Рішення

від 18.02.2010 по справі 2-1662/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1662/09 18.02.2010 18.02.2010 18.02.2010

Справа № 22ц- 389 /10 Головуючий у 1-й інстанції Козаченко Р.В.

Категорія 30 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Довжук Т.С., Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

прокурора Круш Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року

за позовом

ОСОБА_3 до Первомайського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ у Миколаївській області (далі - Первомайський МВ УМВС України в Миколаївській області), Державного казначейства України про відшкодування майнової і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 1 грудня 2007 року неустановленими особами угнано його автомобіль «MERCEDES - BENZ» 308 Д, 1986 року випуску. За заявою його представника, 3 грудня 2007 року працівниками Первомайської МВ УМВС України в Миколаївській області була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Однак, внаслідок бездіяльності працівників вказаного відділу та неналежного виконання ними своїх обов'язків щодо реєстрації заяви про злочин, розслідування справи, автомобіль не знайдено, винна особа не встановлена, а йому завдано 22124 грн. майнової шкоди у вигляді вартості автомобіля, витрат на проїзд, втрати доходів та 6000 грн. моральної шкоди, які повинні бути стягнуті за рахунок держави.

Судом в якості відповідача залучено Державне казначейство України.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

Прокурор вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою представника позивача ОСОБА_2 від 1 грудня 2007 року про крадіжку автомобіля «MERCEDES - BENZ» 308 Д, який належить позивачу, органом досудового слідства Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушена кримінальна справа №0725509 за ознаками ч. 2 ст. 289 КК України. Досудове слідство проводилося у СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області, а у січні 2008 року справа передана для розслідування в СУ УМВС України в Миколаївській області. Місцезнаходження автомобіля та винну особу в скоєнні злочину не встановлено, й 14 серпня 2008 року слідчим вказаного слідчого відділу справа зупинена на підставі п. 3 ст. 206 КК України.

Зі змісту неодноразово уточненої позовної заяви та пояснень представника позивача в суді вбачається, що позов пред'явлено за декількома підставами. Позивач та його представник просили відшкодувати майнову шкоду за рахунок держави внаслідок того, що не встановлено особу, яка вчинила злочин, посилаючись на ст. 1177 ЦК України. Крім того, позивач просив стягнути майнову та моральну шкоду, які, за його твердженням, завдані йому внаслідок бездіяльності працівників міліції під час реєстрації заяви про скоєння злочину та розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом крадіжки його автомобіля.

Як передбачено ч. 1 ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Згідно з ч. 2 ст. 1177 ЦК України, умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом

З матеріалів справи вбачається, що розслідування справи не закінчено, а тому, відшкодування майнової шкоди за рахунок винної в злочині особи не втрачено. Враховуючи викладене, а також те, що порядку відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, що є умовою застосування положень ст. 1177 ЦК України, не прийнято, суд дійшов обґрунтованого висновку, що за цими підставами позов про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягає.

Оцінивши надані сторонами докази, суд також дійшов правильного висновку про відсутність прямого причинного зв'язку між бездіяльністю органів досудового слідства при реєстрації заяви про скоєння злочину і розслідуванні кримінальної справи та майновою шкодою позивача у вигляді втрати автомобіля, відсоткових ставок фермерської кредитної спілки та витрат його представника на проїзди в місто Миколаїв та в місто Київ для подачі скарг. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди у зв'язку з бездіяльністю посадових осіб.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення за цими позовними вимогами, суд виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову в цій частині та вважав, що законом не передбачена можливість в цивільному процесуальному порядку перевіряти законність дій посадових осіб МВС України при порушенні та розслідувані кримінальної справи.

Однак, вказані висновки суперечать вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 31, 214 ЦПК України підставами позову є не само по собі посилання позивача на певну норму закону, а обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилався на неправомірну бездіяльність працівників міліції при проведенні досудового слідства по кримінальній справі та вважав, що моральна шкода повинна бути йому компенсована за рахунок держави.

Вказані підстави передбачені ст. 56 Конституції України, яка у відповідності зі ст. 8 Конституції України, є нормою прямої дії й гарантує права кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснені ними своїх повноважень.

Оскільки міліція, згідно зі ст. 1 Закону України «Про міліцію», є державним озброєним органом виконавчої влади, то відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, бездіяльність та незаконні рішення цього органу влади та його посадових і службових осіб при здійсненні ними повноважень щодо розслідування кримінальних справ провадиться, відповідно до ст. 56 Конституції України за рахунок держави, яку представляє в даному випадку Державне казначейство України.

Таким чином, висновки суду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Щодо законності дій працівників Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області, то в позовній заяві позивач не порушував перед судом питання про перевірку законності дій відповідних осіб і не вимагав визнавати таки дії неправомірними в передбаченому цивільним процесуальним законом порядку. Натомість ОСОБА_3 зазначав, що конкретні факти порушення законодавства конкретними посадовими і службовими особами в процесі реєстрації заяви про злочин та розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом заволодіння його транспортним засобом, вже підтверджені службовими перевірками, які проводилися за скаргами його представника у 2008 році, та за наслідками яких винні особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Так, бездіяльність службових осіб встановлена в ході службової перевірки, проведеної заступником начальника Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області. Згідно з висновком перевірки від 11 січня 2008 року, а також наказом вказаної особи від 11 січня 2008 року працівники відділу притягнуті до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків та порушень наказів МВ УМВС України під час реєстрації злочину та організації і проведення слідства по кримінальній справі (а.с.71,72,103,104). Допущені порушення згаданими працівниками не заперечують й відповідачі.

Таким чином бездіяльність працівників Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області вже доведена.

Вказана бездіяльність, на думку колегії суддів, завдала позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях внаслідок відчуття неможливості реалізації своїх прав на захист майна у передбачений законом спосіб. Ця шкода повинна бути відшкодована позивачу на підставі ст. 56 Конституції України за рахунок держави.

За викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення. На користь позивача необхідно стягнути 3000 грн. моральної шкоди з Держаного казначейства України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Визначаючи розмір грошової компенсації моральних страждань позивача суд враховує обсяг підстав, з яких стягнута моральна шкода, обставини справи, а також відсутність тяжких незворотних наслідків для позивача внаслідок бездіяльності працівників та службовців Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області.

Інші доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Так, на безпідставність доводів в апеляційній скарзі про можливість застосування ст. 1177 ЦК України вказано вище.

Також позивачем не надано допустимих та достовірних доказів того, що майнова шкода йому завдана саме внаслідок дій працівників міліції, а не злочинця.

Витрати на проїзд представника позивача для відвідування на особистому прийомі керівників УМВС України не можуть бути розцінені в якості майнової шкоди, завданої позивачу, так як їх не можна віднести до обов'язкових.

Не підлягають відшкодуванню й витрати на правову допомогу позивачу, тому що доказів цих витрат суду не надано. Як вбачається з матеріалів справи, його інтереси в суді представляла мати ОСОБА_2 на підставі довіреності.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Первомайського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ у Миколаївській області і Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного казначейства України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 3000 грн. моральної шкоди.

В інший частині рішення залишити без змін.

Головуючий:

Судді: