Ухвала

від 21.05.2014 по справі 307/2757/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Ігнатюка Б.Ю., Куштана Б.П.

з участю секретаря : Савариної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 27 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Біловарської сільської ради, де третіми особами без самостійних вимог є : Закарпатська регіональна філія ДП В«Центр державного земельного кадаструВ» , управління Держкомагенства у Тячівському районі про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, внесення змін у конфігурацію земельної ділянки та земельно-кадастрову документацію, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тячівського районного суду від 27 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

ОСОБА_1 подала на дане рішення суду апеляційну скаргу в частині задоволеної вимоги у якій ставить, питання про скасування такого та ухвалення нового рішення про відмову в позові. Мотивує свої вимоги тим, що рішення суду є необґрунтованим, що призвело до порушення судом норм процесуального та матеріального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали, вимоги апеляційної скарги й просили задовольнити таку з наведених підстав.

Позивачка ОСОБА_2 заперечила, вимоги скарги й просила відхилити таку, оскільки не відповідає матеріалам справи й вимогам норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є посилання на те, що позивачка не являється власником земельної ділянки на відміну від відповідачки, яка є власником земельної ділянки на підставі Державного акту виданого 03.09.2012 року. Більше того, саме позивачка обмежила відповідачці доступ до обслуговування власного житлового будинку. ОСОБА_4 це, саме з боку позивачки було визнано порушення земельного законодавства за що притягнуто до адміністративної відповідальності.

Однак, такі доводи апеляційної скарги не являються підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сторони являються суміжними землекористувачами земельних ділянок, які знаходяться за адресою по вул. Леніна за №№ 159 і 161 в с. Біловарці Тячівського району.

А підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено в статтях 116 і 118 ЗК України.

На виконання даних норм закону Біловарською сільрадою винесено рішення від 20.08.10р. за № 235 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту технічної документації щодо приватизації земельної ділянки.

Виходячи із приписів пунктів 1.13. і 1.14. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43) - складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на цю земельну ділянку, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією. Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику земельної ділянки. Власник земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.

У відповідності до протоколу засідань земельної комісії № 1 від 14.06.2013 року Біловарської сільради при здійсненні зйомки знаходження межових знаків, було пропущено один межовий знак - другу по порядку металічну трубу від початку вулиці, що призвело до порушення межі з боку ОСОБА_1 на шкоду ОСОБА_2. Згідно архівних абрис-схем земельних ділянок за 1976 рік, зазначено, що двір по вул. Леніна, 159 с. Біловарці мав ширину від центральної вулиці 10 м.. Має місце неправильне встановлення меж по лінії А - Д при виготовленні державного акту на земельну ділянку ОСОБА_1, а.с. 29, 162 і 173.

Дана обставина підтверджена листом за № 35/02-5 від 07.05.2014 року Біловарської сільради й у зв'язку із цим заперечує апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції вважає правомірним, а.с. .

Слід також зазначити, що акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 16.05.2011 року, який знаходиться в Технічній документації із землеустрою не містить підпису ОСОБА_2 щодо погодження межі по лінії від Г до А земельної ділянки, а.с. 21.

Крім цього, надані до матеріалів справи графічні експлікації з фотоілюстраціями доводять ту обставину, що зазначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 межові знаки на спірній частині земельної ділянки не узгоджуються з початковими (старими) межовими знаками, а.с. 118-127.

Враховуючи дані обставини в сукупності з наявними доказами, колегія суддів зазначає, що з боку ОСОБА_2 не було погоджено суміжну межу, що призвело до виготовлення ОСОБА_1 технічної документації, яка не відповідає реальним обставинам справи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43).

Виходячи з приписів ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

А звідси, такий захист прав громадян здійснюється і шляхом визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним у разі відсутності правової підстави для його видачі та у разі порушення порядку складання такого.

Аналіз установлених обставин, указує на те, що було порушено саме порядок складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, що призвело до встановлення в такому умовної, а не фактичної межі, яка не підтверджується реальними межовими знаками.

Що ж стосується акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 16.03.2011 року то такий підписано ОСОБА_2 без ознайомлення з технічною документацією із землеустрою і при цьому виходила з того, що фундамент житлового будинку ОСОБА_1 є межею між ними, а.с. 22. А тому, судом першої інстанції дано йому належну правову оцінку.

Не можуть бути взятими судом до уваги і протокол про адміністративне правопорушення від 05.02.2013 року з постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.02.2013 року. Оскільки, такі основуються на констатації вини з боку ОСОБА_4 тільки у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 має Державний акт на право власності на земельну ділянку, а ОСОБА_2 не має Державного акту на право власності на земельну ділянку. Даній обставині дав належну оцінку і суд першої інстанції.

Таким чином, твердження апелянтки, що Державний акт на право власності на земельну ділянку від 03.09.2012 року не порушує права ОСОБА_2 на земельну ділянку в частині встановлення межових знаків є необґрунтованим і таким, що суперечить вище наведеному. А оскільки таке право ОСОБА_2 є порушеним з боку ОСОБА_1, а тому підлягає захисту.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище зазначеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 27 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий :