Рішення

від 15.11.2016 по справі 910/18951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.11.2016Справа №910/18951/16 За позовом: Фермерського господарства “Груп-Агро” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНГС КПХ” про стягнення попередньої оплати в розмірі 249    000,12  грн., Суддя О.С. Комарова Представники сторін: не з'явились.         У судовому засіданні 15 листопада 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фермерське господарство “Груп-Агро”, 18.10.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 70 від 10.10.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНГС КПХ”, про стягнення попередньої оплати в розмірі 249    000,12  грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18951/16 та призначено розгляд справи на 15.11.2016 року. Через відділ діловодства суду 08.11.2016 року від позивача надійшла заява, в якій останній підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності, яку було долучено судом до матеріалів справи. Представники сторін у судове засідання 15.11.2016 року не з'явились, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Судом направлено відповідачу ухвалу про порушення провадження у справі за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що функціонує відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417, тобто: 01054, м.Київ, вул..Дмитрівська, буд.18/24. Проте конверт з ухвалою було повернуто підприємством зв'язку 31.10.2016 року за закінченням встановленого строку зберігання. Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи судом. Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до  статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4  Господарського процесуального кодексу України,  ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  при розгляді справи ч.1ст.6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). У відповідності до п. 3.9.2.  постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"  у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Дослідивши матеріали справи, суд, - ВСТАНОВИВ: Між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість, відповідно до якої позивач повинен був оплатити виставлений відповідачем рахунок-фактуру від 10.08.2016 року № ВС-0002389 на оплату товару (Нітроамофоски №16:Р16:К16) на суму 249  000,12 грн., а відповідач даний товар повинен був доставити позивачеві після сплати вищезазначеного рахунку-фактури позивачем. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, він оплатив виставлений відповідачем рахунок-фактуру № ВС-0002389 від 10.08.2016 року на суму 249  000,12 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 608 від 10.08.2016 року (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи.) Проте, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача з вимогою № 66 від 22.08.2016 року про передачу товару протягом 7 днів з дня отримання відповідної вимоги. Відповідно до матеріалів справи відповідач отримав спірну вимогу 25.08.2016 року, що підтверджується підписом довіреної особи «Ляхов» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.    У зв'язку з тим, що відповідачем було порушено умови домовленості, а в семиденний термін з дня отримання вимоги товар не поставлений, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про повернення попередньої оплати в сумі 249  000,12 грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За приписами ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Відповідно до  ст. 509 Цивільного кодексу України    зобов'язання виникають з підстав, встановлених    ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до    статті 526 Цивільного кодексу України    зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього    Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами    ст. 193 Господарського кодексу України    суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України    передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За приписами ч. 2  ст. 692 Цивільного кодексу України    покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.     Стаття 629 Цивільного кодексу України    передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов усної домовленості про поставку Нітроамофоски відповідачем був виставлений на оплату рахунок-фактура від 10.08.2016 року № ВС-0002389 на суму 249  000,12 грн., який позивачем був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням № 608 від 10.08.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 249  000,12 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 66 від 22.08.2016 року про передачу товару протягом 7 днів з дня отримання відповідної вимоги. Відповідно до матеріалів справи відповідач отримав спірну вимогу 25.08.2016 року, що підтверджується підписом довіреної особи Ляхова на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.    Отже, фактично умови усної домовленості не були виконані з боку відповідача. У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, у судове засідання не з'явився, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідачем не спростовано та не наведено жодних обставин, які б були підставою для перешкоджання виконувати зобов'язання, а також не подано докази виконання зобов'язань з поставки товару або повернення оплати за товар, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 249  000,12 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 735,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1.  Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІНГС КПХ” (ЄДРПОУ 37617492; адреса: 01054, м.  Київ, Дмитрівська, буд. 18/24) на користь Фермерського господарства “Груп-Агро” (ЄДРПОУ 37942367; адреса: 26014, Кіровоградська обл., Новомиргородський район, село Коробчине, ВУЛИЦЯ КІРОВА, будинок 16-Г)    основний борг – 249  000,12 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч гривень 12 копійок)  та судовий збір – 3 735,00 грн. (три тисячі сімсот тридцять п'ять гривень). 3. Видати наказ. 4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/18951/16. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 17.11.2016 року. Суддя                                                                                                 О.С. Комарова