Ухвала

від 08.02.2017 по справі 826/26660/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26660/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Емко Інвест на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Емко Інвест до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Емко Інвест звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 серпня 2015 року №0004492207 і №0004502207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 30 червня по 06 липня 2015 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 липня 2015 року складено акт №27/26-58-22-07-11/32202809 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Емко Інвест з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2014 року по 30 квітня 2015 року та з податку на прибуток за період з 1 січня по грудень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ Полісбудмонтаж (код ЄДРПОУ 39473760), згідно з висновками якого, позивачем в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за звітні періоди грудень 2014 року і січень 2015 року на загальну суму 90422,00 грн., та в порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 45277,00 грн., - у зв'язку з формуванням показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за рахунок господарських операцій з ТОВ Полісбудмонтаж , що не підтверджені документально.

На підставі цього акта перевірки відповідачем 05 серпня 2015 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми Р :

- за №0004492207, яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 113027,00 грн. (в тому числі 90422,00 грн. - за основним платежем, 22606,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

- за №0004502207, яким позивачу визначено до сплати суду грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 56596,00 грн. (в тому числі 45277,00 грн. - за основним платежем, 11319,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, вказане податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 23 жовтня 2015 року №16047/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 20 листопада 2015 року №24718/9/99-99-10-01-01-25.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2015 року №0004492207 і №0004502207 незаконними, звернувся до суду із позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати такі рішення відповідача повністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Однак, колегія суддів зауважує, що наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операції, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та витрати підприємства.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року в справі № №826/11531/14.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, силу первинних документів мають будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Окрім наведеного, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем докази не є достатніми і такими, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ Полісбудмонтаж з огляду на наступне.

Згідно даних акта перевірки основним видом господарської діяльності ТОВ Емко Інвест за перевіряємий період була діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель.

Згідно довідки з органу статистики та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата формування 20 січня 2016 року), ТОВ Емко Інвест здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД як: електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібну торгівлю залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що між ТОВ Емко Інвест (в особі директора Мережко В.М.), як замовником/покупцем, та ТОВ Полісбудмонтаж (в особі директора ОСОБА_4.), як виконавцем/продавцем, укладено ряд письмових договорів, а саме:

- договір №13/34 про надання послуг від 28 листопада 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2 і 3 такого договору) виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання території заводу та прилеглих територій замовника за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Вартість послуг визначається сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліку. Обов'язки сторін визначені у п. 4 даного договору, зокрема, виконавець зобов'язаний: забезпечити збереження матеріальних цінностей і майна замовника, які були надані виконавцю для виконання ним своїх обов'язків, своєчасно повернути відповідне майно замовнику, а замовник, в свою чергу, - чітко, ясно і своєчасно визнавати виконавцю завдання, які відповідають покладеним на нього обов'язкам; своєчасно надавати виконавцю доступ до приміщень; відшкодовувати витратив виконавця, пов'язані з виконанням договору; після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти в 5-ти денний термін з моменту отримання;

- договір №13/33 про надання послуг від 28 листопада 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2 такого договору) виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень замовника, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зокрема, виконавець надає послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99 (площа прибирання узгоджується додатково, виходячи з потреб замовника в поточному місяці), та вивозу сміття. Інші умови договору аналогічні за змістом договору №13/34 від 28 листопада 2014 року;

- договір №15/37 про надання послуг від 1 грудня 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2, 3 і 4 такого договору), виконавець надає замовнику послуги з лазерної різки металу на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;

- договір №15/38 про надання послуг від 1 грудня 2014 року, за умовами якого (п.п. 1, 2, 3 і 4 такого договору), виконавець надає замовнику послуги з термодиффузіонного оцинковування металовиробів на власній виробничій базі. Обсяг наданих послуг підтверджується двостороннім актом виконаних робіт. Якість наданих послуг повинна відповідати технічному завданню на надання послуг та узгодженій документації. Ціна за надані послуги за цим договором визначається в рахунках та підтверджується актами виконаних робіт. Розрахунки здійснюються шляхом переказу вартості послуг на поточний рахунок виконавця на підставі договору та взаємозаліком;

- договір №14/36 від 1 грудня 2014 року, предметом якого є поставка продавцем і передача у власність покупцеві матеріальних цінностей (далі - товар), визначених специфікаціями та/або рахунками-фактурами, на умовах відстрочки сплати кошті за продукцію. Згідно п. 2 цього договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно Правил Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, м. Київ, вул. Виборзька, 99.

Між вказаними сторонами був укладений договір №14/35 від 26 листопада 2014 року, за умовами якого ТОМ Емко Інвест (як продавець) зобов'язувалося поставити і передати покупцю (ТОВ Полісбудмонтаж ) матеріальні цінності, визначені специфікаціями та/або рахунками-фактурами, на умовах відстрочки сплати кошті за продукцію. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (згідно Правил Інкотермс в редакції 2000 року) - склад покупця - Україна, Київська обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Поліська, 43.

В підтвердження виконання умов вище вказаних договорів з ТОВ Полісбудмонтаж позивачем надано суду копії наступних документів: рахунків на оплату; актів надання послуг, складених за місяці грудень 2014 року і січень 2015 року, за результатами надання послуг: з лазерної різки металу на загальну суму 201285,60 грн. (з ПДВ); з термодиффузіонного оцинковування металовиробів на загальну суму 204283,20 грн. (з ПДВ); з прибирання виробничих та офісних приміщень і вивозу сміття на загальну суму 71558,40 грн. (з ПДВ); з прибирання прилеглих територій і території заводу та вивозу сміття на загальну суму 57588,00 грн. (з ПДВ); видаткової накладної ТОВ Полісбудмонтаж на поставку позивачу обладнання (полуавтомат А-9518А), кількість 1 штука, на суму 7 819,20 грн. (з ПДВ); податкових накладних; видаткових накладних ТОМ Емко Інвест на поставку ТОВ Полісбудмонтаж товарно-матеріальних цінностей (заготовок з металу та інших металевих виробів), всього на загальну суму 121115,20 грн. (з ПДВ); платіжних доручень ТОМ Емко Інвест на оплату послуг з прибирання, лазерної порізки, термодиффузіонного оцинковування згідно відповідних договорів на користь ТОВ Полісбудмонтаж , всього на загальну суму 347952,96 грн. (в т.ч. ПДВ); протоколів про залік взаємних вимог від 31 грудня 2014 року та 30 січня 2015 року, згідно яких сторони домовилися припинити взаємні грошові зобов'язання: на суми 103683,60 грн., що виникли у ТОМ Емко Інвест перед ТОВ Полісбудмонтаж за договорами №13/33 від 28 листопада 2014 року, договору №13/34 від 28 листопада 2014 року, договору №14/36 від 1 грудня 2014 року та договору №15/37 від 1 грудня 2014 року, та у ТОВ Полісбудмонтаж перед ТОМ Емко Інвест за договором №14/35 від 26 листопада 2014 року, та 7431,60 грн., що виникли ТОМ Емко Інвест перед ТОВ Полісбудмонтаж за договору №15/37 від 1 грудня 2014 року, та у ТОВ Полісбудмонтаж перед ТОМ Емко Інвест за договором №14/35 від 26 листопада 2014 року.

В якості документального підтвердження використання спірних послуг та товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності позивач надав суду копії договорів про надання послуг №28/10 від 1 жовтня 2013 року, №16/08 від 08 серпня 2013 року, №01/16 від 03 квітня 2014 року, №01/17 від 04 квітня 2014 року, укладених ТОМ Емко Інвест в якості виконавця зі своїм співзасновником ТОВ Завод ЕМКО щодо надання послуг з прибирання виробничих і офісних приміщень, прилеглої території та території заводу за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 99, послуг з термодиффузіонного оцинковування металовиробів, послуг з лазерної різки металу, - які за своїм змістом аналогічні відповідним спірним договором позивача з ТОВ Полісбудмонтаж ; складених на підставі зазначених договорів актів виконаних робіт та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних; видаткової накладної ТОМ Емко Інвест на поставку ПП Станкомаш обладнання (полуавтомат А-9518А) у кількості 1 штуки.

З наведених вище документів вбачається, що всі договори та первинні документи (акти надання послуг, податкові накладні) від імені ТОВ Полісбудмонтаж були підписані директором ОСОБА_4

Податковим органом до матеріалів справи надана копія протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 15 травня 2015 року, складеного працівником підрозділу податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві у рамках кримінального провадження №42014000000000259, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України). З тексту даного протоколу свідка вбачається, що повідомлений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (Завідомо неправдиве показання) та ст. 385 КК України (Відмова свідка від показання), показав, що в листопаді 2014 року він на замовлення невідомих осіб виконував платні ремонті роботи в квартирі, та на прохання останніх надав оригінали своїх документів на час виконання робіт. Про те, що його документи були використанні при реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ Полісбудмонтаж йому стало відомо від працівників податкової міліції. ОСОБА_4 засвідчив, що він не має відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності названого підприємства. Жодні документи щодо вказаного підприємства не підписував.

Документальні докази відмови ОСОБА_4 від таких наданих показань та/або оскарження ним дій працівників податкової міліції за фактом допущених порушень при складанні протоколу допиту свідка від 15 травня 2015 року сторони суду не надали.

Встановлено і відсутність у матеріалах справи документальних доказів руху товарів від продавця до покупця за договорами №14/35 від 26 листопада 2014 року та №14/36 від 1 грудня 2014 року (а саме товарно-транспортних накладних). Між тим, у відповідності до розд. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Абзацом 1 п. 11.1 розд. 11 цих Правил визначалося, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. (п. 11.3 розд. 11 Правил).

Дані положення Правил відповідали чинним нормам ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , згідно якої одним із документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу, визначалася товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Обов'язкова наявність ТТН встановлювалась також Переліком документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2009 №207, а саме у випадку, якщо водій юридичної особи або фізичної особи-підприємця здійснював вантажні перевезення на договірних умовах.

Згідно регламентованої у п.п. 11.4 - 11.10 Правил процедури оформлення перевізних документів, товарно-транспортну накладну виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Таким чином, за змістом наведених положень ТТН повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, ТТН повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік, зокрема товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Такі висновки відповідають правовій позиці Вищого адміністративного суду України, що наведена в його ухвалах від 15 червня 2016 року №К/800/62231/13, від 08 червня 2016 року №К/9991/66917/11.

Усні або письмові пояснення з питань порядку та способу транспортування вантажів (реалізованих товарів) з урахуванням віддаленості пункту доставки за спірним договором №14/35 від 26 листопада 2014 року (Київська обл., смт. Іванків, вул. Польська, 43) та офісу позивача (м. Київ, вул. Виборзька, 99), документального оформлення факту перевезення таких вантажів позивач до суду не надав.

Проаналізувавши зміст договорів №13/33 від 28 листопада 2014 року, №13/34 від 28 листопада 2014 року, №15/37 від 1 грудня 2014 року та №15/38 від 1 грудня 2014 року суд виявив відсутність в них відомостей про розрахунок вартостей наданих послуг (в тому числі з урахуванням переданих ТОМ Емко Інвест товарно-матеріальних цінностей необхідних для їх виконання, факт передачі яких матеріалами справи не підтверджується).

Окремо копій таких розрахунків вартостей спірних послуг, а також технічних завдань і іншої документації щодо надання послуг з обробки металовиробів з доказами їх передачі ТОВ Полісбудмонтаж позивач до суду не надав.

Суд першої інстанції звернув увагу на відсутність у матеріалах справи документальних доказів руху (оприбуткування, обліку та списання) на підприємстві товарно-матеріальних цінностей (товарів), отриманих від постачальника ТОВ Полісбудмонтаж та реалізованих останньому.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, інформація щодо обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу узагальнюється на рахунку 28 Товари . Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок 28 Товари має такі субрахунки: 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 283 Товари на комісії , 284 Тара під товарами , 285 Торгова націнка , 286 Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу . На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

На субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 Товари в торгівлі ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

На субрахунку 285 Торгова націнка підприємства роздрібної торгівлі при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів. За кредитом субрахунку 285 відображається збільшення суми торгових націнок, за дебетом - зменшення (списання). Списання за розрахунками суми торгової націнки на реалізовані товари відображається за дебетом субрахунку 285 і кредитом субрахунку 282 або способом сторно зворотною кореспонденцією цих рахунків. У звітність включається згорнуте за всіма субрахунками сальдо рахунку 28.

Відомості по рахункам бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізації , 28 Товари позивачем не надавалися, посилання про дослідження таких контролюючим органом в тексті акта перевірки відсутні.

В матеріалах справи відсутні документальні докази проведення позивачем повного розрахунку з ТОВ Полісбудмонтаж за спірними договорами та/або відображення в бухгалтерському обліку ТОМ Емко Інвест кредиторської заборгованості перед контрагентом у сумі 83466,24 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про завищення ТОВ Емко Інвест задекларованих показників валових витрат і податкового кредиту з ПДВ за перевіряємі періоди по взаємовідносинам з ТОВ Полісбудмонтаж , що призвело до заниження податків у визначених актом перевірки розмірах, та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Емко Інвест залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2016 року залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.