Постанова

від 10.11.2016 по справі 907/186/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Справа № 907/186/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П. Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ

на рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 р.

у справі № 907/186/16

за позовом військової прокуратури Центрального регіону України м. Київ в інтересах держави в особі

1. державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України м. Київ

2. концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард автоцентр» с. Клячаново Мукачівського району

про визнання недійсними додаткових угод 1 від 07.03.2014р. і 1/2 від 04.08.2014р. до договору купівлі-продажу 01СД-595ФА від 27.12.2013р. та стягнення на суму 828 460,00 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - посвідчення №034216 від 03.07.2015р.;

від позивача-1: ОСОБА_2П - за довіреністю №18/01-2271 від 13.08.2015р.;

від позивача-2: ОСОБА_3 - за довіреністю №4461/9-09 від 04.10.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016р. (суддя О.С. Йосипчук) у позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що зміст спірних додаткових угод до договору, як правочину, не суперечать положенням чинного законодавства, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що ці додаткові угоди є недійсними або нікчемними.

Позивачем - 2 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що укладені з відповідачем додаткові угоди до договору суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України «Про здійснення державних закупівель». При цьому, скаржник наголошує, що у зв'язку з укладенням вказаних додаткових угод, вартість придбаного майна безпідставно збільшилась від початкової на 828 000 грн. (з 4003000 грн. до 4831000 грн.), з огляду на що, ця сума має бути витребуваною, як безпідставно перерахована відповідачу із посиланням на ст. 216 ЦК України (наслідки недійсного правочину).

Позивачем-1 подано пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу. скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У своїй поясненнях позивач-1 зазначає, що між позивачем-1 та відповідачем було неправомірно укладено спірні додаткові угоди з посиланням на п.7.5 договору, якого немає у примірнику договору позивача-2, та який передбачає можливість зміни вартості товару із урахуванням змін біржових котирувань іноземної валюти. Разом з тим, позивач-1 зазначає, що за період з 27.12.2013 р. (дата укладення договору) по 07.03.2014 р. (дата укладення додаткової угоди №1) офіційний курс гривні до долару США підвищився на 1,3949 грн.

Крім цього, позивачем-1 подано додаткові пояснення з випискою з бухгалтерського обліку та розрахунком суми за несвоєчасну сплату зобов'язання по договору, пов'язаної з курсовими коливаннями, згідно яких загальна сума курсових коливань від своєчасно несплаченої суми за період з 31.03.2014 р. по 15.04.2014 р. становить лише 14 040, 02 грн.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, що між концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ, що діяв як замовник та ТОВ «Форвард Автоцентр», с. Клячаново, Мукачівського району, що діяв як виконавець, 27.12.2013р. було укладено договір купівлі-продажу №01СД-595ФА.

Згідно п.1.1, 4.1 цього договору, його предметом є поставка замовнику пасажирських автомобілів в кількості 17 штук за кодом ДК016-2010-29.10.2 товарів, що зазначені в додатку №1 до договору на загальну вартість 4003000грн. Строк поставки - до кінця 1-го кварталу 2014 року.

Розрахунок проводиться шляхом 70% попередньої оплати протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору про закупівлю, 30% доплата за кожну поставлену частину товару, окремо , протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання передачі уповноваженими особами.

Вказаний договір укладено відповідно до конкурсних торгів, що було здійснено позивачем - 2 (замовником за договором) у відповідності до документації з конкурсних торгів, яка затверджена рішенням комітету з конкурсних торгів Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення 03.10.2013р. (Протокол №210).

Як підтверджується матеріалами справи, в процесі виконання згаданого вище правочину, його сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 07.03.2014р. до договору №01СД-595ФА від 27.12.2013р., відповідно до якої строк поставки предмета поставки продовжено до 15.05.2014р. а також змінено розмір вартості поставленого товару на ціну, що визначається по формулі, яка враховує співвідношення курсу національної валюти України до Євро на дату укладання договору та дату здійснення платежів.

В подальшому, сторонами було укладено ще одну додаткову угоду №1/2 від 04.08.2014р. до договору, згідно з якою сторони договору домовились що невід'ємною частиною є акт звірки взаєморозрахунків, складений на 04.08.2014р. Цією ж додатковою угодою №1/2 встановлено, що станом на день укладання цієї додаткової угоди заборгованість позивача - 2 перед відповідачем становить 700 000 грн., і має бути сплачена до 20.12.2014р.

Таким чином, внаслідок укладання сторонами додаткової угоди №1 від 07.03.2014р. до договору №01СД-595ФА від 27.12.2014р. вартість автомобілів стала визначається не у твердій незмінній сумі в гривнях, а за формулою ЦО(ціна товару на день оплати) = (КО(курс НБУ продажу долара/євро до гривні на день оплати) : КД (курс НБУ продажу долара/євро до гривні на день підписання договору)) X ЦД (ціна товару в гривнях на момент підписання договору).

А отже, внаслідок укладених додаткових угод №1 від 07.03.2014р. до договору №01СД-595ФА від 27.12.2014р. та №1/2 від 04.08.2014р. вартість предмета поставки за договором №01СД-595ФА від 27.12.2014р. була збільшена до суми 4831000 грн. що на 828 460,00 грн. більше від початкової за договором ( 4003000 грн.).

З огляду на вищевикладене, прокурор звернувся з позовом до суду про визнання недійсними вказаних додаткових угод, оскільки такі суперечать правилам ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» та стягнення 828 000 грн; можливість внесення змін до договору №01СД-595ФА від 27.12.2014р. його умовами не передбачена, а істотні умови договору не можуть бути зміненими після його підписання до виконання зобов'язання по ньому у повному обсязі.

Крім того, прокурор стверджує, що згідно оспорювваних додатків до договору №01СД-595ФА від 27.12.2014р., які суперечать чинному законодавству, вартість придбаного майна безпідставно збільшилась від початкової на 828 000 грн., які були перераховані у зв'язку з укладенням вказаних угод.

При прийнятті постанови суд апеляційної виходив з такого.

Згідно ст. ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII 1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до п.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті; 6) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 7) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 8) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203, ч.1 ст.216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При прийнятті рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами договору купівлі-продажу №01СД-595ФА від 27.12.2013р., зокрема п.7.5., передбачений випадок внесення зміни ціни предмета продажу в залежності від коньюктури конвертованої валюти, правові підстави для висновку про порушення у спірній ситуації приписів ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», а відтак, підстави для визнання додаткових угод недійсними відсутні. Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на таке.

Перш за все необхідно зазначити, що в ході розгляду справи було оглянути два примірники оригіналів договору, укладеного між сторонами, і примірник позивача-2 не містить п.7.5 договору, на який посилається суд першої інстанції та відповідач. У зв'язку з цим, судом апеляційної інстанції було запропоновано сторонам висловитися щодо можливого призначення судової технічної експертизи документа у даній справі для встановлення дійсного оригіналу договору, а відтак, встановлення існування п.7.5 договору. Однак, позивач-2 заперечив щодо проведення експертизи, посилаючись на те, що навіть якщо вважати договір відповідача дійсним та наявність п.7.5 у ньому, за період з 27.12.2013 р. (дата укладення договору) по 31.03.2014 р. (останній день поставки згідно п. 5.1 основного договору від 27.12.2013 р., при умові, що остаточний розрахунок повинен бути проведений відповідачем після поставки автомобілів згідно 4.1) офіційний курс гривні до долару США підвищився на 1,3949 грн., а відтак, загальна сума курсових коливань від своєчасно несплаченої суми за період з 31.03.2014 р. по 15.04.2014 р. (дата сплати усієї суми) становить 14 040, 02 грн.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Враховуючи вищевикладені норми цивільного законодавства, зокрема, спеціального Закону «Про здійснення державних закупівель», який регулює здійснення державних закупівель товарів послуги на суму, що дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а також те, що укладені спірні додаткові угоди збільшили вартість предмета поставки за договором до 4 831 000 грн. що на 828 460,00 грн. більше від початкової за договором ( 4003000 грн.), однак, були укладені без дотримання відповідної процедури, встановленої вказаним Законом, такі угоди необхідно визнати недійсними з застосуванням наслідків їх недійсності, а саме: стягнути кошти з відповідача, які були сплачені на виконання оскаржуваних угод.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції та відповідача про дійсність п.7.5 договору в редакції відповідача. Однак, здійснивши перерахунок поданого позивачем на вимогу суду розрахунок суми за несвоєчасну сплату зобов'язання по договору, пов'язаної з курсовими коливаннями, колегія суддів зазначає, що такий розрахунок здійснений вірно, а загальна сума курсових коливань від несвоєчасно сплаченої суми за період з 31.03.2014 р. по 15.04.2014 р. становить 14 040, 02 грн.

А отже, спірні додаткові угоди були укладені неправомірно і всупереч п.7.5 договору в редакції відповідача.

Разом з тим, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції позбавлений права виходити за межі позовних вимог, суд не вправі стягнути на користь відповідача суму, яка склала курсову різницю від несвоєчасно сплаченої суми за період з 31.03.2014 р. по 15.04.2014 р., однак, це не позбавляє права відповідача звернутись до суду з окремим позовом.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

В процесі підготовлення повного тексту постанови, а саме 15.11.2016 р. на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про повідомлення його про час та дату судового засідання, оскільки в ухвалі від 06.10.2016 р. було зазначено про призначення розгляду справи на 15.09.2016 р.

У зв'язку з цим, необхідно зазначити, що дійсно в резолютивній частині ухвали від 06.10.2016 р. розгляд справи помилково призначено на 15.09.2016 р. Однак, враховуючи те, що справа розглядалася судом з 28.07.2016 р., зі всіх судових засідань представник відповідача був присутній лише один раз, в яких він надав пояснення по суті апеляційної скарги, при цьому, зважаючи на те, що дата винесення ухвали від 06.10.2016 р. було очевидним, що призначаючи справу до розгляду на 15.09.2016 р., було зроблено технічну описку, що не позбавляло представника поцікавитись про дату розгляду справи. Більше того,

явка сторін в ухвалі суду від 06.10.2016 р. була визнана на власний розсуд, що свідчить про наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для вирішення спору по суті.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на відповідача. Враховуючи те, що судовий збір за подання апеляційної скарги становить 110% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, з відповідача на користь позивача-2 підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 15 185, 39 грн. При цьому, враховуючи те, що апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 16 701, 19 грн., останній не позбавлений права звернутись із заявою до суду апеляційної інстанції про повернення зайвосплаченого судового збору в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 16.05.2016 р. у справі №907/186/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 07.03.2014р. і 1/2 від 04.08.2014р. до договору купівлі-продажу 01СД-595ФА від 27.12.2013р.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард автоцентр» (89263 с. Клячаново Закарпатська область, вул. Автомобілістів. 3 корпус Б, код ЄДРПОУ 33681454 ІПН №336814507096) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112 м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 код ЄДРПОУ 01190043, свідоцтво платника ПДВ№ 100328209 ІПН №011900426147) 828 460,00 грн., оплачені згідно додаткових угод № 1 від 07.03.2014р. і 1/2 від 04.08.2014р. до договору купівлі-продажу 01СД-595ФА від 27.12.2013р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард автоцентр» (89263 с. Клячаново Закарпатська область, вул. Автомобілістів. 3 корпус Б, код ЄДРПОУ 33681454 ІПН №336814507096) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112 м. Київ, вул. Дорогожицька, 10 код ЄДРПОУ 01190043, свідоцтво платника ПДВ№ 100328209 ІПН №011900426147) 15 185, 39 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Закарпатської області видати накази на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.11.2016 р.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

ОСОБА_4