Постанова

від 15.11.2016 по справі 918/325/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 918/325/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач) Суддів:Панової І.Ю., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну каргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 918/325/16 господарського суду Рівненської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Стардуко" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ксібоне" про визнання банкрутом за участю представників сторін: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Мірчука В.В., товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" - Яцюти Т.П.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.06.2016 року у справі № 918/325/16 (суддя Пашкевич І.О.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ксібоне" банкрутом та введено щодо нього процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Янчука О.М. та інше.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду України зі скаргою, у якій просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.06.2016 у справі № 918/325/16 та припинити провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (Колегія суддів: Огороднік К.М. - головуючий; Тимошенко О.М.; Дужич С.П.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.06.2016 року у справі № 918/325/16 припинено.

Не погодившись із наведеною ухвалою суду другої інстанції ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить Вищий господарський суд України ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати та направити справу до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду по суті, пославшись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 91, 106 ГПК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним господарським судом матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою "Державний експортно-імпортний банк України", з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, апеляційний господарський суд послався на те, що заявник апеляційної скарги не набув статусу сторони або учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне оскарження, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у даній справі.

На думку колегії суддів, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника, а також надання правової оцінки змісту вказаних вимог господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України із такими висновками не погоджується, з огляду на таке.

Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 4 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Як встановлено апеляційним господарським судом, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, проте, станом на час розгляду скарги банку в апеляційному суді відсутня ухвала суду про результати розгляду вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 106 ГПК України).

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно зі ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

На переконання колегії суддів, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника та тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Розмір та обґрунтованість кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в подальшому буде предметом розгляду господарським судом при затвердження реєстру вимог кредиторів, однак, процесуальне право на оскарження судових рішень заявник набуває за наявності умов, визначених ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, за наявності підтверджених у встановленому порядку документами вимог щодо грошових зобов'язань до боржника.

За таких обставин, колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до Рівненського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 918/325/16 скасувати.

Справу № 918/325/16 передати на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді І.Ю. Панова

В.Я. Погребняк