиції у Харківській області, Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області про скасування наказів, визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішень про їх державну реєстрацію, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Цим рішенням (т. 1 а.с. 17-44) визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Харківській області (станом на даний час Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) про передачу в оренду земельних ділянок від 12.11.2014 .року за № № 3058-СГ; 3066-СГ; 3061-СГ; 3069-СГ; 3064-СГ; 3067-СГ, а також визнано недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та Фермерським господарством "БЕРКАНА" (ЄДРПОУ 39719425), а саме:

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_23 площею 8,5021 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015року :

б/н від 29.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_7 площею 25,3699 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_8 площею 25,2471 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_9/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_12 площею 28,6444 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 119,3682 га, а також додаткову угодудо нього, б/н від 26.05.2015 ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_10 площею 64,2019 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 2605.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_11 площею 58,3202 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_13 площею 4,8904 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_14 площею 13,4663 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 01.12.2014 року земельної ділянки НОМЕР_15 площею 63,5395 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_16 площею 17,4365 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_17 площею 7,0786 га, а також додаткову угоду до нього,б/н від 26.05.2015 року;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_18 площею 22,9704 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (станом на даний час Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та ОСОБА_8, а саме:

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_19, б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_20, б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_21.

Визнано недійсними договори суборенди землі, укладені між ОСОБА_8 та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "ВЕЛЕС-АГРО" (ЄДРПОУ 35902254), а саме: б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_22, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_8, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_7, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_13, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_23, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_24 б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_25, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_12, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_1, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_10, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_26, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_27, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_14, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_15,' б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_16, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_17, б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_18,

Витребувано на користь держави із незаконного володіння ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Велес -Агро" (ЄДРПОУ 35902254) земельні ділянки з кадастровими номерами:

НОМЕР_8, НОМЕР_7,

НОМЕР_23, НОМЕР_24

НОМЕР_12, НОМЕР_1,

НОМЕР_26, НОМЕР_27,

НОМЕР_15, НОМЕР_16,

НОМЕР_18, НОМЕР_22.

НОМЕР_13,

НОМЕР_25,

НОМЕР_10,

НОМЕР_14,

НОМЕР_17,

Витребувано на користь держави із незаконного володіння ОСОБА_8 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_19.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у зв'язку із прийняттям зазначеного рішення Апеляційним судом Харківської області спірні земельні ділянки вибули з його володіння та користування, а відповідач на підставі зазначеного рішення вимагає звільнити ці земельні ділянки та привести їх в попередній стан, тобто звільнити від посівів, що, на думку позивача, є підставою для захисту його прав та інтересів шляхом визнання за ним права власності на ці посіви.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, зважаючи на наступні мотиви.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-агро" права власності на врожай соняшнику 2016 року на земельних ділянках

з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; загальною площею 594,9514 га, що розташовані на території Глибоківської та Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказамии є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено вимоги щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до цієї статті господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, судами першої інстанції" роз'яснено про необхідність враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також інститут належності доказів, якою є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Зважаючи на зазначені норми, позивач повинен довести належними та допустимими доказами ті обставини, з якими чинне законодавство пов'язує підстави набуття ним права власності на спірне майно, а також обставини щодо оспорення або невизнання цього права відповідачем.

Підставами набуття позивачем права власності на спірний врожай сільськогосподарських культур в позовній заяві наведено здійснення ним у період 2015-2016 рік на спірних земельних ділянках сільскогосподапрських робіт та заходів з пахоти, дискування, бронування, культивації, внесення добрив, посівів озимої пшениці та соняшнику, внесення засобів захисту рослин, перелік яких наведено у відповідній таблиці у тексті позовної заяви, на підставі належним чином зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права суборенди згідно з вищенаведеними договорами суборенди.

На підтвердження здійснення зазначених робіт та заходів позивачем надано господарські договори на придбання паливно-мастильних матеріалів, на придбання насіння соняшнику, на придбання засобів захисту рослин, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку зазначених товарно-матеріальних цінностей, акти списання товарів.

В якості доказу невизнання та спростування відповідачем права власності позивача на спірне майно в позовній заяві зазначено лист голови Фермерського господарства «Беркана» від 05.04.2016 р. (т. 1 а.с. 75), в якому останній повідомив директора позивача про необхідність звільнення спірних земельних ділянок із приведенням їх у первісний стан, який існував на час їх передачі позивачу в суборенду, а саме: "звільнити від посівів сільськогосподарських культур у триденний строк з дня отримання цього листа".

Натомість, як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач не довів обставин, з якими чинне законодавство пов'язує підстави набуття ним права власності на спірне майно, а також обставин оспорення або невизнання цього права відповідачем.

Так, відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку уволодіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статею 8 Закону України «По оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Відповідно до статті 189 Цивільного кодексу України, продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом «б» частини 1 статті 95 Земельного кодексу України передбачено право власності землекористувачів на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендаря отримувати продукцію і доходи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення із встановленим видом використання - вирощування сільськогосподарських культур, спрямований на набуття користувачем внаслідок використання наданої в оренду земельної ділянки права власності на здійснені на ній посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур.

Як було наведено вище, договори суборенди, на підставі яких позивачу відповідачем було передано у володіння та користування спірні земельні ділянки визнано недійсними в судовому порядку

Статтею 216 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки недійсності правочину.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною другою статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням одержаної орендодавцем орендної плати, вона може залишатись зарахованою останнім в якості відшкодованої вартості фактичного користування землею, що сторонами не спростовано.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України визнаний судом недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення

Отже, відповідно до зазначених норм, вищенаведені договори суборенди з моменту їх укладення не створили правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані-не призвели до набуття позивачем за результатами використання спірних земельних ділянок права власності на вирощені посіви сільськогосподарських культур.

Таким чином обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, а саме, здійснення ним сільськогосподарських робіт по вирощуванню спірного врожаю, сплата орендної плати, самі по собі, за відсутності чинних договорів оренди землі, не є обставинами, з якими чинне законодавство пов'язує набуття право власності на такі посіви.

Окрім цього, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позивач в обґрунтування своїх вимог щодо захисту права власності безпідставно посилається на лист ФГ "Беркана" від 05.04.2016 р., який не містить відомостей щодо невизнання чи оспорення відповідачем права власності позивача на врожай спірних земельних ділянок, а лише направлений на врегулювання відносин сторін щодо звільнення позивачем спірних земельних ділянок від посівів у зв'язку із прийняттям 05.04.2016 р. рішення Апеляційним судом Харківської області у справі № 635/6568/15.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що Фермерським господарством "Беркана" не оспорюється право власності позивача на спірний врожай, але зазначає на обов'язок позивача звільнити від нього спірні земельні ділянки відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області у справі № 635/6568/15.

Отже, представником відповідача вже в апеляційному провадженні наголошено, що між сторонами відсутній спір стосовно права власності на спірний врожай сільськогосподарських культур, і це, окрім вищенаведених мотивів, є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, доводи, зазначені в апеляційній скарзі щодо неправильного посилання господарським судом першої інстанцїї в обґрунтування неможливості здійснення посіву позивачем соняшнику врожаю 2016 року на спірних земельних ділянках на Рекомендації вченої ради ДУ інституту сільського господарства степової зони НААН України, не можуть бути прийняті судом до уваги, як безпідставні, оскільки, як зазначалося вище, обставини щодо здійснення позивачем сільськогосподарських робіт по вирощуванню спірного врожаю, самі по собі, за відсутності чинних договорів оренди землі, не є підставами набуття права власності на нього, а тому недотримання господарським судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття зазначеного документу як доказу у справі не впливає на правильність вирішення спору по суті, у зв'язку з чим, відповідно до ч.2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Велес-агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2016 р. у справі № 922/2350/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.