Постанова

від 11.11.2016 по справі 826/26660/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 листопада 2016 року 14 год. 50 хв. № 826/26660/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" (далі - позивач, ТОВ "Емко Інвест") до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 серпня 2015 року №0004492207 і №0004502207 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню як протиправні, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які суперечать нормам чинного податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/26660/15 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах і додаткових пояснень, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У період з 30 червня по 06 липня 2015 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 липня 2015 року складено акт №27/26-58-22-07-11/32202809 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Емко Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2014 року по 30 квітня 2015 року та з податку на прибуток за період з 1 січня по грудень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ "Полісбудмонтаж" (код ЄДРПОУ 39473760) (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за звітні періоди грудень 2014 року і січень 2015 року на загальну суму 90422,00 грн., та в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 45277,00 грн., - у зв'язку з формуванням показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за рахунок господарських операцій з ТОВ "Полісбудмонтаж", що не підтверджені документально.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 05 серпня 2015 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- за №0004492207, яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 113027,00 грн. (в тому числі 90422,00 грн. - за основним платежем, 22606,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за №0004502207, яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56596,00 грн. (в тому числі 45277,00 грн. - за основним платежем, 11319,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, вказане податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 23 жовтня 2015 року №16047/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 20 листопада 2015 року №24718/9/99-99-10-01-01-25.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року №0004492207 і №0004502207 незаконними, звернувся до суду із позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати такі рішення відповідача повністю.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

З тексту акта перевірки позивача вбачається, що висновки відповідача про завищення ТОВ "Емко Інвест" задекларованих показників витрат (251537,00 грн.) і податкового кредиту з ПДВ (90422,40 грн.) за перевіряємі звітні періоди обумовлені наступним, Разом з листом Генеральної прокуратури України від 20 травня 2015 року №17/1/1-32830-14 отримано протокол допиту в якості свідка громадянина ОСОБА_1. В ході проведеного допиту останній пояснив, що він не має жодного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Полісбудмонтаж". Надані ним невідомим особам оригінали документів були використанні для створення названого товариства без його відома та згоди. Жодних документів від імені ТОВ "Полісбудмонтаж" він не підписував.

Крім того, за даними автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" працівником відповідача встановлено, що ТОВ "Полісбудмонтаж" має стан платника податків 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Полісбудмонтаж" анульовано 1 липня 2015 року. Декларація з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року не подано, за січень 2015 року подана, але прийнята до відома. Декларація з податку на прибуток за 2014 рік до податкової інспекції не подавалася.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 №10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, визначення та загальний порядок складання яких наведено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А під "господарською операцією" розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З контексту наведених норм матеріального права та правової позиції Вищого адміністративного суд України (викладена у листі від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11) вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У випадку якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В цьому ж інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України порекомендував з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість з'ясовувати судам, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, аналізуючи наведені норми Кодексу та Закону, Верховний Суд України у тексті своєї постанови від 27 грудня 2015 року у справі №21-1539а15 зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведений аналіз правових норм та правові позиції Верховного Суду України і Вищого адміністративного суду України суд вважає, що у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Емко Інвест" та його контрагентом ТОВ "Полісбудмонтаж", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій (зокрема, чи були останні платниками податку на додану вартість).

За даними акта перевірки основним видом господарської діяльності ТОВ "Емко Інвест" за перевіряємий період була діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель. Крім того, згідно довідки з органу статистики та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата формування 20 січня 2016 року), ТОВ "Емко Інвест" здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД як: електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібну торгівлю залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що між ТОВ "Емко Інвест" (в особі директора Мережко В.М.), як замовником/покупцем, та ТОВ "Полісбудмонтаж" (в особі директора ОСОБА_1.), як виконавцем/продавцем, укладено ряд письмових договорів, а саме:

- договір №13/34 про надання послуг від 28 листопада 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2 і 3 такого договору) виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання території заводу та прилеглих територій замовника за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліку. Обов'язки сторін визначені у п. 4 даного договору, зокрема, виконавець зобов'язаний: забезпечити збереження матеріальних цінностей і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання ним своїх обов'язків, своєчасно повернути відповідне майно замовнику, а замовник, в свою чергу, - чітко, ясно і своєчасно визнавати виконавцю завдання, які відповідають покладеним на нього обов'язкам; своєчасно надавати виконавцю доступ до приміщень; відшкодовувати витратив виконавця, пов'язані з виконанням договору; після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту отримання;

- договір №13/33 про надання послуг від 28 листопада 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2 такого договору) виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Інші умови договору аналогічні за змістом договору №13/34 від 28 листопада 2014 року;

- договір №15/37 про надання послуг від 1 грудня 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2, 3 і 4 такого договору), виконавець надає замовнику послуги з лазерної різки металу на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;

- договір №15/38 про надання послуг від 1 грудня 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2, 3 і 4 такого договору), виконавець надає замовнику послуги з термодиффузіонного оцинковування металовиробів на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;

- договір №14/36 від 1 грудня 2014 року, предметом якого є поставка продавцем і передача у власність покупцеві матеріальних цінностей (далі - товар) , визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами, на умовах відстрочки сплати кошті за продукцію. Згідно п. 2 цього договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно Правил Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька, 99.

Крім того, між вказаними сторонами був укладений договір №14/35 від 26 листопада 2014 року, за умовами якого ТОМ "Емко Інвест" (як продавець) зобов'язувалося поставити і передати покупцю (ТОВ "Полісбудмонтаж") матеріальні цінності, визначені специфікаціями та/або рахунками-фактурами, на умовах відстрочки сплати кошті за продукцію. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно Правил Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 43.

На підтвердження виконання умов вище вказаних договорів з ТОВ "Полісбудмонтаж" позивачем надано суду копії наступних документів: рахунків на оплату; актів надання послуг, складених за місяці грудень 2014 року і січень 2015 року, за результатами надання послуг: з лазерної різки металу на загальну суму 201285,60 грн. (з ПДВ); з термодиффузіонного оцинковування металовиробів на загальну суму 204283,20 грн. (з ПДВ); з прибирання виробничих та офісних приміщень і вивозу сміття на загальну суму 71558,40 грн. (з ПДВ); з прибирання прилеглих територій і території заводу та вивозу сміття на загальну суму 57588,00 грн. (з ПДВ); видаткової накладної ТОВ "Полісбудмонтаж" на поставку позивачу обладнання (полуавтомат А-9518А), кількість 1 штука, на суму 7 819,20 грн. (з ПДВ); податкових накладних; видаткових накладних ТОМ "Емко Інвест" на поставку ТОВ "Полісбудмонтаж" товарно-матеріальних цінностей (заготовок з металу та інших металевих виробів), всього на загальну суму 121115,20 грн. (з ПДВ); платіжних доручень ТОМ "Емко Інвест" на оплату послуг з прибирання, лазерної порізки, термодиффузіонного оцинковування згідно відповідних договорів на користь ТОВ "Полісбудмонтаж", всього на загальну суму 347952,96 грн. (в т.ч. ПДВ); протоколів про залік взаємних вимог від 31 грудня 2014 року та 30 січня 2015 року, згідно яких сторони домовилися припинити взаємні грошові зобов'язання: на суми 103683,60 грн., що виникли у ТОМ "Емко Інвест" перед ТОВ "Полісбудмонтаж" за договорами №13/33 від 28 листопада 2014 року, договору №13/34 від 28 листопада 2014 року, договору №14/36 від 1 грудня 2014 року та договору №15/37 від 1 грудня 2014 року, та у ТОВ "Полісбудмонтаж" перед ТОМ "Емко Інвест" за договором №14/35 від 26 листопада 2014 року, та 7431,60 грн., що виникли ТОМ "Емко Інвест" перед ТОВ "Полісбудмонтаж" за договору №15/37 від 1 грудня 2014 року, та у ТОВ "Полісбудмонтаж" перед ТОМ "Емко Інвест" за договором №14/35 від 26 листопада 2014 року.

В якості документального підтвердження використання спірних послуг та товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності позивач надав суду копії договорів про надання послуг №28/10 від 1 жовтня 2013 року, №16/08 від 08 серпня 2013 року, №01/16 від 03 квітня 2014 року, №01/17 від 04 квітня 2014 року, укладених ТОМ "Емко Інвест" в якості виконавця зі своїм співзасновником ТОВ "Завод "ЕМКО" щодо надання послуг з прибирання виробничих і офісних приміщень, прилеглої території та території заводу за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99, послуг з термодиффузіонного оцинковування металовиробів, послуг з лазерної різки металу, - які за своїм змістом аналогічні відповідним спірним договором позивача з ТОВ "Полісбудмонтаж"; складених на підставі зазначених договорів актів виконаних робіт та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних; видаткової накладної ТОМ "Емко Інвест" на поставку ПП "Станкомаш" обладнання (полуавтомат А-9518А) у кількості 1 штуки.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи надані позивачем суд встановив, що всі договори та первинні документи (акти надання послуг, податкові накладні) від імені ТОВ "Полісбудмонтаж" були підписані директором ОСОБА_1

При цьому, представником відповідача до матеріалів справи надана копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 15 травня 2015 року, складеного працівником підрозділу податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві у рамках кримінального провадження №42014000000000259, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України) . З тексту даного протоколу свідка вбачається, що повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК України (Відмова свідка від показання), показав, що в листопаді 2014 року він на замовлення невідомих осіб виконував платні ремонті роботи в квартирі, та на прохання останніх надав оригінали своїх документів на час виконання робіт. Про те, що його документи були використанні при реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Полісбудмонтаж" йому стало відомо від працівників податкової міліції. ОСОБА_1 засвідчив, що він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності названого підприємства. Жодні документи щодо вказаного підприємства не підписував.

Документальні докази відмови ОСОБА_1 від таких наданих показань та/або оскарження ним дій працівників податкової міліції за фактом допущених порушень при складанні протоколу допиту свідка від 15 травня 2015 року сторони суду не надали.

Також суд встановив відсутність у матеріалах справи документальних доказів руху товарів від продавця до покупця за договорами №14/35 від 26 листопада 2014 року та №14/36 від 1 грудня 2014 року (а саме товарно-транспортних накладних). Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним норм ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 №207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Відповідно до регламентованої у п.п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Отже, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Дані висновки суду відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15 червня 2016 року №К/800/62231/13, від 08 червня 2016 року №К/9991/66917/11.

Усні або письмові пояснення з питань порядку та способу транспортування вантажів (реалізованих товарів) з урахуванням віддаленості пункту доставки за спірним договором №14/35 від 26 листопада 2014 року (Київська обл., смт. Іванків, вул. Польська, 43) та офісу позивача (м. Київ, вул. Виборзька, 99), документального оформлення факту перевезення таких вантажів позивач до суду не надав.

Проаналізувавши зміст договорів №13/33 від 28 листопада 2014 року, №13/34 від 28 листопада 2014 року, №15/37 від 1 грудня 2014 року та №15/38 від 1 грудня 2014 року суд виявив відсутність в них відомостей про розрахунок вартостей наданих послуг (в тому числі з урахуванням переданих ТОМ "Емко Інвест" товарно-матеріальних цінностей необхідних для їх виконання, факт передачі яких матеріалами справи не підтверджується).

Окремо копій таких розрахунків вартостей спірних послуг, а також технічних завдань і іншої документації щодо надання послуг з обробки металовиробів з доказами їх передачі ТОВ "Полісбудмонтаж" позивач з невідомих причин до суду не подав.

Суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи документальних доказів руху (оприбуткування, обліку та списання) на підприємстві товарно-матеріальних цінностей (товарів), отриманих від постачальника ТОВ "Полісбудмонтаж" та реалізованих останньому.

Так, у відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, інформація щодо обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу узагальнюється на рахунку 28 "Товари". Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки: 281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 283 "Товари на комісії", 284 "Тара під товарами", 285 "Торгова націнка", 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу". На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Зокрема, на субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

На субрахунку 285 "Торгова націнка" підприємства роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

В ході розгляду справи в суді відомості по рахункам бухгалтерського обліку 90 "Собівартість реалізації", 28 "Товари" позивачем не надавалися, посилання про дослідження таких контролюючим органом в тексті акта перевірки відсутні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документальні докази проведення позивачем повного розрахунку з ТОВ "Полісбудмонтаж" за спірними договорами та/або відображення в бухгалтерському обліку ТОМ "Емко Інвест" кредиторської заборгованості перед контрагентом у сумі 83466,24 грн.

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права, правових позицій Вищого адміністративного суду України та встановлених у справі обставин, суд оцінює первинні документи (зокрема, акти надання послуг, видаткові накладні, податкові накладні), як такі, що містять недостовірні відомості та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентом ТОВ "Полісбудмонтаж".

Додатково суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 05 березня 2012 року №21-421а11 та від 02 грудня 2015 року №21-3849а15, ухвалі від 29 вересня 2015 року: "податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним".

Тобто, з контексту наведених правових позицій Верховного Суду України слідує, що первинні документи фіктивних підприємств-постачальників не тягнуть за собою податкових наслідків для їх контрагентів-покупців.

Окрім того, Вищим адміністративним судом України в своїй ухвалі від 02 червня 2016 року №К/800/8846/14 було висловлено правову позицію щодо того, що сам по собі факт відсутності на момент розгляду справи вироку суду щодо офіційної особи контрагента, не може спростовувати достовірність її пояснень стосовно характеру укладеної угоди і фактичного здійснення за цією угодою операцій.

В силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з вищенаведених правових позицій Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, та наявну у матеріалах справи копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1, суд оцінює первинні документи, підписані від імені ТОВ "Полісбудмонтаж" по спірним господарським операціям, як такі, що мають нелегальних характер.

Оцінюючи твердження представника позивача про використання придбаних товарів і результатів наданих послуг у своїй господарський діяльності, а саме шляхом їх реалізації третім-особам покупцям згідно поданих до суду договорів, актів виконаних робіт (наданих послуг) та видаткової накладної, суд зважає на відсутність у матеріалах справи доказів реального надходження на ТОВ "Полісбудмонтаж" товарів від ТОВ "Полісбудмонтаж", та узгодження із замовниками послуг питань про залучення до процесу їх надання третіх осіб. У зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між наданими позивачем первинними та іншими документами і спірними господарськими операціями.

Отже, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення ТОВ "Емко Інвест" задекларованих показників валових витрат і податкового кредиту з ПДВ за перевіряємі періоди по взаємовідносинам з ТОВ "Полісбудмонтаж", що призвело до заниження податків у визначених актом перевірки розмірах, та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними.

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є нормативно та документально обґрунтованими, а оскаржуване рішення відповідно є таким, що складене правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Емко Інвест".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин