Ухвала

від 16.11.2016 по справі 826/23248/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4103/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю:

представника позивача - Журавльова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що 6 липня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 4800984 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 29 травня 2015 року № 910/4263/15-г за яким з підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ - Україна» (згідно рішення власника № 29/04/15 змінено назву на Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна", що вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 910/4263/15-г та постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 17 серпня 2015 року) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» стягнуто судовий збір 19 980,37 грн. Даною постановою надано строк до 12 липня 2015 року для добровільного виконання рішення.

В Окремій ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року встановлено, що вищевказаний наказ господарського суду на час відкриття виконавчого провадження не набрав законної сили, оскільки було відкрито апеляційне провадження у господарській справі та в подальшому цей наказ було змінено.

Крім того, державним виконавцем 17 серпня 2015 року було накладено арешт на кошти підприємства та на майно боржника, оголошено заборону його відчуження, 3 вересня 2015 року винесено постанову про розшук майна боржника.

1 вересня 2015 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про повернення виконавчого документу № 910/4263/15-г, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року змінено рішення суду першої інстанції та стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» 19 774,37 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно платіжного доручення № 307921 від 24 вересня 2015 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" сплатило борг в сумі 19 774,37 грн. Після чого, позивач звернувся до відповідача з клопотаннм про закінчення виконавчого провадження № 48009847 у зв'язку з добровільним виконанням судового рішення, але йому було відмовлено.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, суди виходили з того, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року визначено, що розгляд спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження, але оскаржується рішення, дія чи бездіяльність, що стосується лише конкретного виконавчого провадження, належить до компетенції суду, яким ухвалено рішення, що перебуває на виконанні, якщо не встановлено іншого, виключного порядку їх оскарження, та з урахуванням роз'яснень, даних у пункті 2 цієї Постанови.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з частиною першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Отже, суди дійшли помилкового висновку, що компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-278а15).

Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 157, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді М.М. Олексієнко

І.В. Штульман