Ухвала

від 16.11.2016 по справі 314/3220/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №314/3220/16 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Провадження № 22-ц/778/3127/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Воробйової І.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до СВК «Вільнянськ» про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим.

В позові зазначала, що 01.07.2004 року вона уклала з СВК «Вільнянськ» договір оренди землі, згідно якого передала йому у користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 11,24га, кадастровий №2321585000:01:003:0012, розташовану на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір було укладено строком на 10 років. Державна реєстрація договору відбулася 22.01.2009 року. Вважає, що моментом укладення договору є момент його підписання, а тому вважає, що його дія припинилася 01.07.2014 року. Незважаючи на припинення дії договору та її заперечення, СВК «Вільнянськ» претендує на подальше користування земельною ділянкою, не враховуючи її незгоди. Посилаючись на викладене, просила суд визнати договір оренди земельної ділянки площею 11,24га від 01.07.2004 року припиненим.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2016 року позов задоволено. Визнано припиненим договір оренди землі, укладений 01.07.2004 року між ОСОБА_3 та СВК "Вільнянськ".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду СВК «Вільнянськ» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_4, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

01.07.2004 року ОСОБА_3 як орендодавець та СВК "Вільнянськ" як орендар уклали між собою договір оренди землі, згідно умов якого відповідачу в оренду була передана в строкове платне користування належна позивачу на праві власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 11,24га.

Згідно п.8 цього договору він був укладений на 10 років.

Передбачених законом дій щодо поновлення дії договору на новий строк відповідач не здійснив.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що за думкою апелянта, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому 10-річний строк договору оренди землі розпочинається не з дати його укладення (01 липня 2004 року ), а з дати його державної реєстрації (22 січня 2014 року), а отже є діючим, тому вимоги про припинення договору оренди суперечать закону.

Такі доводи не мають свого підтвердження, виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статей 18,20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, тобто з моменту підписання (01.07.2004 року).

Саме до таких висновків дійшов суд першої інстанції, що є вірним та відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

В такому випадку доводи апеляційної скарги щодо триваючого на даний час строку дії договору є неприйнятними.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно ст.ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З матеріалів справи вбачається, що СВК «Вільнянськ» не надсилав орендодавцю листа та проекту додаткової угоди про намір продовжити дію спірного договору оренди на новий строк.

Зазначені обставини, відсутність домовленості між сторонами, вказують на те, що орендар не скористався передбаченою процедурою здійснення своїх прав щодо реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди на новий строк. При цьому, позивач заперечує проти поновлення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги, що строк дії договору не сплив, оскільки земельна ділянка передана орендарю за актом 14.03.2006р., не спростовують висновків рішення суду, оскільки встановлено, що договір укладений саме 01.07.2014р., строк його дії закінчений, договір припинений.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» відхилити .

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 травня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: