Постанова

від 15.11.2016 по справі 911/1366/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа№ 911/1366/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Дубей В.Ю., дов. № 08-08/07 від 08.08.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості "Укрспирт"

на рішення Господарського суду Київської області

від 13.07.2016 року

у справі № 911/1366/16 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Приватного підприємства "Сік'юріті Лайф"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної

промисловості "Укрспирт"

про стягнення 1130270,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сік'юріті Лайф" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 1130270,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на надання послуг з охорони № 500 від 18.04.2014, в частині своєчасної оплати отриманих послуг з охорони цілісного майнового комплексу Кобиловолоцького МПД ДП "Укрспирт", у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, в сумі 864000,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 244894,81 грн. інфляційних втрат та 21375,72 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 22605,41 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь приватного підприємства "Сік'юріті Лайф" 864 000 (вісімсот шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 17 476 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 47 коп. 3 % річних, 179 825 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 15 919 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 52 коп. судового збору та 21 226 (двадцять одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 03 коп. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.08.2016р. апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" у справі № 911/1366/16 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Лобань О.І., судді: Федорчук Р.В., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016р. у справі № 911/1366/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 19.09.2016р..

19.09.2016 р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. по справі № 911/1366/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Лобаня О.І. у зв'язку із звільненням у відставку.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2016 р. для розгляду справи № 911/1366/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" у справі № 911/1366/16 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.10.2016 р.

В судовому засіданні 25.10.2016р. оголошено перерву до 15.11.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних відмовити повністю.

Представники позивача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.04.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений Договір № 500 про надання послуг з охорони, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1 якого, замовник передає, а виконавець, згідно з дислокацією розташування об'єктів приймає під охорону цілісний майновий комплекс Кобиловолоцького МПД ДП "Укрспирт" та все майно, що знаходиться на об'єкті. В період охорони об'єкту за допомогою постів фізичної охорони виконавець здійснює контроль за дотриманням пропускного та внутрішньо-об'єктного режиму, встановленого замовником.

Умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору сума договору та вартість послуг виконавця за цим договором визначається протоколом погодження договірної ціни та розрахунком вартості послуг. Оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури не пізніше 10-го числа місяця в якому надаються послуги з охорони об'єкта. Оплата послуг здійснюється в національній валюті, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця. Датою оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

19.05.2014 між позивачем та відповідачем підписаний Додаток № 3 "Розрахунок вартості", згідно з яким між сторонами погоджені найменування та вартість надання послуг з охорони.

01.06.2014 між позивачем та відповідачем підписаний акт прийому-передачі об'єкта, згідно з яким відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкт - Кобиловолоцьке місце провадження діяльності ДП "Укрспирт", розташованого за адресо: Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Кобиловолоки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, надавши відповідачу в період: вересень 2014 - лютий 2015 послуги з охорони об'єкту в загальній сумі 1036800,00 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000054 від 30.09.2016 (за вересень 2014) на суму 172800,00 грн., № ОУ-0000066 від 31.10.2014 (за жовтень 2014) - 178560,00 грн., № ОУ-0000006 від 17.02.2015 (за листопад-січень 2014) - 529920,00 грн., № ОУ-0000024 від 27.02.2015 (за лютий 2015) - 155520,00 грн.

Вказані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані в двосторонньому порядку та скріплений печатками позивача та відповідача.

Претензій щодо якості чи кількості отриманих послуг з боку відповідача не надходило.

В порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідач неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання, сплативши лише частково вартість отриманих послуг, в сумі 172800,00 грн., вартість послуг в сумі 864000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

03.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/08/13, отримання якої підтверджується відтиском штампу відповідача на вказані претензії, з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 864000,00 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на неналежне виконання позивачем умов договору, зокрема, п. 2.3, яким визначений обов'язок позивача надання відповідачу рахунку-фактури, для здійснення відповідачем оплати отриманих послуг, проте який не був наданий відповідачу, а отже у відповідача відсутні підстави та обов'язок щодо оплати таких послуг.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки-фактури, на які посилається відповідач не відповідають ознакам первинного документа, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а мають лише інформаційний характер, основним призначенням яких є лише вказівка на суму належного платежу із зазначенням реквізитів для оплати.

Крім того, умови договору не пов'язують виникнення у відповідача обов'язку оплатити послуги із моментом отримання рахунку та передбачає обов'язок провести відповідну оплату до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги з охорони об'єкта.

Крім того, як зазначалось вище, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000054 від 30.09.2016, № ОУ-0000066 від 31.10.2014, № ОУ-0000006 від 17.02.2015, № ОУ-0000024 від 27.02.2015, сторони підтвердили надання позивачем та отримання відповідачем охоронних послуг за період: вересень 2014 - лютий 2015, що підтверджується наявними підписами та печатками сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з моменту підписання акта здачі-прийняття робіт відповідач був обізнаний про надані позивачем послуг з охорони, а отже обов'язок оплати наданих послуг настав станом на момент підписання актів здачі-прийняття робіт.

Крім того, відповідачем була здійснена часткова оплата отриманих послуг в сумі 172800,00 грн., а отже своїми діями відповідачем підтверджений факт отримання ним послуг без зауважень.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги охорони, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції, рахується заборгованість в розмірі 864 000,00 грн. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати відповідачем зазначеної заборгованості.

Окрім того, в зв'язку з порушенням, відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги охорони, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати 244 894,81 грн. та 3% річних 21375,72 грн. грн., нарахованих від сум заборгованості по кожному акту окремо.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17 476,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 179 825,23 грн. з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт та з урахуванням здійснених часткових оплат та в межах визначеного позивачем періоду

Стосовно вимог, щодо стягнення з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 22 605,41 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги №782 від 04.11.2015 року, додаткова угода № 5 від 05.03.2016р. Також, на підтвердження цих витрат позивачем до матеріалів справи доданий ордер на надання правової допомоги серії КВ № 154083 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5617/10 від 17.03.2016 на ім'я ОСОБА_3, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 367 від 27.12.2007 на ім'я ОСОБА_4, копія платіжного доручення від 05.04.2016 № 17, на суму 22605,41 грн., виписка з банківського рахунку позивача з відміткою банку.

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 5 від 25.03.2016 до договору № 782 про надання послуг у сфері права від 04.11.2015, між адвокатським об'єднанням "Інвікта" (виконавець) та приватним підприємством "Сік'юріті Лайф" (замовник) визначено, що за надання послуг у сфері права щодо підготовки позовної заяви та представництва інтересів замовника в господарському суді Київської області у справі про стягнення заборгованості з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" за Договором № 500 від 18.04.2014, замовник оплачує виконавцю гонорар в розмірі 2 % від ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при частковому задоволенні позову, покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, відтак, відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката покладається на відповідача у розмірі 21226,03 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2016р. у справі № 911/1366/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/1366/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець