Рішення

від 15.11.2016 по справі 743/934/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/934/16-ц Провадження № 22-ц/795/1955/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представників відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного Управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_10 про визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

треті особи - Неданчицька сільська рада, Відділ Держгеокадастру в Ріпкинському районі, ОСОБА_11,

в с т а н о в и в:

В серпні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_10 про скасування та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_10 та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 7424485600:09:001:0089.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням виконкому Неданчицької сільської ради Ріпкинського району №80 від 18 жовтня 2001 року, йому було виділено земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану в урочищі «Молібогов Ріг» Неданчицької сільської ради Ріпкинського району, призначену для ведення особистого підсобного господарства. ОСОБА_10 на підставі наказу ГУ Держземагенства у Чернігівській області від 22 травня 2015 року, отримала свідоцтво про право власності на землю, площею 2 га., з кадастровим №7424485600:09:001:0089 для ведення особистого селянського господарства. До загальних меж отриманої відповідачем земельної ділянки, було включено земельну ділянку, яка раніше виділялась ОСОБА_5 в постійне користування. З квітня 2015 року чоловік відповідача - ОСОБА_7, став перешкоджати позивачеві в користуванні даною земельною ділянкою.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, індексний номер: 38090145, видане 26 травня 2015 року ОСОБА_10, кадастровий №7424485600:09:001:0089. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_10, площею 2 га, кадастровий №7424485600:09:001:0089. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_10 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на неправильне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати в повному обсязі рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не було встановлено підстави виникнення права користування позивачем земельною ділянкою та взагалі залишено поза увагою той факт, що позивач нею користується безпідставно, бо спірна земельна ділянка не передавалась у користування позивачу у відповідності до норм Земельного Кодексу України в редакції, яка діяла станом на 2001 рік. Зазначає, що крім листа Неданчицької сільської ради від 27 квітня 2015 року, де зазначено, що позивачу надавалась земельна ділянка в постійне користування, у позивача відсутні належні документи на землю, а тому цей лист не може підтверджувати факт користування спірною земельною ділянкою позивачем.

ОСОБА_10 також зазначає, що виконавчий комітет Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області не мав права приймати рішення про надання земельних ділянок у користування, оскільки це виключна компетенція Неданчицької сільської ради. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що дійсно Неданчицька сільська рада делегувала виконавчому комітету повноваження вирішувати питання про надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого підсобного господарства. Пояснення свідка з цього приводу не можуть бути належним доказом.

Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є помилковим та в даному випадку не підлягає застосуванню. Також на думку апелянта судом при винесенні рішення не вірно було застосовані норми Земельного Кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5 в частині визнання свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2 га незаконним, суд першої інстанції посилався на Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де було констатовано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Крім того, суд зазначив, що вказаним рішенням КСУ визначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд зазначив, а сторони в судовому засіданні не оспорювали той факт, що вказане рішення виконавчого комітету Неданчицької сільської ради не оскаржувалось, не змінювалось і не скасовувалось, отже, у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України, вказана обставина не підлягає доказуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, суд виходив зтого, що дана вимога є зайвою і задоволенню не підлягає з тих підстав, що визнання недійсним правовстановлюючого документа не землю, яким у даному випадку є свідоцтво про право власності, має своїм наслідком недійсність цього документа і припиняє право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Проте з такими висновками не погоджується колегія суддів апеляційного суду Чернігівської області.

На підставі ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконкому Неданчицької сільської ради № 80 від 18 жовтня 2001 року, ОСОБА_5 була надана земельна ділянка у постійне користування, для ведення підсобного господарства, в розмірі 0,2500 га (а.с.13).

Наказом ГУ Держземагенства у Чернігівській області № 25-185/14-15-СГ від 16 січня 2015 року, ОСОБА_10 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, орієнтовним розміром 2,00 га., для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держземагенства у Чернігівській області № 25-4170/14-15-СГ від 22 травня 2015 року, затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_10 у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га., з кадастровим № 7424485600:09:001:0089, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с.57).

З свідоцтва про право власності на земельну ділянку від 26 травня 2015 року, підтверджується, що земельна ділянка, яка розташована в Чернігівській області, Ріпкинскький район, с/рада Неданчицька, кадастровий номер 7424485600:09:001:0089 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га належить ОСОБА_10 (а.с.56).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, підтверджується, що земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_12 (а.с.58).

З повідомлення Неданчицької сільської ради № 03-13 від 27 квітня 2015 року, адресованого ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, вбачається, що надати згоду на передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_13, сільська рада не може з тих підстав, що частини спірної земельної ділянки, площею по 0,25 га., кожна, перебувають в користуванні жителів с.Неданчичі - ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20

Проте, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,25 га в с.Неданчичі Урочище «Молібогов Ріг» була надана ОСОБА_5 в користування рішенням виконкому Неданчицької сільської ради. Позивач в подальшому у встановленому законом порядку не оформив своє право користування або власності на земельну ділянку, як того вимагає ст.ст.92, 116 ЗК України.

У відповідності до ст.143 Конституції України територіальні громади наділені правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності. Відповідно до п.1 ст.10, п.5 ст.16, а також ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ради представляють інтереси територіальної громади та здійснюють повноваження власника майна.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на нерухоме і рухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальній громаді міст, є комунальною власністю, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності на землі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Згідно з п.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

У відповідності до абз. В«аВ» , В«бВ» , В«вВ» ст. 12 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Таким чином, розпорядження землями територіальної громади с.Неданчичи, які перебувають у комунальній власності, є виключною компетенцією Неданчицької сільської ради,а не її виконкому.

У відповідності до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається з рішення №80 засідання виконавчого комітету Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 18 жовтня 2001 року ОСОБА_5 було надано земельну ділянку в урочищі «Молібогов Ріг» площею 0,25 га (а.с.13).

Тобто, вбачається, що рішення було винесено не Неданчицькою сільською радою, а виконавчим комітетом, який не наділений правом розпоряджатися земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції фактично не повністю дослідив матеріали справи, не провів їх аналіз та не надав оцінки письмовим доказам по справі та поясненням

В основу судового рішення районний суд поклав свідчення ОСОБА_21, про те, що рішення про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки у постійне користування було прийнято виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування так як відповідні повноваження були делеговані сесією ради виконкому.

Проте, районний суд не взяв до уваги той факт, що делегування повноважень щодо передачі земельних ділянок громадянам в урочищі «Молібогов Рік» повинно бути підтверджено письмовими доказами, а не показами свідка, адже відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати,як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Одночасно судова колегія в силу ст.88 ЦПК України вважає, що оскільки ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору, то 1212 грн. 64 коп. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги, слід компенсувати ОСОБА_10 за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.4., 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Головного Управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_10 про визнання недійсним державного акту та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Компенсувати за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України ОСОБА_10 1212 грн. 64 коп. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: