Ухвала

від 16.11.2016 по справі 826/2224/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/2224/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Бужак Н.П. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника позивача Марціяш О.І., представника відповідача Суховій О.В., представника третьої особи Мухи С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Хакан Агро ДМСС (Hakan Agro DMCC) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 серпня 2010 року № 958 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» за порушення статей 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання Державної податкової адміністрації від 24 червня 2010 року №7432/5/22-6016, з 17 серпня 2010 року застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України до іноземного суб'єкта господарської діяльності Hakan Agro DMCC (Об'єднані Арабські Емірати).

27 липня 2015 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням №27/07 про скасування дії спеціальної санкції, з огляду на ліквідацію та припинення Приватного підприємства «Квадро», що унеможливлює виконання позивачем своїх зобов'язань перед останнім та як наслідок усунення встановлених порушень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Листами від 06 серпня 2015 року №4102-12/25923-07 та від 08 жовтня 2015 року №4102-12/33301-07 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України відмовило позивачу у задоволенні заявлених вимог з огляду на відсутність підстав для скасування спеціальної санкції до компанії Hakan Agro DMCC.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною відмову відповідача у скасуванні спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України відносно позивача;

- зобов'язати відповідача скасувати дію спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України відносно позивача.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 26 травня 2008 року №069/3482/08 щодо проведення розрахунків Хакан Агро ДМСС (Hakan Agro DMCC) на суму 175 140,00 дол. США перед ПП «Квадро» є неможливим, з огляду на ліквідацію останнього, а тому відмова відповідача у скасуванні спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України відносно Хакан Агро ДМСС (Hakan Agro DMCC) є протиправною. Проте, вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково, оскільки зобов'язання відповідача скасувати дію спеціальної санкції було б втручанням у дискреційні повноваження.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

26 травня 2008 року ПП «Квадро» (продавець) укладено з компанією Hakan Agro DMCC (покупець) зовнішньоекономічний контракт №069/3482/08, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити пшеничне борошно українського походження (товар) у кількості 3600МT по 417 доларів США за МТ на базі ФОБ Одеса/Іллічівськ та 2000 МТ по 501 долару США за МТ на базі С1Ф Бербера. Згідно умов контракту відвантаження товару повинно відбутися у червні 2008 року, при цьому покупець здійснює 100% передплату проти гарантії передплати, отриманої від АБ «Надра» (Київ) до банку Банк де Коммерс де Пласман (Женева, Швейцарія). Валюта платежу - долар США.

20 липня 2008 року, згідно зазначено контракту ПП «Квадро» відвантажено Hakan Agro DMCC пшеничне борошно у кількості 416 706 кг на суму 175 140,00 доларів США (еквівалент 847 730,14 грн.).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За результатами перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку із ненадходженням у законодавчо встановлені строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності валютної виручки від Hakan Agro DMCC на суму 175 140,00 дол. США.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосована, зокрема, така спеціальна санкція, як індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Санкція застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначено Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52 (далі - Положення).

Пунктом 1.2 вказаного Положення передбачено, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Так, 24 червня 2010 року Державною податковою адміністрацією України направлено до Мінекономрозвитку України подання №7432/5/22-6016 щодо застосування спеціальних санкцій, відповідно якого Державна податкова адміністрація України у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26 грудня 1995 року № 1044 «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» надала пропозиції про застосування спеціальних санкцій згідно зі статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до резидента ПП «Квадро» та нерезидента Hakan Agro DMCC.

02 серпня 2010 року відповідачем видано наказ № 958, відповідно до якого за порушення статті 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання Державної податкової адміністрації України від 24 червня 2010 року №7432/5/22-6016, починаючи з 17 серпня 2010 року застосовано до Hakan Agro DMCC спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Правомірність винесення наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 серпня 2010 року № 958 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності» встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі №2а/1570/4886/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року.

З викладеного вбачається, що підставою для застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, слугувало те, що позивачем не було здійснено розрахунків за контрактом, укладеним з ПП «Квадро».

Згідно ч.ч. 5, 10, 12 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

З викладеного вбачається, що застосовану до суб'єкта господарювання спеціальну санкцію може бути скасовано в подальшому, зокрема, у випадку надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

На підставі викладених норм, 27 липня 2015 року позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотанням №27/07 про скасування дії спеціальної санкції, з огляду на ліквідацію та припинення ПП «Квадро», що унеможливлює виконання позивачем своїх зобов'язань перед останнім та як наслідок усунення встановлених порушень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 червня 2012 року про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі №2/17-2648-2011, ліквідовано та припинено юридичну особу ПП «Квадро» (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 16 А. ЄДРПОУ 32333912) та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

25.06.2012 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України було внесено відповідний запис про припинення ПП «Квадро».

Відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно ч. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Таким чином, враховуючи, що із ліквідацією ПП «Квадро» господарське зобов'язання Hakan Agro DMCC щодо перерахування коштів за контрактом припинилося, то позивач не міг вжити дій щодо його виконання. Зазначена обставина, на думку апеляційного суду, свідчить про наявність підстав, передбачених п. 4.15 Положення, для скасування спеціальної санкції відносно позивача, так як позивачем було надано відповідачу достатньо доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання, зокрема ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют» щодо зарахування коштів на рахунок ліквідованого ПП «Квадро».

Представник третьої особи у судовому засіданні стверджував, що позивач мав змогу усунути обставини, які слугували підставою для застосування спеціальної санкції, протягом трьох років, що передували ліквідації ПП «Квадро», однак жодних дій не вжив. Колегія суддів не заперечує, що протягом зазначених трьох років дійсно були відсутніми підстави для скасування спірної санкції. Проте, ПП «Квадро» ні до початку, ні у ході ліквідації не зверталися із відповідними вимогами про стягнення коштів до позивача. Крім того, після припинення ПП «Квадро» у позивача зникла об'єктивна можливість усунути відповідні порушення та сплатити кошти на користь ліквідованого ПП «Квадро». Ні представник відповідача, ні представник третьої особи не навели суду жодних законних способів, за якими позивач наразі може усунути обставини, що були підставою для застосування до нього спеціальної санкції. Тобто у даному випадку, як зазначалося, позивач не має можливості застосувати практичні заходи, що гарантують виконання, зокрема ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валют».

Варто також зауважити, що самостійною передумовою для скасування спеціальної санкції є відповідне звернення суб'єкта, відносно якого її було застосовано. При цьому, відсутність відповідної пропозиції ініціатора застосування санкції, за наявності відповідного звернення суб'єкта, відносно якого її було застосовано, не може бути підставою для відмови у скасуванні такої санкції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача розглянути питання щодо скасування спеціальної санкції.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Н.П. Бужак

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 16.11.2016.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Бужак Н.П.

Сорочко Є.О.