Постанова

від 09.11.2016 по справі 910/7426/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2016 р. Справа№ 910/7426/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Марченко А.О., дов. № 304 від 29.06.2016 р.,

від відповідача - Ульянов О.В., дов. б/н від 02.08.2016 р.,

від третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-

СЕРВІС»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.06.2016 року

у справі № 910/7426/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ

ТЕК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-

СЕРВІС»

за участю третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про стягнення 71 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року по справі № 910/7426/16 позов задоволено повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» 30 000,00 грн. основної заборгованості, 4 479,45 грн. пені, 30 345,21 грн. 284% річних, 25 000,00 грн. штрафу, 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року по справі № 910/7426/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2016 року.

12.09.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 21.09.2016 року було оголошено перерву в розгляді справи на 19.10.2016 року.

19.10.2016 року через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» надійшли письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

19.10.2016 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

У зв'язку з виходом головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.11.2016 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року по справі № 910/7426/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні, пояснив, що коштів за перевезення від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» не отримував.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» про залишення апеляційної скарги без розгляду, яке подане 14.09.2016 року, у зв'язку з його безпідставністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як стверджує позивач, 21.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» (далі - експедитор, позивач, ТОВ «ІНТЕРФРАХТ ТЕК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» (далі - замовник, відповідач, ТОВ «ТЕХНІКА-СЕРВІС») був укладений Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 504-ЗЭ (далі - Договір).

За умовами якого експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок коштів замовника здійснювати комплекс робіт по організації перевезення вантажів автомобілями в міському, міжміському та міжнародному сполученні, фрахтуючи для цієї мети автотранспорт третьої особи - перевізника, а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги.

Згідно з п.п. 2.1, 3.1 Договору експедитор зобов'язується, зокрема, виконувати доручення замовника у відповідності з його транспортними заявками, які містять інформацію, вказану у наведеному пункті Договору. Замовник зобов'язаний доручити експедитору виконання робіт з предмету Договору у вигляді транспортних заявок, підписаних відповідальними особами та засвідченими печаткою, із зазначенням у заявці дати завантаження та вивантаження автомобіля, найменування та вагу вантажу, тип рухомого складу та інші необхідні відомості для організації конкретного перевезення.

21.12.2015 року, на виконання умов, наведених у пунктах 2.1 та 3.1 Договору, сторонами була складена, погоджена та підписана Транспортна заявка № 535 до Договору № 504-ЗЭ від 21.12.2015 року (далі - Заявка № 535).

За умовами Заявки № 535 експедитор зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом: м. Чернівці, Чернівецька область (Україна) - м. Каунас (Литва). У Заявці також визначена вартість перевезення в розмірі 30 000,00 грн. та зазначено, що оплата здійснюється згідно виставленого рахунку до вивантаження автомобіля в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони узгодили, що факсимільні та скановані копії даного Договору, як і інші документи в межах даного Договору, мають юридичну силу до заміни їх на оригінали.

Згідно п. 10.10 Договору сторони також домовились, що в процесі його виконання вони можуть обмінюватись інформацією та документами за допомогою факсового, телефонного зв'язку, а також електронної пошти. Факсові копії мають юридичну силу до моменту обміну їх на оригінали.

На підставі пунктів 5.2, 10.10 Договору, він та Заявка № 535 були підписані сторонами та спрямовані одна іншій за допомогою електронного зв'язку (e-mail). В подальшому оригінали Договору та Заявки № 535 були відправлені позивачем відповідачу для підписання 15.02.2016 року, що підтверджується фіскальним чеком № 00716480062261 від 15.02.2016 року з описом вкладення у цінний лист від 15.02.2016 року.

Враховуючи, що п. 1.1 Договору було передбачено можливість здійснення експедитором комплексу робіт по організації перевезення вантажів автомобілями в міському, міжміському та міжнародному сполученню, фрахтуючи для цієї мети автотранспорт третьої особи - перевізника, то 21.12.2015 року позивач уклав з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - перевізник, третя особа, ФО-П ОСОБА_4.) Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 503-ПЭ (далі - Договір з перевізником).

25.12.2015 року, на виконання умов Договору та Заявки № 535 позивач надав відповідачу під завантаження автотранспортний засіб MAN з державним номером тягача НОМЕР_1, причепу Р6962, а відповідач, в свою чергу, - надав під завантаження позивачу вантаж для організації перевезення згідно Заявки № 535 по маршруту м. Чернівці, Чернівецька область (Україна) - м. Каунас (Литва) (а.с. 16).

28.12.2015 року автотранспортний засіб, наданий позивачем, було завантажено відповідачем. 25.01.2016 року відповідачем було здійснено митне оформлення вантажу, про що свідчить відбиток штампу Волинської митниці ДФС на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) серії LV- (а.с. 20).

28.01.2016 року вантаж було доставлено вантажоотримувачу LTD «RASERNА», про що свідчить відбиток печатки вантажоотримувача у графі № 24 CMR cepii LV-.

Відповідно до п. 3.9 Договору з перевізником, перевізник був зобов'язаний протягом 20 календарних днів з моменту доставки вантажу надати експедитору пакет документів, необхідних для здійснення взаєморозрахунків: оригінал рахунку, оригінал транспортної накладної, оригінал акта виконаних робіт та оригінали інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не обумовлено в транспортній заявці.

На виконання п. 3.9 Договору з перевізником, третя особа надала позивачу вищезазначені документи, а саме: Договір № 503-П3 від 21.12.2015 року, транспортну заявку № 535 від 21.12.2015 року до Договору № 503-ПЭ від 21.12.2015 року, CMR серії LV-, акт здачі - прийомки виконаних робіт (послуг) від 28.01.2016 року, рахунок - фактуру № 16 від 28.12.2015 року.

Зважаючи на наведені обставини та докази, зокрема, на CMR cepii LV-, позивач стверджує, що ним своє зобов'язання щодо здійснення організації спірного перевезення виконано вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі, прийняв їх шляхом забезпечення надання вантажу до перевезення та прийняття в місці доставки.

Пунктом 6.2 Договору сторони узгодили проведення розрахунку у розмірі 100 % до вивантаження автомобіля на підставі виставленого рахунку, якщо інше не узгоджено в транспортній заявці.

Як вбачається з транспортної заявки, на підставі якої здійснювалось спірне перевезення, умови оплати за нею фактично відповідають умовам оплати, визначеним сторонами у Договорі.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з перевезення, тим самим не виконав свої обов'язки за Договором та Заявкою № 535 належним чином. Оскільки вивантаження автомобіля у м. Каунас (Литва), вантажоотримувачем LTD «RASERNА», було здійснено 28.01.2016 року, про що свідчить відбиток печатки вантажоотримувача у графі № 24 CMR cepii LV-, то з вказаної дати, виникло прострочення відповідача з виконання вказаного грошового зобов'язання.

Позивач зазначив, що ним направлявся відповідачу рахунок № 535 від 28.12.2015 року за допомогою електронної пошти та оригінал цього рахунку разом з претензією-вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій № 14 від 05.02.2016 року, направлення якої підтверджується фіскальним чеком № 00716480062261 від 15.02.2016 року з описом вкладення у цінний лист від 15.02.2016 року (а.с. 17-19).

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплати заборгованість за перевезення у сумі 30 000,00 грн. не здійснив.

Враховуючи зазначене, ТОВ «ІНТЕРФРАХТ ТЕК» звернулося з даним позовом у якому просить стягнути з ТОВ «ТЕХНІКА-СЕРВІС», з урахуванням збільшення позовних вимог, 30 000,00 грн. заборгованості за перевезення, 4 479,45 грн. пені, 25 000,00 грн. штрафу, 30 345,21 грн. 284% річних.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на виконання умов Договору та Заявки № 535 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії LV- від 28.12.2015 року, яка містить відмітку про митне оформлення вантажу 25.01.2016 року та відмітку про отримання вантажу вантажоодержувачем - LTD «RASERNА» (м. Каунас, Литва) 28.01.2016 року.

З урахуванням умов п.п. 5.2, 10.10 Договору позивач надіслав відповідачу рахунок № 535 від 28.12.2015 року на 30 000,00 грн. електронною поштою. Оригінал вказаного рахунку позивач разом з претензією-вимогою про сплату заборгованості та штрафних санкцій № 14 від 05.02.2016 року направив листом 15.02.2016 року, що підтверджується фіскальним чеком № 00716480062261 з описом вкладення у цінний лист від 15.02.2016 року.

У претензії № 14 від 18.03.2016 року відповідач підтвердив, що документи, які були підготовлені ним для митного оформлення вантажу в 2015 році, не діяли у 2016 році та йому довелося переоформлювати документи, необхідні для здійснення митного оформлення вантажу. При чому, останній підтвердив отримання вантажоодержувачем вантажу за спірним перевезенням 28.01.2016 року, та зазначив про оплату послуг перевезення.

Проте, доказів сплати відповідачем 30 000,00 грн. заборгованості за Договором ані позивачу, ані третій особі суду надано не було.

За умовами Договору, зокрема п. 6.2 та Заявки № 535, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги до 28.01.2016 року.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. заборгованості за Договором.

Посилання апелянта на те, що вказаний Договір не укладався та не виконувався спростовується матеріалами справи та власною претензією № 14 від 18.03.2016 року.

Доводи апелянта щодо підписання ним Заявки № 535 від свого імені в інтересах LTD «RASERNА», що знаходиться на території Республіки Литва, на прохання позивача, є необґрунтованим та не містить юридичного підґрунтя для вчинення таких дій, якщо договір укладено було б між позивачем та LTD «RASERNА».

Стосовно доданих до апеляційної скарги копії договору, укладеного між позивачем та LTD «RASERNА» з таким же номером та датою, а також інвойса на оплату, колегія суддів відмічає наступне.

По-перше, у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) серії LV- від 28.12.2015 року номер та дата інвойсу не збігається з наданим відповідачем до апеляційної скарги інвойсом.

По-друге, Заявка № 535 підписана не LTD «RASERNА», а саме відповідачем, відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) серії LV- від 28.12.2015 року зазначено відповідача, а отримувачем - LTD «RASERNА».

Таким чином, доказів здійснення перевезення на виконання договору саме між позивачем та LTD «RASERNА» суду не надано.

При цьому, у матеріалах справи достатньо доказів, які у своїй сукупності підтверджують виконання експедирування товару саме за Договором та Заявкою № 535.

Також необґрунтованими визнаються доводи апелянта, про фіктивність Договору, оскільки належних доказів на підтвердження його фіктивності суду не надано.

Окрім того судова колегія звертає увагу, що доказів звернення відповідача з вказаного питання до правоохоронних органів суду не надано.

Стосовно вимог про стягнення за прострочення виконання основного зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором 4 479,45 грн. пені період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року та 25 000,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автомобіля з 29.12.2015 року по 22.01.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 6.9. Договору встановлено, зокрема, що у разі прострочення оплати наданих послуг експедитора, замовник виплачує експедитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем розмір не перевищує встановленого судом є обґрунтованим та підлягає стягненню у розмірі 4 479,45 грн. пені за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року.

Відповідно до п. 4.3 Договору експедитор не несе відповідальності за прострочення перевезення, якщо воно сталося внаслідок неправильно оформлених документів. При цьому замовник зобов'язаний виплатити неустойку за кожну добу простою, який виник внаслідок неправильного або неповного оформлення митних або товаросупровідних документів у розмірі 1000,00 грн. при перевезенні по Європі та 1000,00 грн. - при перевезенні по Україні та країнам СНД, якщо інше не обумовлено в транспортній заявці.

Пунктом 4.4 Договору також передбачено, що за кожен день простою з вини замовника, у т.ч. у вихідні та святкові дні, або якщо сумарний час навантаження, розвантаження і митного огляду (митного оформлення документів) у сукупності перевищує 96 годин, замовник сплачує на користь експедитора неустойку в розмірі 1 000,00 грн., якщо інше не обумовлено в транспортній заявці.

Заявкою № 535 також передбачений штраф за понаднормативний простій автомобіля з вини замовника у розмірі 1 000,00 грн. за кожну добу.

Понаднормовий простій автомобіля з вини відповідача за період з 29.12.2015 року по 22.01.2016 року (знаходився на митному оформленні), підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії LV- від 28.12.2015 року, листом відповідача № 11 від 22.01.2016 року, претензією відповідача № 14 від 18.03.2016 року.

У претензії № 14 від 18.03.2016 року відповідача підтвердив, що документи, які були підготовлені ним для митного оформлення вантажу в 2015 році, не діяли у 2016 році та йому довелося переоформлювати документи, необхідні для здійснення митного оформлення вантажу.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача стосовно понаднормового простою автомобіля у визначений позивачем період, рівно як і відсутність своєї вини у виникненні такого понаднормативного простою автомобіля.

Вказане свідчить про простій автомобіля при митному оформленні у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідних документів для митного оформлення.

Провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку , що заявлений позивачем розмір не перевищує встановленого судом є обґрунтованим та підлягає стягненню у розмірі 25 000,00 грн. штрафу за понаднормативний простій автомобіля за період з 29.12.2015 року по 22.01.2016 року.

Посилання апелянта на прострочення саме позивачем умов Договору не підтверджуються належними та достатніми доказами. Судова колегія звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом, у випадку неясності доказів прострочення саме позивачем умов Договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 284% річних за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року у сумі 30 345,21 грн., колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати вартості наданих послуг більш ніж на десять календарних днів, замовник (відповідач) виплачує експедитору двісті вісімдесят чотири відсотки річних від простроченої суми, за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, сторони встановили інший розмір процентів річних від простроченої суми - 284 % річних.

Провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем розмір не перевищує встановленого судом є обґрунтованим та підлягає стягненню у розмірі 30 345,21 грн. штрафу за понаднормативний простій автомобіля за період з 28.01.2016 року по 06.06.2016 року.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00 грн. заборгованості за Договором, 4 479,45 грн. пені, 25 000,00 грн. штрафу та 30 345,21 грн. 284% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року по справі № 910/7426/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-СЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 року по справі № 910/7426/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/7426/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст рішення складено 14.11.2016 року.