Рішення

від 08.11.2016 по справі 907/637/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2016 Справа № 907/637/16

За позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів В«УкрінтеравтосервісВ» , с. Новосілки Вишгородського району Київської області в особі філії В«Укрінтеравтосервіс-ЗакарпаттяВ» , с. В.Лази Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю В«Євро КонтинентВ» , с. В.Лази Ужгородського району

ПРО стягнення суми 12128,82грн., в тому числі 10800грн. основного боргу по оплаті за надані послуги згідно договору №118юс/16 від 31.03.2016р., 572,82грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 756грн. сім відсотків річних,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 12.01.2016 року №1/01-04-21;

від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів В«УкрінтеравтосервісВ» , с. Новосілки Вишгородського району Київської області в особі філії В«Укрінтеравтосервіс-ЗакарпаттяВ» , с. В.Лази Ужгородського району звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Євро КонтинентВ» , с. В.Лази Ужгородського району про стягнення суми 12128,82грн., в тому числі 10800грн. основного боргу по оплаті за надані послуги згідно договору №118юс/16 від 31.03.2016р., 572,82грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 756грн. сім відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.10.2016р.

Ухвалою господарського суду від 18.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 08.11.2016 року на 11:00 год.

Представник позивача на день судового засідання у відповідності до вимог статті 22 ГПК України подав суду клопотання щодо уточнення суми заявлених позовних вимог, а саме в частині стягнення суми штрафу - сім відсотків річних у розмірі 756,00грн., які просить не розглядати. Решту вимог підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач вимог ухвали суду від 29.09.2016р. та від 18.10.2016р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Матеріали справи містять відомості стосовно отримання відповідачем ухвал суду, в тому числі ухвали про порушення провадження у справі, однак, повноважного представника відповідачем в судове засідання не направлено, поважних причин невиконання вимог суду не наведено.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому, як зазначено в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд розцінює подану 08.11.2016 через відділ діловодства суду заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

З урахуванням наведеного, суд прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, подану через відділ діловодства суду 08.11.2016, у зв'язку з чим, вирішує спір з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми 11372,82грн., в тому числі 10800грн. основного боргу по оплаті за надані послуги згідно договору №118юс/16 від 31.03.2016р. та 572,82грн. пені за несвоєчасний розрахунок, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81.1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.11.2016р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2016 року між Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів В«УкрінтеравтосервісВ» , с. Новосілки Вишгородського району Київської області в особі філії В«Укрінтеравтосервіс-ЗакарпаттяВ» , с. В.Лази Ужгородського району (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Євро КонтинентВ» , с. В.Лази Ужгородського району (Замовник) було укладено договір про надання послуг складу тимчасового зберігання (СТЗ) за № 118юс/16 (далі-Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги СТЗ, тобто зберігання товарів або транспортних засобів (далі - Товар) під митним контролем, виконання завантажувальних та розвантажувальних робіт, декларування товару (п. 1.1. Договору). Відповідач зобов'язався сплатити вартість послуг СТЗ з дати розміщення до дати завершення митного оформлення вантажу, згідно з діючими тарифами Позивача на підставі виставленого рахунку. Якщо вантаж, який розміщено на СТЗ за будь-яких обставин вивозиться на склад митниці або за межі митної території України, Відповідач зобов'язався сплатити період зберігання цього вантажу з моменту розміщення на СТЗ до моменту його вивезення.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Відповідач після пред'явлення Товару уповноважувався надати його посадовій особі м/п «Ужгород-вантажний», для отримання відповідного дозволу по його зберіганню на СТЗ та передати даний Товар Позивачу, а Позивач зобов'язався зберігати переданий йому товар у відповідності з вимогами діючого законодавства України до закінчення процедури митного оформлення або заявлення в інший митний режим.

31.03.2016 з дозволу начальника м/п «Ужгород-вантажний» Закарпатської митниці ДФС, вантаж (транспортний засіб - квадроцикл Нопdа), власником якого є відповідач, розміщено на СТЗ філії, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.204 Митного кодексу України, загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. До закінчених строку зберігання, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що строк зберігання партії товару на СТЗ не може перевищувати трьохмісячного терміну, але з дозволу митного органу може бути продовжений на 1 місяць за умови узгодження цього терміну з власником СТЗ. Після закінчення цього терміну, Замовник зобов'язується і гарантує вивести розміщений на СТЗ вантаж за межами митної території України, або передати на склад Закарпатської митниці ДФС відповідно до ст. 204 МКУ. У разі не звернення власника вантажу щодо продовження терміну зберігання або передання вантажу на склад митниці, вантаж передається на склад Закарпатської митниці ДФС відповідно до ст.204 МКУ.

На виконання п.4.1. Договору та ст.204 Митного кодексу України, 12.07.2016 вантаж було оформлено в режим митного ліцензійного складу за номером МД 305080005/2016/015210.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що факт передання для зберігання на СТЗ обов'язково фіксується в Акті приймання - передачі товарів для зберігання на СТЗ, підписаному представниками сторін (власника товару, власника СТЗ та уповноваженої посадової особи м/п «Ужгород - вантажний»).

Так, 12.07.2016 року Позивачем та Відповідачем було підписано Акт здачі-прийому виконаних робіт про надані послуги СТЗ (в матеріалах справи), з якого вбачається вартість наданих відповідачу послуг в загальному розмірі 10800,00 грн. (в т.ч. 1800,00 грн. - ПДВ), та на підставі якого ТОВ «ЄВРО КОНТИНЕНТ» виставлено рахунок №Счт- 000474 від 12.07.2016 року.

13.07.2016 року Відповідач надіслав Заяву №1307 із проханням звільнити його від оплати рахунку №Счт-000474 від 12.07.2016, мотивуючи це тим, що митний орган неправомірно затримав вантаж і не надає дозвіл на його розмитнення.

20.07.2016 року Директору ТОВ «ЄВРО КОНТИНЕНТ» (Відповідач) було надіслано відповідь, у якій зазначалося, що Філія «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» УДП «Укрінтеравтосервівс» (Позивач) не має можливості задовольнити прохання Відповідача, викладене у заяві №1307 від 13.07.2106 у зв'язку з проведенням комплексної перевірки повноти зборів за надані послуги філією «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» УДП «Укрінтеравтосервіс» та їх відповідності тарифам, у зв'язку з чим, просить провести оплату за послуги складу тимчасового зберігання.

11.08.2016 року позивач повторно звернувся до директора ТОВ «ЄВРО КОНТИНЕНТ» з вимогою про погашення наявної заборгованості. Однак відповідач на вказане належним чином не відреагував, оплату за виконані роботи згідно акту приймання-передачі не здійснив, з огляду на що, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із сукупного аналізу положень укладеного між сторонами договору вбачається, що оплата проводиться саме за надані послуги. Підтверджує надання послуг підписаний сторонами відповідний акт.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги по зберіганню вантажу, що підтверджується поданим позивачем актом про приймання-передачі виконаних робіт, підписаний сторонами. Проте, отримані послуги Відповідачем оплачені не були, в зв'язку з чим, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 10800,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню на користь позивача.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 572,82 грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з 20.07.2016 року по 19.09.2016 року.

Аналізуючи дані вимоги позивача, суд вважає, що такі підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.5. Договору, у тих випадках, коли Товар за рішенням Виконавця передається Замовнику, а послуги по зберіганню вантажу не сплачені, Замовник повинен сплатити вартість послуг та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку правильності обчислення суми пені за несвоєчасний розрахунок, суд вважає його правильним та обгрунтованим.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з урахуванням заяви про їх зменшення є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Євро КонтинентВ» (89440, с. В.Лази Ужгородського району, вул. Східна, 5, код ЄДРЮОФОП 37968542) на користь Філії В«Укрінтеравтосервіс-ЗакарпаттяВ» (89440, с. В.Лази Ужгородського району, вул. Східна, 3, код ЄДРПОУ 22087987) суму 11372,82 грн. (Одинадцять тисяч триста сімдесят дві грн. 82 коп.) заборгованості по оплаті за надані послуги, в тому числі 10800,00грн. - основного боргу та 572,82 грн. - пені, а також суму 1450грн. (Одна тисяча чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2016 року

Суддя О.Ф. Ремецькі