Ухвала

від 14.11.2016 по справі 820/9411/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 р.Справа № 820/9411/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. по справі № 820/9411/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деус Прайм"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

про скасування наказів,визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деус Прайм», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області та Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- скасувати рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області оформленого у формі наказу № 264 від 30.06.2015 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Деус Прайм» (код за ЄДРПОУ 39521963);

- визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Деус Прайм» (код за ЄДРПОУ 39521963), за результатами якої складено акт № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року; - визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області зі складання акту № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року;

- визнати протиправними дії Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області зі встановлення висновків в акті перевірки № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року, складеного за результатами проведення перевірок ТОВ «Деус Прайм» (код за ЄДРПОУ 39521963);

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року;

- визнати протиправними дії відповідачів щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до інтегрованої картки ТОВ «Деус Прайм» (код за ЄДРПОУ 39521963), внесених на підставі висновків акту перевірки № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року;

- зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «Деус Прайм» (код за ЄДРПОУ 39521963) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2016 року по справі № 820/9411/15 адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000482200 та № 0000492200 від 30.07.2015 року, прийняті Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деус Прайм» (код ЄДРПОУ 39521963) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Ужгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Деус Прайм» перебуває на обліку як платник податку з 02.12.2014 року в Ужгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (т. 1 а.с. 118).

Згідно КВЕД-2010 види діяльності позивача - роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (т. 1 а.с. 118-119).

ТОВ «Деус Прайм» є платником на додану вартість та має відповідне свідоцтво (т. 1 а.с. 120).

У відповідності до статуту ТОВ «Деус Прайм» (№13241050007008923 від 13.08.2015 року), ціль та предмет діяльності товариства - одержання прибутку шляхом найбільш повного задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у товарах та послугах, які надає Товариство. Предмет діяльності ТОВ «Деус Прайм» визначений в зазначеному статуті, вичерпним переліком (т. 1 а.с. 121-132).

На підставі наказу від 30.06.2015 року № 264, направлень на проведення перевірки від 01.07.2015 року № 186/22-00 та від 01.07.2015 року № 187/22-00, п.п. 78.1.11 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, контролюючим органом з 01.07.2015 року по 07.07.2015 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Деус Прайм» (код ЄДРПОУ 39521963) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період березень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ «Капітал Х» (код ЄДРПОУ 37365100)" (т. 1 а.с. 40-89).

В акті перевірки № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року зазначено, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015220000000068 від 20.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Як встановлено досудовим розслідуванням, невстановлені особи, у період з червня 2014 року по березень 2015 року, використовуючи реквізити підприємств ТОВ «Антарес» (код ЄДРПОУ 31037491), ТОВ «Азонтес», (код ЄДРПОУ 38361657), ТОВ «Тановер» (код ЄДРПОУ 39196048), ТОВ «Сачиго» (Код ЄДРПОУ 39609703), з ознаками фіктивності, сформували податковий кредит підприємствам ТОВ «Капітал X» (код ЄДРПОУ 37365100), ТОВ «Фортуна X» (код ЄДРПОУ 37365142), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави податку на додану вартість на загальну суму 3690,0 тис грн., тобто в особливо великих розмірах.

Також штучний податковий кредит у загальній сумі 290,4 млн. грн., який зареєстровано підприємством з ознаками фіктивності ТОВ «Сачиго» (код ЄДРПОУ 39609703, м. Київ), в період березня 2015 року був сформований по ланцюгу ТОВ «Фортуна X», ТОВ «Капітал X», підприємствам реального сектору економіки. Так, в провадженні СУ ФР ДШ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100100000033 від 17.04.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, за фактами незаконної діяльності від імені ТОВ «Сачиго», яке було зареєстроване на ім'я ОСОБА_1

Перевіркою встановлено порушення п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, п.п. 5.1.6.п. 5.1 ст. 5 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2009 року за № 805/15496, п.п. 6.1.20, п.п. 6.1.22 п. 6.1 ст. 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 року № 271/121 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за № 762/14029, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6.ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями, внаслідок чого перевіркою зменшено податковий кредит за березень 2015 року в сумі 3 519 182,00 грн., донараховано податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету (ряд. 25 Декларації) за березень 2015 року в сумі 1 008 531,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд. 24) Декларації за березень 2015 року в сумі 2 510 651,00 грн. (т. 1 а.с. 86).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 416/07-14-22-0/39521963 від 17.07.2015 року, контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000482200 від 30.07.2015 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 510 651,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000492200 від 30.07.2015 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 260 663,75 грн., з яких за основним платежем - 1 008 531,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - 252 132,75 грн. (т. 1 а.с. 90-91).

Позивач в досудовому порядку оскаржував рішення контролюючого органу.

Так на адресу позивача контролюючим органом був надісланий лист № 2101/10/07-14-22-0 від 28.07.2015 року про розгляд заперечення ТОВ «Деус Прайм» від 22.07.2015 року № 08.1.13/156 (вх. № 3726/10 від 22.07.2015 року) (т. 1 а.с. 93-99, 112-117).

Позивачем на адресу ГУ ДФС у Харківській області була надіслана скарга на податкове повідомлення-рішення№ 0000492200 від 30.07.2015 року (форма «Р»), на податкове повідомлення-рішення № 0000482200 від 30.07.2015 року (форма «В4») (вих. № 08.1.13/159 від 07.08.2015 року) (т. 1 а.с. 100-105).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як зазначено а п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, у відповідності до абзацу 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачно, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Колегія суддів зазначає, що між ТОВ «Деус Прайм» та ТОВ «Капітал Х» були укладені наступні договори поставки нафтопродуктів:

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0022 від 01.03.2015 року

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0058 від 05.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів№ КХ-0072 від 07.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0090 від 10.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0102 від 11.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0124 від 13.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів № КХ-0155 від 20.03.2015 року,

- договір поставки нафтопродуктів№ КХ-0199 від 25.03.2015 року.

Враховуючи той факт, що зазначені вище договори є типовими, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, якість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договорів, які є невід'ємною частиною договорів.

У п.2 зазначених вище договорів, прописані обов'язки сторін, а саме: передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цих договорів за умови оформлення відповідних актів приймання-передачі або інших документів, які є невід'ємною частиною договорів. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти.

Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Умови поставки визначені п. 4, а саме: поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договорів. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договорів, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Умови цих договорів викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року). Загальна кількість відвантажуваного товару може відрізнятись від кількості, передбаченої додатковою угодою, але не більше +10 %. Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 120 днів з дати підписання акту прийому - передачі або інших документів.

На виконання умов договору № КХ-0022 від 01.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000022 від 01.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000022 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 111.426 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 3 396 978,00 грн.

На виконання умов договору № КХ-0058 від 05.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000058 від 05.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000058 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 51.072 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 1 593 446,40 грн.

На виконання умов договору № КХ-0072 від 07.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000072 від 07.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000072 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 98.593 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2 905 727,04 грн.

На виконання умов договору № КХ-0090 від 10.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000090 від 10.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000090 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 24.040 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 703 131,12 грн.

На виконання умов договору № КХ-0102 від 11.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000102 від 11.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000102 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 60.733 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 1 707 799,20 грн.

На виконання умов договору № КХ-0124 від 13.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000124 від 13.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000124 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 182.956 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 5 053 826,64 грн.

На виконання умов договору № КХ-0155 від 20.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000155 від 20.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000155 від 31.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 167.742 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 4 130 768,52 грн.

На виконання умов договору № КХ-0199 від 25.03.2015 року, сторонами було укладено додаткову угоду № 150331000000199 від 25.03.2015 року, в якій зазначено що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.03.2015 року зазначені в додатковій угоді види товарів.

Перехід права власності від постачальника до покупця підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів № 150331000000199 від 25.03.2015 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 66.316 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 1 623 415,68 грн.

Відповідно до п.п. 5.1.6. п. 5.1 ст. 5 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2009 року за № 805/15496 (далі - Інструкція № 281), приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом здійснюється відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП (далі - форма № 5-НП).

Як зазначено в п.п. 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 вищевказаної Інструкції, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Згідно до п.п 5.2.7 п. 5.2.ст.5 Інструкції № 281, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-HП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-HП складається у двох примірниках.

На підтвердження виконання вищезазначених вимог позивачем було складено в 2-х примірниках акти прийому-передачі нафтопродуктів по договорам поставки. За формою і змістом зазначені акти відповідають вимогам чинного законодавства. Також реальність проведення операції і належність актів приймання-передачі товару, відповідно до форми №5-НП підтверджують підписи та печатки ТОВ «Капітал Х» та ТОВ «Деус Прайм», що в свою чергу не заперечується контролюючим органом. Отже на підставі вищевикладеного можна дійти висновку про належність документів первинного обліку.

На виконання умов договору листами до договорів № КХ-0022 від 01.03.2015 року, № КХ-0058 від 05.03.2015 року, № КХ-0072 від 07.03.2015 року, № КХ-0090 від 10.03.2015 року, № КХ-0102 від 11.03.2015 року, № КХ-0124 від 13.03.2015 року, № КХ-0155 від 20.03.2015 року, № КХ-0199 від 25.03.2015 року ТОВ «Деус-Прайм» повідомило ТОВ «Капітал Х», що нафтопродукти, придбані ТОВ «Деус-Прайм» знаходяться на позабалансовому зберіганні в ПАТ «Дніпронафтпродукт», у якого можуть бути отримані в будь який час (т. 1 а.с. 133-172).

На виконання п.3 зазначених вище договорів позивач надає сертифікати відповідності, а саме:

- сертифікат відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-92 - Євро виду ІІ класу С, серія ВВ (№ 735991) за № UA1.035.0193654-11.

- сертифікат відповідності на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду ІІ, вміст сірки не більше ніж 50мг/кг, серія ВВ (№ 852544) за № UA1.035.0070545-12.

- сертифікат відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро, виду ІІ класу D, серія ВВ (№ 735990) за № UA1.035.0193651-11;

- сертифікат відповідності на бензин неетильований RON 95 10 ppm SR EN228, серія ВГ (№ 341014) за № UA1.094.0128359-14 (т. 1 а.с. 173-176).

Контролюючим органом не заперечується в акті перевірки відповідність форми та змісту зазначених вище сертифікатів.

Щодо розрахунків, то суд звертає увагу на те, що ТОВ «Деус Прайм» має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Капітал Х» у розмірі 3 519 182,10 грн., що в свою чергу підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 64.4.1 (т. 3 а.с. 66).

Також на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано податкові накладні № 31076 від 31.03.2015 року, № 31203 від 31.03.2015 року, № 31128 від 31.03.2015 року, № 31062 від 31.03.2015 року, № 31159 від 31.03.2015 року, № 31094 від 31.03.2015 року, № 31106 від 31.03.2015 року, № 31026 від 31.03.2015 року (т. 2 а.с. 30, 31, 41-53).

Колегія суддів зазначає, що вказані документи первинного обліку в повній мірі підтверджують реальність проведення господарської операції та спростовують висновки контролюючого органу щодо нереальності проведення господарської операції між позивачем та конрагентом.

Транспортування нафтопродуктів від контрагентів до ТОВ «Деус Прайм» не відбувалося, адже і в контрагентів, і в позивача були укладені договори зберігання із ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Так, зберігання нафтопродуктів ТОВ «Деус Прайм» здійснювалось відповідно до договору зберігання № 4496, укладеного 05.01.2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дніпронафтопродукт».

Враховуючи той факт, що на момент укладання договорів поставки та додаткових угод до них, у контрагентів були в наявності нафтопродукти, які вже перебували на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», то була відсутня необхідність у їх транспортування. Таким чином право власності на нафтопродукти від контрагента до ТОВ «Деус Прайм» переходило на підставі договорів поставки, додаткових угод, актів приймання-передачі. Крім того, ПАТ «Дніпронафтопродукт» листами від контрагентів був повідомлений про перехід права власності на нафтопродукт.

Відповідно до п. 14.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 встановлено, що приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Згідно з п. 6.1 Зберігання нафтопродуктів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 встановлено, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Зі змісту договору зберігання від 05.01.2015 року № 4496, укладеного між ПАТ «Дніпронафтопродукт» (код ЄДРПОУ 03481879) та ТОВ «Деус Прайм» вбачається, що зберігач (ПАТ «Дніпронафтопродукт») зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем (ПАТ «Дніпронафтопродукт»), повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою вимогою поклажодавця. Зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторони цього договору тільки за вимогою поклажодавця.

Наданий до перевірки договір зберігання від 05.01.2015 року № 4496 підписаний зі сторони поклажодавця - керівником ТОВ «Деус Прайм» ОСОБА_2, зі сторони зберігача - керівником ПАТ «Дніпронафтопродукт» - головою правління ОСОБА_3, підписи скріплені печатками підприємств, місце укладання договору - м. Дніпропетровськ. Отже зазначений договір складений належний чином відповідно до вимог чинного законодавства, що також не заперечується контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дата договору зберігання вказана в акті перевірки не збігається із датою зазначеною в документах. Отже, зазначене свідчить про те, що відповідачем були не належним чином дослідженні документи первинного обліку.

На виконання умов договору зберігання ТОВ «Деус Прайм» надано акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та повернення із зберігання:

- акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2015 року б/н, згідно якого ТОВ «Деус Прайм» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року передано на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» наступні види нафтопродуктів:

- бензин А-92 Євро вид ІІ клас С - 145,255 тн;

- бензин А-95 Євро вид II клас D - 286,490 тн;

- бензин А-95 Євро вид І клас С - 0,915 тн;

- дизтопливо Євро марки С вид ІІ - 75,880 тн;

- дизтопливо Євро марки F вид II - 254,338 тн;

- акт приймання-передачі нафтопродуктів від 31.03.2015 року б/н, згідно якого ТОВ «Деус Прайм» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року отримано із зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» наступні види нафтопродуктів:

- бензин А-92 Євро вид II клас С - 145,255 тн;

- бензин А-95 Євро вид II клас D - 286,490 тн;

- бензин А-95 Євро вид І клас С - 0,915 тн;

- дизтопливо Євро марки С вид II - 75,880 тн;

- дизтопливо Євро марки F вид ІІ - 254,338 тн.

Зазначене також підтверджується податковою накладною.

Належність зазначених документів контролюючим органом не заперечувалась. (т. 2 а.с. 40, 54-59).

Рух транспортування нафтопродуктів з місць зберігання до місць реалізації нафтопродуктів (АЗС), належних ТОВ «Деус Прайм» підтверджується наступними документами.

Відповідно до умов договору на перевезення вантажу від 20.01.2015 року № 07/01-2015, укладеного ТОВ «Деус Прайм» з перевізником ТОВ «Блумен ЛТД» (код ЄДРПОУ 37161605, Ужгородський район, с. Коритняни), що ТОВ «Блумен ЛТД» надає послуги автомобільним транспортом з перевезення вантажу з місця відправлення (склади) до пункту призначення, яким є АЗС ТОВ «Деус Прайм».

Зазначений вище договір підписаний зі сторони перевізника ТОВ «Блумен ЛТД» - керівником ОСОБА_4, зі сторони відправника - ТОВ «Деус Прайм» - директором ОСОБА_2, підписи скріплені печатками підприємств. В наданому до перевірки вищевказаному договорі на транспортування ПММ зазначено місце укладання договору - м. Ужгород.

Транспортування нафтопродуктів на АЗС здійснювалось автотранспортом ТОВ «Блумен ЛТД» (код ЄДРПОУ 37161605) згідно договору перевезення вантажу № 07/01-2015 від 20.01.2015 року (т. 2 а.с. 32-39).

Транспортування вантажу регулюється Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Згідно із п. 11 вказаних правил основними документами та перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Так на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем були надані товарно-транспортні накладні за березень 2015р. (за період з 03.03.2015 року по 30.03.2015 року). Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, ТТН не обов'язково засвідчувати печаткою, але в даному конкретному випадку на усіх ТТН підприємства присутні і підписи вантажоодержувача і штамп, як його вимагає законодавство України. Також звертаємо увагу, що жодним нормативним документом так само і формою ТТН не передбачено такого обов'язкового реквізиту в товарно-транспортній накладній як зазначення в графі «пункт навантаження» адреси пункту (т. 1 а.с. 177-210, т. 2 а.с. 1-29).

Подальша реалізація товару здійснювалась позивачем в орендованих приміщеннях.

Зберігання зазначеного товару підтверджують договори найму (оренди) АЗС, приміщення: - № 05/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 06/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 07/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 08/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 09/01-2015 від 15.01.2015 року; - № 10/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 11/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 12/01-2015 від 16.01.2015 року; - № 07-2015 від 19.12.2014 року; - № 4504 від 16.01.2015 року;- № 4505 від 16.01.2015 року.

Відповідно до зазначених договорів ТОВ «Юномі» (наймодавець) та передає а ТОВ «Деус Прайм» (наймач) приймає у строкове платне користування автозаправну станцію АЗС № 5, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Виноградівський район, с. Неветлефолу (с. Дяково (ліворуч), вул. Заставська, буд. 9 (далі АЗС). Склад АЗС в т.ч. обладнання, зазначене в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Мета найму: здійснення наймачем господарської діяльності. Амортизаційні відрахування здійснюються відповідно до діючого законодавства України. Наймач експлуатує АЗС на строк 35 місяців з моменту її прийняття за актом прийому-передачі. За найм встановлюється оплата у розмірі 4 700,00 грн. в тому числі ПДВ. Сторони домовились, що коефіцієнт індексу плати за найм дорівнює 1. Оплату наймач перераховує наймодавцю щомісяця протягом 5-ти банківських днів з моменту вручення йому рахунку на оплату.

Також позивачем були укладені договір оренди № 4504 від 16.01.2015 року та відповідний протокол від 20.01.2015 року та договір оренди № 4505 від 16.01.2015 року та протокол від 20.01.2015 року, до договору оренди № 4505 від 16.01.2015 року.

Згідно до ТТН перевезення ПММ з пунктів навантаження проводилось транспортом ТОВ «Блумен ЛТД».

Відповідно п. 1.1 розділу 1 Загальних положень договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є склади, в т.ч. власні та орендовані, до пункту призначення, яким є АЗС ТОВ «Деус Прайм», і видати вантаж уповноваженій на одержання товару особі, а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Надані послуги підтверджені актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1060010 від 31.03.2015 року, реєстром товаро-транспортних накладних до акту надання послуг за березень 2015 року від 31.03.2015 року та податковими накладними № 3 від 05.03.2015 року та № 4 від 06.03.2015 року.

Згідно п. 11.5 - п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника. Після прийняття вантажу всі екземпляри ТТН підписує водій (експедитор). Перший екземпляр ТТН (з підписом водія) залишається у вантажовідправника, другий передається водієм вантажоодержувачу, а третій і четвертий, засвідчені підписом, а в разі потреби також печаткою або штампом, вантажоодержувача, передаються перевізнику (транспортній організації чи фізичній особі-суб'єкту господарювання).

У відповідності до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568), та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-TTH (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у товарно-транспортній накладній і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 С відповідно до ГОСТ 3900. З метою встановлення єдиного порядку організації та здійснення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску, наказом Міністерства палива та енергетики України № 271/121 від 04.06.2007 року затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Відповідно до п.п. 7.5.6 п. 7.5 ст. 7 вищевказаної Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох екземплярах, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби, другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Згідно п.п. 7.5.7 п. 7.5.ст. 7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача.

Відповідно до п.п. 7.5.8 п. 7.5 ст. 7 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначається найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Також реальність господарських операцій підтверджується договором оренди АЗС № 4504 від 16.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ «Гед Холдингз» надає в платне користування ТОВ «Деус Прайм» АЗС.

Реальність проведення операції підтверджується актами прийому-передачі ОЗ та НМА відповідно до договорів оренди автозаправних станцій та актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

До того ж реальність проведення господарських операцій з подальшої реалізації товару підтверджується змінними звітами АЗС.

Всі зміни майнового стану позивача відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість та підтверджуються платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року, містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем суми податкового кредиту за березень 2015 року.

З огляду на те, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту - для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Проведеним аналізом вставлено, що «сумнівний» податковий кредит, сформовано ТОВ «Капітал X» по операціям з придбання по наступному ланцюгу: ТОВ «Сачиго» - ТОВ «Фортуна X» - ТОВ «Капітал X» - наступні покупці.

Колегія суддів звертає увагу на те, що всі висновки про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в актах перевірки зроблені на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок. В той же час первинні документи як позивача, так і його прямого контрагента щодо здійснення господарських операцій відповідачем не досліджувались. В акті перевірки не наведено конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

З положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, п.п. 6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232 «Про порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», а також «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 вбачається, що зустрічна звірка не є перевіркою і полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до п.п. 4.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 року за № 236 визначено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Положеннями п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що за висновками акту зустрічної звірки не може встановлюватися факт реальності вчинення господарських операцій.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Приписами ч. 2 ст. 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів приходить до висновку, що дії контролюючого органу щодо складання податкових повідомлень-рішень № 0000482200 та № 0000492200 від 30.07.2015 року є неправомірними.

Стосовно інших позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як визначено п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК).

Відповідно до ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами п.п. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У відповідності до п. 74.1 ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме така правова позиція викладена Верховним судом України в Постанові від 09.12.2014 року по справі № 21-511а14.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення 0000482200 та № 0000492200 від 30.07.2015 року є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.10.2016 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2015р. по справі № 820/9411/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2016 р.