Постанова

від 07.11.2016 по справі 820/5237/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 листопада 2016 р. № 820/5237/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за липень 2016 року (з додатками);

- податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за липень 2016 року (з додатками) визнати такою, що подана у день її фактичного отримання Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, а саме 17.08.2016;

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з додатками);

- податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з додатками) визнати такою, що подана у день її фактичного отримання Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, а саме 15.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області безпідставно не визнано податкову звітність підприємства за липень та серпень 2016 року, оскільки позивачем, ніби-то, порушено вимоги п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, з огляду на відсутність підприємства за місцезнаходженням. Представник позивача звернув увагу суду, що дані по місцезнаходженню підприємства підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, нових даних щодо зміни місцезнаходження платника податків витягом не зафіксовано.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що в ході виконання покладених на податковий орган нормами діючого законодавства завдань та функцій, Центральною ОДПІ м. Харкова було встановлено, що позивачем заповнено податкову звітність з ПДВ всупереч порядку заповнення відповідної звітності, зокрема вказано не вірне місцезнаходження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" зареєстровано як юридична особа за адресою: 61174, Харківська область, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 6 та перебуває на обліку як платник податків у Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 31633765).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Плюс-м-сервіс" та Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області укладено договір про визнання електронних документів № 130720162 від 13.07.2016 року.

Згідно п.1 зазначеного договору, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Також п.п.4 п. 6 зазначеного договору визначено, що ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до п.п. 3 п.6 вказаного договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до ДПІ нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

В подальшому, у зв`язку зі зміною керівника підприємства, 15.07.2016 року між позивачем та податковим органом укладено новий договір про визнання електронних документів № J1391004, що підтверджується квитанцією № 2 від 15.07.2016 року, доказів на спростування чого контролюючим органом до суду не надано.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось відповідачем, в подальшому, ТОВ "Плюс-м-сервіс" відповідно до вищезазначеного договору, подано до контролюючого органу податкову звітність за липень 2016 року, однак документ не було прийнято по причині розірвання договору про визнання електронних документів.

Відтак, ТОВ "Плюс-м-сервіс" змушено було нарочно подати до Центральної ОДПІ податкову декларацію з ПДВ від 16.08.2016 року за липень 2016 року, додаток 2 " Про суму відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року від 16.08.2016 року, додаток 6 (подається платниками та підприємствами (організаціями) інвалідів) за липень 2016 року від 16.08.2016 року, додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за липень 2016 року від 16.08.2016 року.

Вказана податкова звітність за липень 2016 року була отримана податковим органом 17.08.2016 року, згідно штампу вхідної кореспонденції.

Поряд з цим, листом від 30.08.2016 року № 15034/10/20-30-06-02-24 Центральна ОДПІ м. Харкова повідомила підприємство, що договір про визнання електронних документів між ТОВ "Плюс-м-сервіс" та інспекцією розірвано в односторонньому порядку у відповідності до п. 4 розділу 6 додатка 1 Інструкції з підготовки і поданння податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженого Наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233.

Таким чином, ТОВ "Плюс-м-сервіс" особисто подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ від 14.09.2016 року за серпнь2016 року, додаток 2 " Про суму відємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2016 року від 14.09.2016 року, додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за серпень 2016 року від 14.09.2016 року.

Вказана податкова звітність за серпень 2016 року була отримана податковим органом 15.09.2016 року відповідно, згідно штампу вхідної кореспонденції.

Однак, листом за № 17163/10/20-30-08-07-24 Цетральна ОДПІ поставила до відома ТОВ "Плюс-м-сервіс", що податковим органом не визнано як податкову звітність податкові декларації з ПДВ за липень - серпень 2016 року, оскільки вони подані з порушенням п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: встановлена невідповідність заявлених даних щодо податкової адреси ( відсутність за місцезнаходженням).

Таким чином, згідно отриманого позивачем вказаного повідомлення, підставою неприйняття та невизнання поданих позивачем податкових звітностей є порушення правил їх заповнення у вигляді невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Перевіряючи правомірність дій відповідача під час не прийняття податкової звітності, судом встановлено наступне.

За приписами ст. ст 15, 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2., 16.1.3 п. 16.1. ст. 16 ПК України).

Відповідно до п. 19-1.1.27 ст. 19 ПК України, функцією контролюючого органу, крім інших випадків, є забезпечення розвитку, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема, контроль за повнотою та правильністю виконання митних формальностей, організовують впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання.

Відповідно до положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності до пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом;код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; фізичною особою - платником податків або його законним представником.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3, 48.4 ст. 48 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації, у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, податковий орган, позбавлений права відмовляти платнику податків у прийнятті податкової звітності з підстав інших ніж передбачено нормами ПК України.

Суд звертає увагу, що відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо).

Згідно відомостей ЄДР від 20.09.2016 року місцезнаходженням ТОВ "Плюс-м-сервіс" було: 61174, Харківська область, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 6, яке підприємством зазначалося у зазначених вище податкових звітностях за липень-серпень 2016 року.

Додатково суд також зазначає, що ТОВ "Плюс-м-сервіс" надано до матеріалів справи договори оренди приміщень (адреса: м. Харків, вул. Залютинська, 6) для офісних приміщень та розміщення виробництва 55/03-09 від 03.09.2012 року, № 50/68 від 07.12.2011 року, №32/28-09 від 28.09.2016 року, № 30/28-09 від 28.09.2016 року.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було порушено порядок прийняття у позивача податкових звітностей та безпідставно відмовлено у прийнятті таких, а відтак зазначені дії відповідача є протиправними.

При цьому, суд зазначає, що обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Таким чином, відмова у прийнятті податкових декларацій призводить до виникнення юридичних наслідків для платника податків у вигляді накладення на такого платника штрафу за несвоєчасне подання декларації.

За приписами п. 49.13 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

При цьому, суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Так, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Неналежний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд в ухвалі від 25.09.2014 року у справі № 826/9638/13-а (К/800/7626/14).

З аналізу вищевказаних положень діючого законодавства, суд доходить висновку, що відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених приписами Податкового кодексу України не допускається, отже, відповідачем безпідставно та без дотримання норм діючого законодавства відмовлено ТОВ "Плюс-м-сервіс" у прийняті податкових декларацій за липень-серпень 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що для захисту прав та законних інтересів позивача слід визнати неправомірними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо неприйняття та не визнання як податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2016 року від 16.08. 2016 року та за серпень 2016 року від 14.09.2016 року.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій незаконними- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за липень 2016 року (з додатками).

Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року (з додатками) від 16.08.2016 року такою, яка подана товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" (код 31633765) 17.08.2016 року.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, щодо невизнання податкової декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з додатками).

Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з додатками) від 14.09.2016 року такою, яка подана товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" (код 31633765) 15.09.2016 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-м-сервіс" (61174, Харківська область, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 6, код ЄДРПОУ 31633765) сплачену суму судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 9).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников