Ухвала

від 17.11.2016 по справі 482/1433/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №482/1433/16-ц 17.11.2016 17.11.2016 17.11.2016

Провадження №22-ц/784/2528/16

Справа № 482/1433/16-ц Головуючий першої інстанції: Ітрін М.В.

Провадження № 22-ц/784/2528/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О ., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д..,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Новоодеський елеватор» (далі - ТОВ «Новоодеський елеватор») про розірвання договору,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ТОВ «Новоодеський елеватор» про розірвання договору.

Позивач вказував, що на підставі договорів оренди від 29 квітня 2009 року №№ 464, 465, укладених між Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ним, він є орендарем земельних ділянок загальною площею 234 га, що знаходяться в межах території Кандибінської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19 листопада 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір вирощування сільськогосподарської продукції строком до 1 січня 2029 року, за умовами якого він зобов'язався надати ТОВ «Новоодеський елеватор» для обробітку та вирощування сільськогосподарських культур земельні ділянки загальною площею 234 га, які належать йому на підставі договорів оренди землі, що є невід'ємними частинами договору (п.2.1. договору). Пунктом 2.2. договору передбачений обов'язок відповідача забезпечити матеріально-технічні, трудові та інші ресурси, які необхідні для цілей, передбачених договором. Розділом 3 договору визначено, що умови договору переглядаються сторонами у випадку: внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених ОСОБА_4, на яких здійснюється діяльність передбачена договором; зміни розміру орендної плати ОСОБА_4; зміни площі земельних ділянок, які знаходяться в користуванні ОСОБА_4, на яких здійснюється діяльність передбачена даним договором.

Як вказав позивач, 29 лютого 2016 р. між Новоодеською районною державною адміністрацією та ним укладено додаткову угоду до Договору оренди № 464 від 29 квітня 2009 року, відповідно до якої площа орендованої ним за даним договором земельної ділянки була змінена до 121,0720 га сільськогосподарських угідь (ріллі). На думку позивача, такі зміни до договору оренди є підставою для внесення змін до Договору вирощування сільськогосподарської продукції, укладеного з відповідачем, проте, останній на його неодноразові звернення щодо внесення таких не реагує.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив розірвати укладений сторонами Договір вирощування сільськогосподарської продукції

Одночасно із позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві у будь-який спосіб обробляти земельні ділянки площею 121,0720 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та розміром 60,0 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться на території Кандибинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, які перебувають в оренді ОСОБА_4

Дану заяву ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що існує вірогідність втрати ним можливості самостійно користуватись земельними ділянками, орендованими ним за договорами №№ 464, 465, укладеними з Новоодеською районною державною адміністрацією, а також у разі незастосування даних заходів забезпечення позову це зробить неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, оскільки відповідач може засіяти спірні земельні ділянки сільськогосподарськими культурами.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм закону, що призвело, на її думку, до неправомірної відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для застосування обраного позивачем способу забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вжиття обраного позивачем способу забезпечення позову буде перешкоджати господарській діяльності ТОВ «Новоодеський елеватор». Крім того, заборонивши відповідачеві обробляти земельні ділянки, суд першої інстанції фактично застосував би насідки вирішення позову ОСОБА_4 у разі його задоволення без розгляду справи по суті, що мало б своїм наслідком порушення процесуального права.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський