Ухвала

від 12.09.2016 по справі 303/307/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/307/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів БОДНАР О.В., КОЖУХ О.А.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про виділ у натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 1 березня 2016 року про визнання мирової угоди і від 18 травня 2016 року про виправлення описки в ухвалі суду, -

в с т а н о в и л а :

21.01.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мотивуючи наступним. Позивач на підставі договору дарування від 14.10.2008 є власником квартири АДРЕСА_1, площа квартири становить 186,70 кв. м, ідеальна частка квартири в будинку складає 182/300.

Позивачу та відповідачам на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0731 га, на якій розташований указаний будинок, що стверджується Державним актом серії ЯК № 642610 на право приватної власності на землю, виданим 26.08.2010 на підставі рішення Мукачівської міської ради від 20.08.2009 № 1024. Частки співвласників у будинку визначені, що підтверджується документально, однак, їх частки у спільній власності на земельну ділянку не визначені, такі частки в натурі не виділені.

Позивач має намір продати свою частину житлового будинку та свою частину земельної ділянки, чого не може зробити, оскільки частка у земельній ділянці не виділена в натурі. Між тим, встановився фактичний порядок користування належною до будинку земельною ділянкою, її частина, якою тривалий час користується позивач, обгороджена парканом, проти такого користування інші співвласники не заперечують, ця частина позначена на схемі поділу земельної ділянки.

Сторони неодноразово намагалися здійснити реальний поділ земельної ділянки, втім, не досягли згоди щодо розмірів ділянок, що мали бути виділені кожному з відповідачів. Отже, у позасудовому порядку виділ у натурі частки позивача зі спільної земельної ділянки (поділ цієї ділянки) неможливий.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст.ст. 88, 120 ЗК України, ст.ст. 364, 368-370 ЦК України щодо поділу судовим порядком майна (земельної ділянки) між співвласниками в натурі, позивач просив виділити йому в натурі частину розташованої в м. Мукачеві по вул. Валенберга, 16 земельної ділянки площею 0,0308 га згідно схеми розподілу земельної ділянки із кадастровим номером 2110400000:01:001:0846, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Державного акту серії ЯК № 642610 на право приватної власності на землю від 04.10.2010.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 01.03.2016 визнано мирову угоду, укладену між представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8, за якою розташовану по вул. Валенберга, 16 в м. Мукачеві земельну ділянку площею 0,0731 га, кадастровий номер якої 2110400000:01:001:0846, право власності на яку посвідчено за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Державним актом серії ЯК № 642610 на право приватної власності на землю від 04.10.2010, поділено згідно схеми розподілу земельної ділянки, виконаної представником ДП «Закарпатгеодезцентр» ОСОБА_9, що додається, а саме:

частину земельної ділянки площею 0,0259 га, що розміщена під житловим будинком, залишено в спільному користуванні;

частину земельної ділянки площею 0,0096 га виділено у власність ОСОБА_4;

частину земельної ділянки площею 0,0105 га виділено у власність ОСОБА_5;

частину земельної ділянки площею 0,0196 га виділено у власність ОСОБА_1;

стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 374,37 грн судового збору на користь ОСОБА_1;

провадження у цивільній справі за указаним позовом закрито, роз'яснено сторонам, що відповідно до ст. 206 ч. 3 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18.05.2016 виправлено описку в резолютивній частині ухвали цього суду від 01.03.2016, а саме: доповнено перший абзац резолютивної частини таким змістом: «частину земельної ділянки площею 0,0075 га виділено у власність ОСОБА_3Ю.».

Ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 01.03.2016 про визнання мирової угоди і від 18.05.2016 про виправлення описки в ухвалі суду оскаржила у порядку ст. 292 ч. 1 ЦПК України ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі в справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов'язки. Посилається передусім на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2013 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2, що її купила у ОСОБА_3 Тому питання про розподіл належної до будинку земельної ділянки безпосередньо стосується її майнових прав і обов'язків, крім того, поділ земельної ділянки, що був проведений, не відповідає порядку користування нею, що встановився раніше, і, зокрема, перешкоджає їй у доступі до свого сараю. Отже, порушено право власності.

Поза тим, дії суду із визнання мирової угоди істотно порушують норми процесуального права, оскільки ОСОБА_3 взагалі не знала про мирову угоду та не підписувала її, тоді як мирова угода в цивільній справі може бути визнана судом із закриттям відповідного провадження лише за належної згоди усіх сторін спору.

Просить ухвали скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У письмових запереченнях на апеляцію представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, ухвали суду - залишити без змін. Сторона посилається, зокрема, на відсутність у ОСОБА_6 прав на спірну земельну ділянку, водночас зазначає, що для неї є обов'язковим порядок землекористування, що встановився до придбання у ОСОБА_3 квартири. До того ж, ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_6 не користуються земельною ділянкою та не здійснюють догляду за нею.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо земельної ділянки, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0731 га із кадастровим номером 2110400000:01:001:0846, належної до будинку № 16 по вул. Валенберга в м. Мукачеві, на яку власникам квартир у будинку ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був 26.08.2010 виданий на підставі рішення 49-ї сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 20.08.2009 № 1024 Державний акт серії ЯК № 642610 на право приватної власності на землю, що був зареєстрований 04.10.2010 (а.с. 6-14 та ін.). Позивач ОСОБА_1, ідеальна частка якої у праві власності на будинок становить 182/300, поставила питання про виділення їй у натурі частини цієї земельної ділянки площею 0,0308 га згідно схеми розподілу земельної ділянки. За обставинами справи, у ній вирішувалися питання про фактичний поділ земельної ділянки у натурі із визначенням конкретних часток у праві власності на земельну ділянку та про виділення конкретних частин земельної ділянки відповідних площ і конфігурацій кожному зі співвласників будинку (власників квартир у ньому) та земельної ділянки, а відтак, віршувалося питання про припинення права спільної сумісної власності співвласників будинку на землю (ст.ст. 355-357, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 86, 89 ЗК України).

Житловий будинок, квартира в ньому і належна до будинку земельна ділянка, яка призначена для будівництва, обслуговування цього будинку та відповідних господарських будівель і споруд, є нерухомим майном (зокрема, ст. 181 ч. 1, ст.ст. 373, 380, 382 ЦК України, ст.ст. 38, 40 ЗК України, ст. 5 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Будинок, належні до нього господарські будівлі і споруди та земельна ділянка, на якій вони розташовані і яка призначена для їх обслуговування, становлять єдине ціле, протиправне порушення такої цілісності тягне відповідні порушення у здійсненні права власності щодо відповідного майнового об'єкта (об'єктів).

З огляду на зміст ст. 377 ч. 1 ЦК України, ст. 120 ч.ч. 1, 4 ЗК України та іншого законодавства, що регулює спірні правовідносини, право власності набувається (переходить) на об'єкт нерухомості, який може складатися з кількох нерозривно пов'язаних між собою об'єктів, де право на земельну ділянку, на якій розташовані відповідні об'єкти, переходить відповідно до переходу права на ці об'єкти.

Із доданого до апеляційної скарги договору купівлі-продажу квартири від 24.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 1773, випливає, що цього дня ОСОБА_6 купила у ОСОБА_3 квартиру № 2 у буднику № 16 по вул. Валенберга в м. Мукачеві, її право власності зареєстровано у день укладання договору (а.с. 91-93).

Право приватної власності, у т.ч., на землю, є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні (ст. 14 ч. 2, ст. 41 ч. 4 Конституції України, ст. 1 ч. 2, ст. 78 ч.ч. 1, 2, ст.ст. 79, 81, ст. 153 ч. 1 ЗК України, ст. 3 ч. 1 п. 2, ст. 319 ч. 7, ст. 321 ч.ч. 1, 2 ЦК України).

Відповідно до ст. 369 ч.ч. 1, 2 ЦК України, ст. 89 ч. 3 ЗК України, співвласники земельної ділянки, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються нею спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпоряджання такою земельною ділянкою здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Отже, спір щодо прав на земельну ділянку (виділ частини ділянки в натурі одному зі співвласників, поділ ділянки тощо), належну до буднику № 16 по вул. Валенберга в м. Мукачеві, безпосередньо стосується майнових прав та законних інтересів ОСОБА_6, яка не може бути позбавлена законного права на їх захист (ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 386, 396 ЦК України, ст. 152 ЗК України).

ОСОБА_6 не брала участі у справі, в якій суд вирішив питання про її цивільні права та обов'язки, що виключає законність і обґрунтованість будь-якого судового рішення, постановленого в справі за таких умов. Тож ОСОБА_6 мала передбачені законом підстави для оскарження у порядку ст. 292 ч. 1 ЦПК України ухвал Мукачівського міськрайонного суду у справі, що розглядається, відповідні доводи скарги заслуговують на увагу. Обґрунтованою є скарга і щодо істотного порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Сторони вправі укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу (ст. 31 ч. 3, ст. 175, ст. 205 ч. 1 п. 4 ЦПК України), при цьому, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, у разі повного врегулювання спору така угода укладається внаслідок волевиявлення усіх сторін, яким до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням угоди суд роз'яснює наслідки такого рішення і якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб суд постановляє ухвалу про закриття провадження в справі, а також за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. У протилежному випадку суд відмовляє у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Не виключається й можливість врегулювання мировою угодою спору щодо частини позовних вимог, спору між окремими (не усіма) сторонами в справі, якщо це допускається спірними правовідносинами і не будуть порушені права інших осіб, однак, у такому випадку провадження в справі у неврегульованій частині продовжується.

01.03.2016 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 була суду подана заява про укладення мирової угоди, за змістом якої розташовану по вул. Валенберга, 16 в м. Мукачеві земельну ділянку площею 0,0731 га (кадастровий номер 2110400000:01:001:0846), право власності на яку посвідчено Державним актом серії ЯК № 642610 на право приватної власності на землю від 04.10.2010, пропонувалося поділити згідно схеми розподілу земельної ділянки, що додається, а саме:

частину земельної ділянки площею 0,0259 га, що розміщена під житловим будинком, залишити в спільному користуванні;

частину земельної ділянки площею 0,0096 га виділити у власність ОСОБА_4;

частину земельної ділянки площею 0,0105 га виділити у власність ОСОБА_5;

частину земельної ділянки площею 0,0196 га виділити у власність ОСОБА_1;

частину земельної ділянки площею 0,0075 га виділити у власність ОСОБА_3;

судові витрати розподілити між сторонами в рівних частинах (а.с. 57-60).

ОСОБА_3 не подавала відповідної заяви, не укладала зазначеної мирової угоди, її підпис на угоді відсутній. Незважаючи на ці обставини та на указані вище вимоги цивільного процесуального закону, суд першої інстанції визнав за можливе ухвалою від 01.03.2016 врегулювати такою мировою угодою спір і закрити у зв'язку із цим провадження в справі (а.с. 62-63). Понад те, всупереч вимогам ст. 218 ч. 2, ст.ст. 219, 220 ЦПК України, суд ухвалою від 18.05.2016 (а.с. 78) постановив виправити описку в резолютивній частині своєї ухвали від 01.03.2016, а саме: доповнив перший абзац резолютивної частини таким змістом: «частину земельної ділянки площею 0,0075 га виділено у власність ОСОБА_3Ю.», чим, по-перше, фактично постановив додаткову ухвалу, доповнивши резолютивну частину іншої ухвали, що процесуальним законом не передбачено, а не виправив описку в судовому рішенні, по-друге, змінив резолютивну частину судового рішення після його ухвалення, чим вийшов за межі своєї компетенції, позаяк такі повноваження на відповідних стадіях цивільного процесу належать судам апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 307 ч. 2, ст. 336 ч. 2 ЦПК України).

Таким чином, ухвали суду першої інстанції про визнання мирової угоди із закриттям провадження в справі та про виправлення описки в ухвалі суду не ґрунтуються на законі, постановлені із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення в справі, та із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Ухвали не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. У зв'язку з наведеним, власне зміст мирової угоди щодо прав на відповідні частини земельної ділянки, обґрунтованості саме запропонованого розподілу земельної ділянки, визначення її частини для спільного користування тощо, значення не має.

Відтак, на підставі ст. 311 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України апеляцію ОСОБА_6 слід задовольнити, ухвалу місцевого суду від 01.03.2016 про визнання мирової угоди і похідну ухвалу від 18.05.2016 про виправлення описки в ухвалі суду від 01.03.2016 - скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 4, ст. 311 ч. 1 п.п. 1, 4, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 1 березня 2016 року про визнання мирової угоди і від 18 травня 2016 року про виправлення описки в ухвалі суду скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді