Ухвала

від 16.11.2016 по справі 815/3673/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Київ К/800/43425/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Бухтіярової І .О .

Суддів Маринчак Н.Є.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Савіної С.Г., Ігнатенко Ю.Г.,

відповідача - Бідзяна А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015

у справі № 815/3673/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Л», що діє від імені та в інтересах Договору про спільну діяльність від 28.12.2006 № 23981 - уповноважена особа ТОВ «Ліберті Л» 36553056 (далі - позивач, ТОВ «Ліберті Л»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ліберті Л» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762250 від 25.03.2013, № 0000752250 від 25.03.2013, № 0000282280 від 22.10.2013, № 0000712280 від 19.11.2013, № 0001072280 від 17.12.2013, № 0000552208 від 04.03.2014, № 0000682208 від 17.03.2014.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000762250 від 25.03.2013 повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000752250 від 25.03.2013 в частині суми 18 316 793,97 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282280 від 22.10.2013 в частині суми 18 316 793,97 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000712280 від 19.11.2013 в частині суми 18 316 793,97 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001072280 від 17.12.2013 року в частині суми 18 316 793,97 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000552208 від 04.03.2014 в частині суми 18 316 793,97 гривні; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000682208 від 17.03.2014 в частині суми 18 316 793,97 гривні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги згідно положень ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ліберті Л» (36553056) відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 28.12.2006 № 23981 з Управлінням капітального будівництва ОМР, код ЄДРПОУ 393312589 (ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та УКБ) з питання правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в Декларації з податку на додану вартість за липень-вересень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року-жовтень 2012 року, складено акт № 932/22-5/393312589 від 25.02.2013, в якому зафіксовано наступні порушення: абз. «е», «є» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у перевіряє мий період на загальну суму 10 420 600 грн.; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 32 728 919 грн., в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 24 815 261 грн. та завищено показник від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 18 337 709 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000762250 від 25.03.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 845 369 грн., в т.ч.: 24 815 261 грн. основного платежу та 5 030 108 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000752250 від 25.03.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 18 337 709 грн.

В подальшому, на підставі результатів проведених камеральних перевірок по кожному із періодів: серпень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000282280 від 22.10.2013, № 0000712280 від 19.11.2013, № 0001072280 від 17.12.2013, № 0000552208 від 04.03.2014, № 0000682208 від 17.03.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 337 709 грн. по кожному із зазначених періодів, відповідно, у зв'язку з порушенням позивачем п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, а саме: не врахуванням та невідображенням у податкових деклараціях за кожний з періодів результатів проведених перевірок за попередні періоди.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000762250 від 25.03.2013, слід зазначити наступне.

Висновки податкового органу про порушення позивачем положень пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 ПК України зроблені на підставі того, що кошти, які перераховувались ТОВ «Ліберті Л» на адресу ДСД з призначенням платежу «внесок без ПДВ» не можуть вважатися такими, що звільнені від оподаткування податку на додану вартість, у зв'язку з невідповідністю ТОВ «Ліберті Л» вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та враховуючи, що предметом договору про спільну діяльність є виконання будівельних робіт, операції з постачання яких належать до об'єкта оподаткування ПДВ, відтак кошти, які отримуються ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та УКБ від ТОВ «Ліберті Л» під фінансування будівництва повинні включати суми податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що 04.12.2006 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Сторона-1) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ» (Сторона-2) укладено Договір про спільну діяльність б/н (далі - ДСД), за умовами якого сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для будівництва та введення в експлуатацію групи 12-поверхових житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом з інженерними мережами (далі - Об'єкт) за адресою: Україна, м. Одеса, Малиновський район, вул. Малиновського, 53-55.

До Договору про спільну діяльність від 04.12.2006 б/н сторонами укладено Додаткові угоди № 1 від 01.03.2007, № 2 від 01.07.2008, № 3 від 05.10.2010.

05.10.2010 між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (Сторона-1) та ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ» (Сторона 2) та ТОВ «Ліберті Л» (Нова Сторона-2) укладено Договір про заміну сторони у Договорі про спільну діяльність від 04.12.2006.

Відповідно до умов вказаного Договору, з моменту його підписання у Договорі про спільну діяльність від 04.12.2006 первісна Сторона-2 (ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ») замінюється Новою Стороною-2 (ТОВ «Ліберті Л»). До нової Сторони-2 переходять усі права та обов'язки первісної Сторони-2 в ДСД в обсязі та на умовах, існуючих на момент укладення цього Договору. Первісна Сторона-2 втратила усі права та обов'язки, що випливають з ДСД.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2. розд. 2 Договору про спільну діяльність, Сторона-2, тобто ТОВ «Ліберті Л», зобов'язана здійснити повне (100-відсоткове) фінансування будівництва об'єкту за рахунок власних коштів та/або коштів третіх осіб згідно «Програми проведення будівельних робіт та фінансування будівництва».

На виконання вказаних умов договору ТОВ «Ліберті Л» у період з листопада 2010 року по жовтень 2012 року вносило грошові кошти у спільну діяльність, шляхом їх перерахування на розрахункові рахунки ДСД з призначенням платежу «внесок згідно договору про спільну діяльність (код 393312589) б/н від 04.12.2006, та договору б/н від 05.10.2010 без ПДВ».

Перерахування ТОВ «Ліберті Л» коштів на рахунки ДСД підтверджується виписками по особовим рахункам у відповідних банках, а саме: по особовому рахунку № 26004060465980, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», м. Одеса (МФО 328704) у загальному розмірі 39 690 985 грн.; по особовому рахунку № 26002010225784, відкритому у ПАТ «УКРСОЦБАНК» Одеське відділення (МФО 300023) у загальному розмірі 43 710 167, 19 грн.; по особовому рахунку № 26002019543236, відкритому у ПАТ «ВБР» (МФО 380719) у загальному розмірі 4 040 386 грн.

За умовами пп. 2.2.3 п. 2.2. розд. 2 Договору про спільну діяльність, вести оперативний, бухгалтерський та податковий облік зобов'язана Сторона-2, тобто ТОВ «Ліберті Л».

Згідно свідоцтва № 100310206 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 317523, ТОВ «Ліберті Л» (36553056) є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 28.12.2006 № 23981 з Управлінням капітального будівництва ОМР 15.03.2007 зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки форми № 4-ОПП від 08.11.2012 № 3157 ТОВ «Ліберті Л» (36553056) - відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 28.12.2006 з Управлінням капітального будівництва ОМР, узято на облік в органах державної податкової служби 28.12.2006 за № 23981 та на дату видачі довідки перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно Витягу 1415534500174 з Реєстру платників ПДВ, станом на 09.04.2014 Договір про спільну діяльність від 28.12.2006 № 23981 уповноважена особа ТОВ «Ліберті Л» 36553056 є платником ПДВ.

Спірним в даному випадку є те, чи належать до об'єкта оподаткування податком на додану вартість кошти, які отримані ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та УКБ від ТОВ «Ліберті Л» під фінансування будівництва.

Згідно положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України; поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 цього Закону при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПК України при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.185, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що операції з передачі учасниками спільної діяльності - платниками податку на додану вартість будь-яких товарів (у т.ч. основних засобів) та послуг для використання в цій діяльності підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Однак, операція з внесення коштів ТОВ «Ліберті Л» під фінансування будівництва не може розглядатися як постачання товарів (робіт, послуг), а тому така операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно пп. 136.1.3 п. 136.1 ст. 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються доходи: суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Щодо посилань відповідача на положення Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», слід зазначити наступне.

Цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

Згідно положень пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування, зокрема, діяльність з управління активами відповідно до закону.

Управителем може бути фінансова установа, що отримала в установленому законодавством порядку дозвіл/ліцензію на здійснення визначеної цим Законом діяльності (ст. 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»).

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи були спростовані доводи податкового органу про невідповідність ТОВ «Ліберті Л» наведеним вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме: ТОВ «Ліберті Л» не є фінансовою установою, яка має дозвіл/ліцензію на здійснення визначеної цим Законом діяльності, а тому й кошти, які перераховувались ТОВ «Ліберті Л» на користь ДСД не можуть вважатись такими, що звільнені від оподаткування, оскільки, як вже зазначалось, грошові внески ТОВ «Ліберті Л» на користь ДСД між ТОВ «Ліберті Л» та УКБ під фінансування спільної діяльності не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 185.1 ст. 185 ПК України, а не пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 ПК України

Також, в акті перевірки від 25.02.2013 № 932/22-5/393312589 податковий орган зазначив про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку доходів в частині не відображення у податковому обліку податкових зобов'язань за датою оформлення «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат» ф. № КБ-3, що призвело до порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Досліджуючи наведену обставину, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04.12.2009 № 554 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Роз'яснення щодо застосування цих типових форм, надано у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві», згідно яких типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма № КБ-3) підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, Довідка за формою № КБ-3 та Акт приймання виконаних підрядних робіт № КБ-2 складаються будівельною організацією-підрядником, що виконує будівельні роботи у відповідності до укладеного з замовником договору підряду.

Враховуючи, що між ТОВ «Ліберті Л» та Управлінням капітального будівництва ОМР укладено Договір про спільну діяльність від 04.12.2006, а не договір підряду, та будівництво не здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності, доводи відповідача стосовно того, що ДСД між TOB «Ліберті Л» та УКБ, як підрядник, в порушення вимог Положення стандарту бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» та Наказу «Про затвердження примірних форм первинних документів у будівництві» від 04.12.2009 № 554, в рамках Договору про спільну діяльність б/н від 04.12.2006 не складались «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (ф. № КБ-3), чим порушено порядок бухгалтерського обліку доходів від виконання цих робіт, що призвело до порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податкових зобов'язань на суму 1 484 613 грн. та п. 187.1 ст. 187 ПК України та заниження податкових зобов'язань на суму 17 020 111 грн. є необґрунтованими та спростовані, дослідженими в судах першої та апеляційної інстанцій, доказами.

За таких обставин, є правомірними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000762250 від 25.03.2013 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29 845 369 грн.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000752250 від 25.03.2013, слід зазначити наступне.

Відповідно до акта перевірки № 932/22-5/393312589 від 25.02.2013 перевіркою достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в Декларації з ПДВ за липень-вересень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року жовтень 2012 року встановлено завищення даного показника на суму 18 337 709 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою встановлено включення до складу реєстрів отриманих податкових накладних - податкових накладних, які складено з порушенням вимог абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України, абз. «е», «є» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дані вказаних податкових накладних використані позивачем під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період.

Разом із тим, як зазначено судами попередніх інстанцій, посилаючись в акті перевірки на порушення позивачем вимог абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України, абз. «е», «є» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при складанні, перелічених в акті перевірки податкових накладних, податковий орган не вказує в чому саме та в яких конкретно накладних допущено такі порушення. При цьому, наведений відповідачем перелік податкових накладних включає 365 документів (податкових накладних, отриманих від різних контрагентів).

Згідно з абз. «е», «є» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

Відповідно до абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Слід враховувати, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

А окремі недоліки форми в заповненні податкової накладної не свідчать про неналежність та недопустимість її як доказу та не впливають на розмір податкових зобов'язань продавця та податковий кредит покупця.

В даному випадку, як встановлено матеріалами справи з урахуванням висновку судово-економічної експертизи № 0014/11/2014 від 20.01.2015, проведеної по даній справі, не підтверджені порушення позивачем вимог абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України, абз. «е», «є» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які стали підставою для зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в частині суми 18 316 793,97 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000752250 від 25.03.2013.

Слід також зазначити, що податкові повідомлення-рішення № 0000282280 від 22.10.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2013 року на 18 337 709 грн., № 0000712280 від 19.11.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за вересень 2013 року на 18 337 709 грн., № 0001072280 від 17.12.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року на 18 337 709 грн., № 0000552208 від 04.03.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2013 року на 18 18 337 709 грн., № 0000682208 від 17.03.2014 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2013 року на 18 337 709 грн. фактично є похідними від податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0000752250, необґрунтованість якого була доведена в частині суми 18 316 793,97 грн., а тому зазначені податкові повідомлення-рішення також є необґрунтованими в цій же частині.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень в частині, узгоджуються з вимогами законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210-231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі № 815/3673/14 - в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді Н.Є. Маринчак І.В. Приходько