Рішення

від 15.11.2016 по справі 730/143/16-ц

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/143/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Луговця О.А.

при секретарі Граб С.О.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, реальним та виконаним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 24 лютого 2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї боргу за договором позики від 12 червня 2015 року в сумі 20000 грн. інфляційних витрат за час прострочення повернення суми боргу в сумі 2250 грн. та 3% річних в розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що відповідачка згідно письмової розписки від 12.06.2015р. зобов'язувалася до 30.06.2015р. сплатити їй залишок коштів у сумі 20000 грн. за продане нерухоме майно (житловий будинок та земельні ділянки, що знаходяться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13), але тривалий час вказаний обов'язок не виконує, пояснюючи свою бездіяльність відсутністю фінансових можливостей.

17 березня 2016 року до початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання зазначеного договору позики недійсним, оскільки виниклі між ними правовідносини не є позикою, а випливають з договору купівлі-продажу; сама ж розписка від 12.06.2015р. була написана нею внаслідок помилки, викликаної впливом тяжких обставин: ОСОБА_2 після оформлення та підписання та у нотаріуса договорів купівлі-продажу стала вимагати доплати в сумі 20000 грн., інакше погрожувала порвати вже оформлені документи й сплачені нею кошти будуть марно витрачені.

В подальшому, до початку розгляду справи по суті, сторони змінили свої позовні вимоги.

Так, ОСОБА_2 в уточненій заяві від 01 квітня 2016 року просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму боргу в розмірі 20000 грн., інфляційні витрати в сумі 553,39 грн. та 3% річних в розмірі 450 грн. згідно ст.625 ЦК України, а також моральну шкоду в сумі 6000 грн., за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель загальною вартістю 23000 грн., яка розташована за адресою: Чернігівська область, Борзнянський район, с. Мала Загорівка, вул. Першотравнева, 13, серії НАН №654871 від 12.06.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 свої договірні зобов'язання виконала частково й на залишок сплати коштів у сумі 20000 грн. підписала власноруч розписку від 12.06.2015р., від виконання умов якої відмовляється.

ОСОБА_3 в уточненій зустрічній заяві від 21.10.2016р. просить визнати вищевказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель вартістю 23000 грн. від 12.06.2015р. дійсним, реальним та виконаним.

ОСОБА_2, як і її представник, в судовому засіданні уточнені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з вищевказаних підстав, а зустрічний позов ОСОБА_3 визнала частково, пояснивши, що 12 червня 2015 року вона прибула в м. Борзна до нотаріуса для оформлення з ОСОБА_3 лише договору купівлі-продажу належного їй житлового будинку, що знаходиться в с. Мала Загорівка Борзнянського району вул. Першотравнева, 13. Однак, коли почала знайомитися зі змістом підготовлених нотаріусом документів, виявила, що крім будинку, вона продає ОСОБА_3 ще й дві земельні ділянки площами 0,25га для обслуговування будинку та 0,57га для ведення особистого селянського господарства. На її заперечення проти підписання договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок ОСОБА_3 почала плакати, влаштувала істерику й вона, пристаючи на умовляння ОСОБА_3, з нею оформили за допомогою юриста Лук'яненко Л.В. письмову боргову розписку на суму 20000 грн., після чого пішли до нотаріуса й підписали всі три договори купівлі-продажу нерухомого майна. Не заперечує, що свідомо погодилась відчужити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25га під будинком за 20000 грн., але цих коштів від неї фактично не отримала, в зв'язку з чим, спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки вважає дійсним, реальним, але не виконаним і тому зустрічний позов визнає частково. З приводу законності укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,57га вона звернулася до органу поліції, які відкрили кримінальне провадження і проводять досудове розслідування. Також стверджує, що своєю довіреністю від 29.11.2011р. не уповноважувала ОСОБА_3 приватизовувати на її ім'я земельні ділянки.

ОСОБА_3, як і її представник, в судовому засіданні уточнені зустрічні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з вищевказаних підстав, а первісний позов ОСОБА_2 не визнала, пояснивши, що грошові кошти за всіма трьома договорами купівлі-продажу нерухомого майна вона віддала готівкою особисто ОСОБА_2 до підписання цих правочинів, але коли точно не пам'ятає. Коли 12 червня 2015 року нотаріус підготував їм усі необхідні договори, вона з ОСОБА_2 їх підписали, то остання почала вимагати в неї доплатити ще 20000 грн., погрожуючи знищити вже оформлені документи, спалити будинок. Побоюючись втратити вже витрачену значну суму коштів та майно, вона була змушена підписати складену юристом Лук'яненко Р.В. боргову розписку, вважаючи, що цей документ не матиме для неї ніяких юридичних наслідків, так як згідно умов укладених договорів купівлі-продажу вона з ОСОБА_2 повністю розрахувалась. Про це її в подальшому також запевнив сільський голова ОСОБА_5, яка спілкувалась з нотаріусом.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 12 червня 2015 року вона була присутня при тому, як в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_4 ОСОБА_2 при знайомленні з трьома договорами купівлі-продажу нерухомого майна виявила розбіжність, а саме: вона мала намір відчужити ОСОБА_7 лише житловий будинок, а про продаж земельних ділянок між ними домовленості не було; ОСОБА_2 говорила, що безпідставна приватизація ОСОБА_3 на її ім'я земельних ділянок у с. Мала Загорівка Борзнянського району та послідуючий їх продаж унеможливить в подальшому реалізацію права ОСОБА_2 на приватизацію землі за місцем проживання в м. Києві. Сторони тривалий час не могли дійти згоди, але врешті домовились, що ОСОБА_3 має доплатити ОСОБА_2 ще 20000 грн. за втрату права приватизації землі. Після цього, вона підготувала шаблонний текст спірної боргової розписки від 12.06.2015р., яку сторони підписали, й пішли до нотаріуса влагоджувати питання з договорами купівлі-продажу нерухомого майна.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 12 червня 2015 року до неї звернулась ОСОБА_3, яка була дуже схвильована і повідомила, що після оформлення у нотаріуса документів на будинок та землю змушена була підписати з ОСОБА_2 ще якусь боргову розписку. Вона зателефонувала нотаріусу, який повідомив, що він цієї боргової розписки не посвідчував й даний документ не має ніякого відношення до оформлених ним між сторонами договорів купівлі-продажу нерухомого майна, після чого ОСОБА_3 заспокоїлась. Вона була присутня лише коли ОСОБА_3 віддавала ОСОБА_2 кошти в сумі 13000 грн. за житловий будинок, а яким чином і коли відбувався розрахунок між сторонами за земельні ділянки їй невідомо.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) 12 червня 2015 року було укладено три правочини, посвідчені приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4:

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га, яка розташована в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13, з призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель вартістю 23000 грн. (договір №1);

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,57га, яка розташована в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13, з призначенням для ведення особистого селянського господарства вартістю 25650 грн. (договір №2);

- договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13, вартістю 11893 грн. (договір №3);

Також, цього ж дня 12 червня 2015 року між сторонами була укладена письмова боргова розписка, згідно якої ОСОБА_3 винна ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 грн. за придбані земельні ділянки загальною площею 0,82га за адресою с. Мала Загорівка, вул. Першотравнева, 13, оскільки на момент підписання договору вона не мала вказаної суми грошей для повної оплати цих земельних ділянок.

Позивачка в обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідачки боргу в сумі 20000 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га (договір №1) посилається саме на зазначену письмову розписку, стверджуючи, що підписання сторонами даного боргового документу відбулося до укладення між ними договору №1 (як і решти договорів №№2, 3), посвідчених в подальшому нотаріусом, а тому ОСОБА_3 їй ніяких коштів за спірним договором №1 не передавала.

За змістом положень ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Приписами ст.627 ЦК України визначено принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірний договір №1 є правомірним, оскільки вчинений у належній формі (ст.ст.209, 657 ЦК України), недійсним судом не визнавався і його недійсність прямо не встановлена законом.

В даному договорі сторони за домовленістю та вільним волевиявленням, скріплених їх підписами, визначили вартість земельної ділянки в сумі 23000 грн. й зазначену суму коштів ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 до підписання цього договору; при цьому, сторони підтвердили факт повного розрахунку за вказаним договором і відсутність з боку продавця будь-яких претензій фінансового характеру до покупця (пп.2.1, 2.2, 4.15). ОСОБА_3 прийняла відчужувану земельну ділянку та користується нею (п.3.3). Отже, зазначений договір повністю виконаний сторонами.

Посилання ж ОСОБА_2 та її представника на боргову розписку від 12.06.2015р., як на невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором №1, суд вважає необгрунтованими, оскільки виходячи з їх пояснень дана розписка була оформлена до укладення та підписання договору №1, тобто раніше в часі. Однак, в подальшому вже в самому договорі №1 ОСОБА_2 зазначила про відсутність з її боку жодних матеріальних претензій до ОСОБА_3 за продану земельну ділянку, так як грошові кошти вона отримала до підписання цього договору №1, оформленому в часі пізніше, що свідчить про зміну зобов'язань сторін. В разі ж непроведення ОСОБА_3 повного розрахунку за земельну ділянку ОСОБА_2 могла б визначити серед умов договору купівлі-продажу відстрочення чи розстрочення платежу, як то передбачено вимогами ст.694 ЦК України, але вона про існування таких обставин нотаріуса не повідомила. Не може суд вважати письмову розписку від 12.06.2015р. й новацією боргу в позикове зобов'язання, так як за доводами ОСОБА_2 борговий документ був оформлений між сторонами до укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, що унеможливлює застосування норм ст.1053 ЦК України.

Також, суд зважує і на непослідовність тверджень ОСОБА_2 про розмір отриманих нею від ОСОБА_3 грошових коштів за договорами купівлі-продажу: в первісній позовній заяві зазначає про 41543 грн., в зміненій заяві - про 10000 грн., а в кінці судового засідання - про 13000 грн. Крім того, стверджуючи про повну несплату ОСОБА_3 вартості земельної ділянки за договором №1 (23000 грн.), ОСОБА_2 зазначає суму боргу в 20000 грн., що є нелогічним.

Водночас, досліджуючи письмову розписку від 12.06.2015р., з огляду на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року по справі №6-63цс13, від 24 лютого 2016 року по справі №6-50цс16 щодо з'ясування справжньої правової природи укладеного боргового документа, суд зважує і на показання свідка ОСОБА_6, згідно яких сума в 20000 грн. є грошовою компенсацією ОСОБА_3 за втрату ОСОБА_2 її права на приватизацію землі в м. Києві.

Однак, посилання представника ОСОБА_2 на відсутність у ОСОБА_3 повноважень за довіреністю від 29.11.2011р. на приватизацію земельних ділянок суд не приймає до уваги, оскільки дані обставини не стосуються предмету спору й не мають юридичного значення для вирішення справи.

З огляду на вищевказані обставини суд вважає, що ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не було доведено належними і допустимими доказами факт непроведення ОСОБА_3 з нею розрахунку за договором №1, а її та представника пояснення щодо цього з огляду на приписи ст.57 ЦПК України не є джерелом доказів по справі.

Тому, вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 боргу за договором №1 в сумі 20000 грн. не підлягають задоволенню.

Не можуть бути задоволені й решта вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 інфляційних витрат в сумі 553,39 грн., 3% річних в розмірі 450 грн. згідно ст.625 ЦК України та моральної шкоди в сумі 6000 грн., оскільки вони є похідними від основної вимоги про стягнення боргу, яка не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25га (договір №1) дійсним, реальним та виконаним, то суд виходить з наступного.

За змістом положень ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, вимога про визнання дійсним правочину може бути пред'явлена з підстав, передбачених ч.2 ст.218, ч.2 ст.219, ч.2 ст.220 ЦК України (недодержання вимоги закону щодо письмової форми чи нотаріального посвідчення договору). Оскільки договір №1 був укладений між сторонами у письмовій формі та нотаріально посвідчений, то він є дійсним в силу положень ст.657 ЦК України й додаткове визнання його дійсним у судовому порядку не вимагається і є зайвим; до того ж, сама ОСОБА_2 не заперечує дійсності вказаного договору №1. Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Обраний ОСОБА_3 спосіб захисту права шляхом визнання договору №1 реальним та виконаним також не передбачений ні нормами чинного законодавства, ні умовами самого правочину.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, як первісний позов ОСОБА_2, так і зустрічний позов ОСОБА_3, не підлягаю задоволенню.

За змістом положень ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову відмовлено вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2016 року за заявою ОСОБА_2 були застосовані наступні види забезпечення позову: накладення арешту на домоволодіння ОСОБА_3, що знаходиться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13; на земельну ділянку ОСОБА_3 з кадастровим номером №7420882800:01:001:0108, що знаходиться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії стосовно вищезазначеного майна.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, то з огляду на приписи ч.6 ст.154 ЦПК України вжиті судом вищевказані заходи забезпечення позову після набрання судовим рішенням законної сили втрачають свою дію й повинні бути припинені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 23, 203, 204, 209, 215, 220, 509, 526, 530, 625-629, 640, 654-658, 691-693 ЦК України, ст.ст.3, 10, 15, 57-62, 88, 154, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вжиті за ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 лютого 2016 року заходи забезпечення позову у вигляді: накладення арешту на домоволодіння ОСОБА_3, що знаходиться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, вул. Першотравнева, 13; на земельну ділянку ОСОБА_3 з кадастровим номером №7420882800:01:001:0108, що знаходиться в с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської області; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії стосовно вищезазначеного майна, - припинити після набрання даним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець