Рішення

від 17.11.2016 по справі 905/2845/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2016 Справа № 905/2845/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Рвачову О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ялта Град СтройВ» , м. Київ

до відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю В«Дорожньо-будівельна компанія В«УкраїнаВ» , м. Авдіївка, Донецька область

про стягнення 295 093 грн. 46 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №19/10-16 від 08.10.2016р.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.11.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ялта Град СтройВ» , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дорожньо-будівельна компанія В«УкраїнаВ» , м. Авдіївка, Донецька область, про стягнення 295 093 грн. 46 коп.

Ухвалою суду від 05.10.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 25.10.2016р. Ухвалою суду від 25.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 17.11.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду №14-11/01 від 14.11.2012р. щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст. 526, ч.1 ст.598, ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 35, 54-55 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору підряду №14-11/01 від 14.11.2012р. із відповідачем, несвоєчасним виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Також,16.11.2016р. від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких станом на поточну дату Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. не виконано, заборгованість в розмірі 360 020 грн. 44 коп. не погашена.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 25.10.2016р. та 17.11.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про його отримання 03.11.2016р., однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходженням відповідача є: 86060, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 22, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвали суду про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі повернувся на адресу суду із відміткою «за закінчення терміну зберігання».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленного відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія «Україна» (далі - замовник) був укладений договір підряду №14-11/01 від 14.11.2012р. (далі за текстом Договір), за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника, своїми силами і засобами, зі своїх матеріалів відповідно до проектної документації та цього договору виконати роботи по капітальному ремонту дороги, а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.3.1. Договору, ціна договору становить 360 020,44 гривень, у тому числі з ПДВ.

Відповідно до п.5.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється Замовником шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 7 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2в.

Відповідно до п.20.3 Договору, строк дії договору встановлений з моменту підписання і до 31.12.2012 року, та у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Строк дії договору автоматично пролонгуються на період до повного виконання зобов'язань сторін або будь-якої сторони за цим договором.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія «Україна» свого обов'язку з оплати виконаних робіт за договором підряду №14-11/01 від 14.11.2012р., позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2015р. по справі № 905/1179/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дорожньо-будівельна компанія «Україна», м. Авдіївка, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ, стягнуто суму основного боргу в розмірі 360 020 грн. 44 коп. за договором підряду №14-11/01 від 14.11.2012р. та суму судового збору в розмірі 7 200 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми закону нараховані та заявлені до стягнення 3% річних за період з 18.01.2013р. по 31.08.2016р. на загальну суму 39 118 грн. 93 коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних, за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, отже, таким, що підлягає задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 255 974 грн. 53 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок інфляційних втрат. Фактично розмір інфляційних втрат складає 315 422 грн. 45 коп.

Враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 255 974 грн. 53 коп.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення В«Ліга ЗаконВ» .

У прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ялта град стройВ» , м. Київ, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-Будівельна компанія «Україна»В» , м. Авдіївка, Донецька область, суму заборгованості в розмірі 295 093 грн. 46 коп. Вказана сума зазначена у позовній заяві, як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову зазначеній у прохальній частині позовної заяви.

Статтею 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378 гривень.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 4 426 грн. 40 коп.

Дослідивши платіжне доручення № 17 від 23.09.2016р. на суму 4 426 грн. 41 коп. судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 00 грн. 01 коп.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст. 4, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" ст. 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, ч.3 ст.35, 43, 49, 58, 66, 67, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія «Україна»В» (код ЄДРПОУ 32684192, місцезнаходження - 86060, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (код ЄДРПОУ 35559557, місцезнаходження - 02152, місто Київ, проспект Тичини, будинок 20) інфляційні втрати у сумі 255 974 грн. 53 коп., 3% річних 39 118 грн. 93 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 426 грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 17.11.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.11.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко