Рішення

від 16.11.2016 по справі 233/2002/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 233/2002/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1934/2016

Єдиний унікальний номер 233/2002/16-ц Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

Номер провадження 22-ц/775/1934/2016 Доповідач Дундар І.О.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.

суддів Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної медичної установи «Центральна поліклініка м. Макіївка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому вказала, що з 07 червня 1994 року по 27 лютого 2015 року працювала медичною сестрою у відповідача. З липня 2014 року припинилась виплата заробітної плати у зв'язку з початком бойових дій, проведенням АТО та відсутністю коштів у роботодавця. Просила стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за липень 2014 року - 6650,29 грн., за серпень 2014 року - 116,77 коп., за вересень 2014 року - 2721,94 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 1 рік з 27 лютого 2015 року по 27 лютого 2016 року в сумі 18492,00 грн..

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з КУ «Центральна поліклініка м. Макіївка» на її користь заборгованість по заробітній платі за період з липня 2014 року по вересень 2014 у загальному розмірі 7680, 40 грн.; в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено; стягнуто з КУ «Центральна поліклініка м. Макіївка» судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 1 рік з 27 лютого 2015 року по 27 лютого 2016 року виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законом України за цей період або виходячи з посадового окладу, оскільки, відмовляючи в задоволенні даних вимог за недоведеністю, суд першої інстанції не врахував, що Порядком обчислення середньої заробітної плати у разі відсутності даних про заробіток перед звільненням передбачена можливість розрахунку з посадового окладу працівника.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з КМУ «Центральна поліклініка м. Макіївки» з 01 січня 1992 року по 27 лютого 2015 року, де з 01 січня 2002 року працювала рентгенлаборантом рентгенологічного кабінету з повним робочим днем в зоні іонізації. Наказом № 87-к від 27 лютого 2015 року звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням На день звільнення ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата за період з липня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 7680,40 грн..

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги позивачем рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції, виходив с того, що позивачем не доведено розмір середнього заробітку, розрахунок, який надав позивач суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100; доказів на підтвердження розміру середньоденного (годинного) заробітку не надано, про наявність таких доказів не зазначено.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На підставі п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Виходячи з викладеного, єдиною підставою для звільнення підприємства, установи, організації від виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є відсутність їх вини в несплаті належних звільненому працівникові сум.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано жодного доказу щодо відсутності його вини в не проведенні повного розрахунку з позивачем при його звільненні.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При розгляді даної справи в оскаржуваній частині рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Отже рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 р. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За змістом останнього абзацу пункту 4 цього Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо праці позивача як протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням, так і відносно попередніх двох місяців роботи.

Так само відсутній наказ про прийом позивача на роботу, але ОСОБА_1 надано розрахункові листи про нарахування заробітної плати за липень, серпень та вересень 2014 року (арк..спр.6), з яких вбачається розмір посадового окладу позивача 1541 грн. та розмір нарахованої заробітної плати, який за липень та серпень 2014 року збігається з сумою заробітку, вказаною в інформації з Державного реєстру застрахованих осіб (арк..спр.61).

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) - розділ ІY пункт 8, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Враховуючи обставини, викладені вище, розрахунок середньої заробітної плати належить проводити виходячи з посадового окладу позивача - 1541 грн., тобто середньоденна заробітна плата позивача складе 1541 / 21,5 = 71,67 грн., де 21,5 - середньомісячна кількість робочих днів.

Але зі змісту розрахункових листів виходить, що у позивача була застосована погодинна оплата праці (один робочий день - 6 годин), тобто розрахунок середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні належить проводити виходячи з середнього годинного заробітку, а саме 71,67 / 6 = 11,95 грн.

Листом Міністерства соціальної політики № 10196/0/14-14/13 вiд 09 вересня 2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та Листом Міністерства соціальної політики від 20 липня 2015 року N 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» затверджені норми тривалості робочого часу на 2015 та 2016 роки відповідно.

Розрахований на підставі даних листів час затримки розрахунку з дня звільнення - 27 лютого 2015 року по 27 лютого 2016 року (в межах позовних вимог - арк..спр.1-2), складе 1620 годин, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку буде складати 19359 грн. (11,95 х 1620).

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 19359 грн.

При цьому апеляційний суд вважає, що оскільки предметом позовних вимог був саме середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений судом його розмір не є виходом за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду 3 лютого 2016 року позивач судовий збір з позовної заяви не сплачував, від його сплати звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIІІ мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року встановлена в розмірі 1378,00 грн..

Загальна сума позовних вимог, які були задоволені відповідно судом першої інстанції та апеляційним судом складе 7680,40 + 19359 = 27039,40 грн. (арк..спр.36-37), тобто розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави складе 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судового збору.

Стягнути з Комунальної медичної установи «Центральна поліклініка м. Макіївка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19359 грн., судовий збір судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 551,20 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: