Ухвала

від 17.11.2016 по справі 804/3930/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 рокусправа № 804/3930/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Чередниченка В.Є.

суддів:                                         Коршуна А.О. Іванова С.М.

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/3930/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФУТА» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУТА» (далі – ТОВ «ФУТА») 23 червня 2016 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області згідно з яким просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року разом з додатками до неї, поданої позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі 17.06.2016 року;

- зобов'язати відповідача прийняти податкову звітність декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року разом з додатками до неї, подану позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі датою її фактичного отримання, а саме 17.06.2016 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним з дотриманням строків, встановлених приписами п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Проте, відповідач безпідставно відмовив у прийнятті вказаної декларації, надіславши позивачу квитанцію №1 із зазначенням у ній у якості підстави неприйняття звітності «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності». При цьому договір про визнання електронних документів, укладений позивачем з контролюючим органом є чинним. Крім того, згідно з чинним податковим законодавством, якщо податкова декларація складена із порушенням, то контролюючим органом обов'язково надсилається квитанція №2, у якій і зазначаються причини не прийняття, а квитанція №1 свідчить лише про передачу платником податків податкових документів до податкових органів засобами телекомунікаційного зв'язку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Суд, визнав протиправними дії відповідача щодо не прийняття як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року разом з додатками до неї, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «ФУТА» засобами електронного зв'язку в електронній формі 17.06.2016 року.

Визнав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року з додатками до неї, подану товариством з обмеженою відповідальністю «ФУТА» (код ЄДРПОУ 39484059), прийнятою відповідно до п.49.13 статті 49 Податкового кодексу України у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 17 червня 2016 року.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не надано доказів розірвання договору про визнання електронної звітності №010220161 від 01.02.2016 року та доказів повідомлення про це позивача. Також суд зазначив про те, що відповідачем порушено приписи Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку в частині щодо не надіслання позивачу квитанції №2.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дав можливості відповідачу надати заперечення на позов. Вказує на те, що відповідач не мав підстав для надіслання позивачу квитанції №2, оскільки підстави для неприйняття податкової звітності зазначено в квитанції №1. Крім того, відповідач зазначає про те, що декларацію позивача відхилено на центральному рівні під час виконання вимог п. 49.8 ст. 49 ПК України. В базі даних програмного забезпечення для приймання та обробки податкової звітності в періоді за травень 2016 року декларація з ПДВ надана позивачем відсутня.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «ФУТА» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків.

Між ТОВ «ФУТА» та ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області був укладений договір №010220161 про визнання електронних документів від 01.02.2016 року (а.с.11-13).

На виконання умов вказаного договору 17.06.2016 року позивачем було подано в електронному вигляді наступні документи: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, Додаток №1 до декларації «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1)», Додаток №5 до декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» (а.с.15-20).

Відповідно до квитанції №1 від 17.06.2016 року зазначена податкова звітність була доставлена до контролюючого органу 17.06.2016 року о 16 год. 09 хвил. 17 сек., однак не прийнята через виявлені помилки, а саме: «Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності» (а.с.10).

Правомірність дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача в електронному вигляді є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За змістом п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами п. 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації позивача зазначено «Порушенння вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності» (а.с.10).

Тобто, фактично підставою для відмови у прийнятті такої звітності став факт того, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Як встановлено, судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір №010220161 про визнання електронних документів від 01.02.2016 року (а.с.11-13).

Згідно з п.п.3.1 п.3 розділу 3 Договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Відповідно до п.п.3.2 п.3 розділу 3 Договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Згідно з п.п.3 п.6 цього Договору він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Судом також встановлено, а відповідачем не спростовано, що строк чинності посилених сертифікатів відкритих ключів ТОВ «ФУТА» станом на 17.06.2016 року не скінчився.

Враховуючи те, що строк чинності посилених сертифікатів відкритих ключів ТОВ «ФУТА» станом на дату направлення податкової звітності - 17.06.2016 року не скінчився, а також те, що єдиною підставою для неприйняття цієї звітності було те, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо безпідставності та необґрунтованості відмови органу ДФС у прийнятті податкової звітності позивача з цих підстав.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідач не зазначає про невідповідність поданої декларації вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Щодо тверджень заявника апеляційної скарги про те, що відповідач не мав підстав для надіслання позивачу квитанції №2, оскільки підстави для неприйняття податкової звітності зазначено в квитанції №1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.04.2008р. за №320/15011 (далі – Інструкція), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу 1 Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

При цьому п.7.3, п.7.4 та п.7.5 Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з п.7.6 Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Тобто, квитанція №1 є підтвердженням передачі податкових документів платника податків в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку, а квитанція №2 є підтвердженням прийняття/не прийняття податкових документів платника податків до бази даних ДПС.

При цьому, у відповідності до пункту п.7.6 Інструкції саме в квитанції №2 зазначаються причини неприйняття податкових документів в електронному вигляді.

Таким чином, не направлення платнику податків квитанції №2, яка є підтвердження прийняття/не прийняття податкової звітності є порушенням Інструкції з боку органу ДПС. Квитанція №1 надіслана позивачу є підтвердженням виключно передачі податкових документів, а не їх прийняття чи не прийняття податковим органом.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає й про те, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправної такої відмови та визнання податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суд повинен розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Таким чином, з урахуванням висновку Верховного Суду України викладеному у рішенні від 16.09.2015 року справа №21-1465а15, відповідно до якого спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що доводи відповідача про ненадання йму судом першої інстанції можливості надати заперечення на позов не спростовують вірних по суті висновків суду першої інстанції.

У відповідності з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідачем вказаного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, які фактично є доводами проти позову, висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №804/3930/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                    Повний текст ухвали виготовлений 18 листопада 2016 року.

Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко

           Суддя:                                                                      А.О. Коршун

           Суддя:                                                                      С.М. Іванов