Постанова

від 15.11.2016 по справі 904/2120/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року Справа № 904/2120/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сивоконь А.І., довіреність № 453 від 30.12.2015р.;

від відповідача-1: Коверко І.С., довіреність № 4 від 27.04.2016р.;

від відповідача-2: Зубець О.А., довіреність № 05/152 від 19.04.2016р.;

Пророк В.В., довіреність № 05/153 від 19.04.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "ДНІПРОТУРИСТ" та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. по справі №904/2120/16

за позовом: Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідача-1: приватного акціонерного товариства "ДНІПРОТУРИСТ", м.Дніпро

до відповідача-2: Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, м. Дніпро

про визнання недійсним договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "ДНІПРОТУРИСТ" (далі ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ") та до Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України про визнання недійсним договору оренди №2 від 12.03.2015р., зареєстрованого в реєстрі за №589, укладеного між ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України; виселення Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, шляхом звільнення нею приміщення будівлі готелю "Рассвет" в м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, зазначених у договорі оренди № 2 від 12.03.2015р. зареєстрованому в реєстрі за №589.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. по справі №904/2120/16 (у складі колегії суддів: головуючого судді Юзікова С.Г. (доповідач), суддів: Соловйової А.Є., Рудовської І.А.) позов задоволено: визнано недійсним договір оренди № 2 від 12.03.2015р., зареєстрований в реєстрі за №589, укладений між ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України; виселено Профспілку трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, шляхом звільнення нею приміщення будівлі готелю "Рассвет" - м.Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, зазначених у договорі оренди №2 від 12.03.2015р. зареєстрованому в реєстрі за №589; стягнуто з ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" на користь Фонду державного майна України 2 756,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №20/5005/16045/2011 відповідач-1 втратив статус власника будівлі готелю "Рассвет", розташованої у м. Дніпропетровську по вул. Фучика, 30 і, виходячи з положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач-1 з цього часу (з 11.06.2013р.) не мав права розпоряджатися майном, у тому числі передавати його в оренду; вимоги позивача про виселення відповідача-2 шляхом звільнення ним приміщень будівлі готелю "Рассвет", зазначених у договорі оренди, є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного відповідачами, направлені на захист прав власника майна.

Не погодившись з рішенням суду, ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" та Профспілка трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. по справі №904/2120/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Фонду державного майна України відмовити повністю.

В апеляційній скарзі ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" посилається на те, що ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" як власник майна - будівлі готелю "Рассвет" мав право вільно ним розпоряджатися, в тому числі надавати його в оренду; при укладанні договору оренди відповідачами дотримано всі вимоги, передбачені чинним законодавством, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що вказує на правомірність правочину; судом безпідставно відхилено клопотання відповідача-1 про зупинення провадження по справі в зв'язку з неможливістю розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за конституційним зверненням Федерації професійних спілок України щодо офіційного тлумачення положення ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".

В апеляційній скарзі Профспілка трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України посилається на те, що на момент винесення рішення судом від 21.02.2012р. про передачу майна готелю "Рассвет" в державну власність, спірного майна, що стало предметом позову, визначеного літерою А-2, будівлі гаража (літера Б-1), тераси та сходів на той час не існувало, а їх існування нині підтверджено: - договором від 06.06.2014р. між відповідачами про поворотну фінансову допомогу, за яким відповідач-2 надав відповідачу-1 поворотну фінансову допомогу в розмірі 2 000 000,00 грн., яка мала цільовий характер - проведення будівельно-відновлювальних та ремонтних робіт приміщення другого поверху ресторану "Рассвет" літ. А-2 загальною площею 700 м 2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, - додатковою угодою від 24.04.2015р. до договору від 06.06.2014р., де передбачено графік повернення допомоги, - постановою наглядової ради ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" від 04.03.2015р. №ПР-6-3, - письмовими свідченнями нотаріуса та нотаріально посвідченим договором оренди №2 від 12.03.2015р. із зазначенням вищевказаних літер; 08.12.2014р. укладено договір зберігання, за яким позивач передав на зберігання ДП "Адміністративно-господарське підприємство" нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літери А-7, АІ-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), на той момент відповідач-2 орендував зазначене майно, але зберігач, всупереч п. 1.3 договору не вимагав його припинення, як незаконне користування іншою особою, отже, зазначене майно (літера А-2), гараж (літера Б-1), тераса та сходи не було в переліку переданого на зберігання; в результаті зробленого за фінансування відповідача-2 поліпшення об'єкта внаслідок переробки та добудови було створено нову річ - новий об'єкт нерухомого майна, на який і був укладений договір оренди; суд повинен був для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу щодо з'ясування об'єктів, позначених літерами та новобудов, що судом зроблено не було; при укладанні договору оренди відповідач-2 діяв правомірно, не заволодів майном незаконно, а отримав його в користування за договором; відповідач-2 готовий надалі орендувати приміщення, переукласти або внести зміни в діючий договір.

В відзиві на апеляційні скарги Фонд державного майна України просить апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. по справі №904/2120/16 - залишити без змін.

26.09.2016р. від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі за апеляційними скаргами в зв'язку із неможливістю розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №904/7205/16 господарським судом Дніпропетровської області за позовом Фонду державного майна України до ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" про усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом виселення.

24.10.2016р. відповідачем-2 подано заяву про припинення провадження у справі за апеляційними скаргами відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмета спору, враховуючи, що 20.10.2016р. між відповідачами укладено договір про розірвання договору №2 оренди частини нерухомого майна, 24.10.2016р. відповідачами підписано акт приймання-передачі до договору №2 оренди частини нерухомого майна, за яким орендар повернув орендодавцеві орендоване приміщення.

Клопотання про зупинення провадження у справі та заява про припинення провадження у справі за апеляційними скаргами не підлягають задоволенню, оскільки частиною 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, не передбачено можливості скасування (зміни) рішення суду першої інстанції у зв'язку із зміною обставин, що існували станом на день прийняття рішення місцевого господарського суду. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для такого скасування, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. За наявності відповідних підстав сторона по справі не позбавлена можливості звернутись до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.04.2004р. №978 "Про оформлення права власності Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "ДНІПРОТУРИСТ" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30" проведена реєстрація права власності на будівлю готелю "Рассвет" та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.04.2004р., де власником нерухомого майна визначено Дніпропетровське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "ДНІПРОТУРИСТ".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. по справі № 20/5005/16045/2011 за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ", Дніпропетровської міської ради і виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, за участю третіх осіб - комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", приватного акціонерного товариства "УКРПРОФТУР" та Федерації професійних спілок України, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.04.2004р. №978 "Про оформлення права власності Дніпропетровському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "ДНІПРОТУРИСТ" на об'єкт нерухомого майна за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30"; визнано за державою в особі Фонду державного майна України (м. Київ) право державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1), загальною площею 11650,7 кв.м, що розташована у місті Дніпропетровську по вул. Фучика, 30; витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет".

Приймаючи рішення господарський суд виходив з того, що спірне майно не належало до комунального майна, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції Фонду державного майна України.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. та Вищого господарського суду України від 25.03.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. по справі №20/5005/16045/2011 залишено без змін.

08.12.2014р. державним виконавцем на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2013р. по справі №20/5005/16045/2011 про вилучення на користь держави в особі Фонду державного майна України у ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" нерухомого майна - будівлі готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АІІ-2, АІІІ, а, а-1) розташованої у м. Дніпропетровську на вул. Фучика, 30 складено акти про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі стягувачу вилучених у боржника предметів, тобто рішення суду згідно з виконавчим документом було виконано фактично.

З метою виконання судового рішення в частині визнання права державної власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" (літ. А-7, А1-2, АИ-2, АШ, а, а-1) розташовану у м. Дніпропетровську на вул. Фучика, 30, шляхом здійснення державної реєстрації, 15.05.2015р. подано заяву (з додатком необхідних документів) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказаний об'єкт нерухомого майна до органу державної реєстрації прав.

На підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. у справі №20/5005/16045/2011, яким за державою в особі Фонду державного майна України визнано право власності на будівлю готелю "Рассвет", 15.05.2015р. Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" загальною площею 11 650,7 м 2 , розташовану у м. Дніпропетровську на вул. Фучика, 30, за державою в особі Фонду державного майна України.

27.05.2015р. позивач одержав Витяг №38115761 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю готелю "Рассвет" загальною площею 11 650,7 м 2 , розташовану у м. Дніпропетровську на вул. Фучика, 30, за державою в особі Фонду державного майна України.

12.03.2015р. між ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" (орендодавець) та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України (орендар) укладено договір оренди частини нерухомого майна №2, зареєстрований в реєстрі за №589, строком дії до 12.03.2030р., за умовами якого орендодавець передав в оренду орендарю приміщення другого поверху ресторанного блоку будівлі готелю "Рассвет" (літера А-2) площею 760, 7 м 2 , гараж (літера Б-1) площею 49,4 м 2 , терасу та сходи площею 88, 5 м 2 , прилеглу територію площею 101, 4 м 2 , загальною площею 1 000 м 2 .

Приватний нотаріус ОСОБА_5 в письмових поясненнях від 13.06.2016р. повідомила суд, що договір оренди від 12.03.2015р. був посвідчений нею, про що зроблено запис у реєстрі за №589; про наявність судового рішення, яким скасовано право власності відповідача-1 на будівлю готелю "Рассвет", нотаріусу не повідомлялось, в державному реєстрі власником будівель готелю "Рассвет" значився відповідач-1; у матеріалах нотаріальної справи міститься постанова наглядової ради ПрАТ "ДНІПРОТУРИСТ" №ПР-67-3 від 04.03.2015р., відповідно якої вирішено передати в оренду частину нерухомого майна готельного комплексу "Рассвет", а саме: приміщення другого поверху ресторанного блоку будівлі готелю "Рассвет" (літера А-2); нотаріусом не було допущено описок/помилок під час реєстрації договору, інформація була зазначена у повній відповідності до договору, який було погоджено та підписано сторонами; у свідоцтві про право власності фізично не може бути зазначено повний перелік будівель (літер), з яких складається майновий комплекс готелю "Рассвет", дана інформація міститься у технічному паспорті на будівлю; договір №2 оренди частини нерухомого майна від 12.03.2015р. посвідчено нотаріусом у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Позивач зазначив, що про укладення відповідачами спірного договору йому стало відомо з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 1 а.с.20-21).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість (ч. 2 ст. 332 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про найм (оренду).

Відповідно ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", в статті 5 якого визначено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; … підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідач-1 був стороною у господарській справі №20/5005/16045/2011, тому був обізнаний про набрання рішенням суду по цій справі законної сили, що також підтверджується оскарженням ним судових рішень по справі №20/5005/16045/2011 в апеляційному та касаційному порядку.

З моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №20/5005/16045/2011, відповідач-1 втратив статус власника будівлі готелю "Рассвет", розташованої у м. Дніпропетровську по вул. Фучика, 30, тому відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з цього часу (з 11.06.2013р.) не мав права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи, що при укладенні спірного договору порушено вимоги ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги про виселення відповідача-2 шляхом звільнення ним приміщень будівлі готелю "Рассвет", зазначених у договорі оренди, є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного відповідачами, та направлені на захист прав власника майна.

Стосовно доводів скаржників слід також зазначити, що:

по-перше, наявність відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про те, що відповідач-1 є власником нерухомого майна - будівлі готелю "Рассвет", у зв'язку з несвоєчасним внесенням інформації у реєстр позивачем, не надавало відповідачу-1 права на передачу спірного майна в оренду будь-яким особам;

по-друге, посилання на ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо обов'язковості для позивача спірного договору є безпідставними, оскільки право власності за державою в особі Фонду державного майна України на будівлю готелю "Рассвет" визнано рішенням суду по справі №20/5005/16045/2011, яке набрало законної сили 11.06.2013р., а не виникло на підставі правочину, держава не стала правонаступником відповідача-1 щодо майнових прав та обов'язків відносно спірного майна;

по-третє, щодо добудови будівлі готелю "Рассвет" після набрання законної сили рішенням суду по справі №20/5005/16045/2011 та наявності підстав передачі в оренду відповідачу-2 приміщень літерою А-2, будівлі гаража (літера Б-1), то відповідачі не надали суду доказів добудови нових приміщень (проектної документації на будівництво чи реконструкцію, введення об'єкту в експлуатацію, технічного паспорту, тощо), а також правовстановлюючих документів про реєстрацію за відповідачем-1 цього нерухомого майна, тому відсутні підстави для визнання того, що за спірним договором в оренду передане майно, яке не входить до будівлі готелю "Рассвет", розташованої у м. Дніпропетровську по вул. Фучика, 30, і яке належить на праві власності відповідачу-1;

в четверте, щодо доводів скаржників про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то згідно ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "ДНІПРОТУРИСТ", м. Дніпро та Профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016р. по справі №904/2120/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складений 18.11.2016р.)