Постанова

від 16.11.2016 по справі 905/1936/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.11.2016 р. справа №905/1936/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю прокурора: та представників сторін: ОСОБА_5 - посвідчення № 028256 від 15.08.2014р. від позивача: від відповідача:не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс», м. Мирноград Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2016р. у справі№ 905/1936/16 (суддя: Говорун О.В.) за позовом до відповідача: Красноармійської місцевої прокуратури, м. Покровськ Донецької області в інтересах держави в особі Димитровської міської ради, м. Мирноград Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс», м. Мирноград Донецької області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.08.2016р. у справі № 905/1936/15 позов Красноармійської місцевої прокуратури, м. Покровськ Донецької області поданий в інтересах держави в особі Димитровської міської ради, м. Мирноград Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс», м. Мирноград Донецької області про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволений повністю, внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р., укладеного між Димитровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс», а саме вирішено:

викладено абзац 5 п. 1 договору в наступній редакції: «Грошова оцінка земельної ділянки складає 3 583 139, 56 грн. (три мільйони п'ятсот вісімдесят три тисячі сто тридцять дев'ять гривень 56 копійок)»;

викладено п. 2.3.1 п. 2.3. договору в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати за один рік становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що звернення прокурора до суду з вимогами зобов'язального характеру та винесене судом рішення фактично позбавило його вільно визначатись, домовлятись, виявляти згоду стосовно змін договору; пропозицію про зміну умов договору зі сторони Димитровської міської ради він не отримував; пропозиція Димитровської міської ради та позовні вимоги прокуратури відрізняються; відсутні докази нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. розгляд справи відкладався.

В призначене судове засідання з'явився лише представник прокуратури. Позивач та відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористалась, вимоги ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016р., стосовно надання письмового відзиву на апеляційну скаргу, позивач не виконав.

Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів, з урахуванням думки представника прокуратури, який з'явився в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі зазначених представників.

В судовому засіданні Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтував письмово у відзиві № (05-89)12675вих.-16 від 14.11.2016р., який надіслав до суду.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

09.06.2003р. між Димитровською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець, у відповідності з рішенням Димитровської міської ради від 24.01.2003 року № ІV/7-18 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку, кадастровий номер 1411300000:01:005:0013, яка знаходиться в місті Димитров Донецької області, по вул. Курська № 23, із земель запасу Димитровської міської ради категорії - промисловість.

В оренду передається площею 0,9031 га, у наступних межах:

від А до Б - землі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудсервіс»;

від Б до А - землі Димитровської міської ради.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 691 146 грн. 71 грн. (шістсот дев'яносто одна тисяча сто сорок шість) грн. 71 коп. (в редакції змін і доповнень від 28.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р.).

Згідно п. 2.1. договору земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання, під розміщення існуючих будівель та споруд промплощадки по (КВЕД - 20.30.0).

Згідно п. 2.2 договору (в редакції змін і доповнень від 28.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р.) доповнення до договору укладаються на термін 20 (двадцять) років, починаючи з дати державної реєстрації доповнень.

Відповідно до п. 2.3. договору (в редакції змін і доповнень від 28.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р.) орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і складає 6 911,47 грн. (шість тисяч дев'ятсот одинадцять) гривень 47 коп. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, на поточний рахунок власника землі № 33215812600034, одержувач міський бюджет код ЄДРПОУ 24165177, банк одержувача УДК Донецька, МФО 834016, код платежу 13050200.

Відповідно до п. 2.3.4. договору (в редакції змін і доповнень від 28.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р.) розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 4 договору будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору.

Договір зареєстровано у Димитровському міському відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 09.06.2003р. за № 139.

13.03.2013р. Димитровською міською радою рішенням № VI/53-31 було затверджено розмір відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Димитров та відповідно до додатку 1 складає 3%.

Зазначене рішення Димитровської міської ради на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було оприлюднено на офіційному сайті Димитровської міської ради http:dimitrov-rada.gov.ua.

08.07.2015р. Димитрівською міською радою рішенням № VI/104-3 встановлені місцеві податки та збори, та затверджені Положення, зокрема, Положення про плату за землю.

Зазначені відомості оприлюднені у засобах масової інформації.

26.01.2016р. Виконавчий комітет Димитровської міської ради листом № 01/02-42в-0058 направив до ТОВ «Люкс» Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 139 від 09.06.2003 року.

За доводами позивача, у зв'язку з відсутністю відповіді ТОВ «Люкс» на пропозицію щодо внесення змін до договору, не укладення такого договору до теперішнього часу, не сплати відповідно до вимог ст. 288 Податкового кодексу України орендної плати, бездіяльністю Димитрівської міської ради щодо захисту інтересів держави та відсутністю внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки, прокурор звернувся до суду, та вважає що, ухилення відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки порушує інтереси держави, оскільки надходження орендної плати за користування земельними ділянками не в повному обсязі створює перешкоди для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, реалізації соціально-економічних заходів, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором доведено обґрунтованість позовних вимог стосовно внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 09.06.2003р., а тому наявні передбачені договором підстави для зміни орендної плати за землю.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, також вважає, що позовні вимоги підлягали задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України «Про оренду землі»).

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі, серед яких є і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Як визначено умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у справі, орендна плата за землю переглядається щорічно у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 2.3.4. договору (в редакції змін і доповнень від 28.12.2006р. до договору оренди земельної ділянки від 09.06.2003р.).

Відповідно до пп.14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно до пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно з пп. 270.1.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування відповідно до статті 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК.

Враховуючи вищевикладене, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є загальнодержавним податком, мінімальний граничний розмір якого регулюється Податковим кодексом України. Зокрема, розмір річної орендної плати для земельних ділянок несільськогосподарського призначення не може бути меншим 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК і частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України В«Про оцінку земельВ» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України В«Про землеустрійВ» . За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частинами 1, 3 статті 23 Закону України В«Про оцінку земельВ» встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою.

Матеріали справи містять витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом укладеного між сторонами договору оренди землі № 188 від 22.04.2016р., відповідно до якого, станом на 22.04.2016р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1411300000:01:005:0013 по вул. Курська, 23 у місті Димитров складає 3 583 139,56 грн.

Зазначений витяг наданий Відділом Держгеокадастру у м. Димитрові Донецької області Головного управління Держзгеокадастру у Донецькій області в межах повноважень, відповідно до вищезазначених приписів нормативно-правових актів.

На час розгляду справи Витяг є чинним.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження конкретних ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України віднесено пунктом 35 частини 1 статті 26 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» до виключеної компетенції сільської, селищної, міської рад, яка реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях ради.

В матеріалах справи наявне рішення Димитровської міської ради № VI/53-31 від 13.03.2013р., яким встановлені відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення річної орендної плати за земельні ділянки на території м. Димитрова, яке не визнане недійсним та не скасоване у встановленому законом порядку.

Згідно п. 2.19 Постанови № 6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурором доведено обґрунтованість позовних вимог стосовно внесення змін в договір оренди земельної ділянки від 09.06.2003 р., а тому наявні передбачені договором підстави для зміни орендної плати за землю.

Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність двохсторонньої домовленості про зміну договору та неотримання останнім пропозиції про зміну Договору в частині орендної плати не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно п. 2.19 Постанови № 6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору .

До того ж, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу повідомлення щодо внесення змін до Договору оренди від 09.06.2003р. (лист Виконкому Димитрівської міської ради від 26.01.2016р.), з проектом Додаткової угоди, та наявна копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеними вимоги відповідача про скасування рішення суду першої інстанції, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс», м. Мирноград Донецької області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2016р. у справі № 905/1936/16 - підлягає залишенню без змін.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс», м. Мирноград Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2016р. по справі № 905/1936/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.08.2016р. по справі № 905/1936/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дати набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3