ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2016 р.Справа № 922/3255/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Дніпропетровської обласної Федерації тхеквондо (ВТФ), м. Дніпропетровськ треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області; - Комунальний позашкільний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" Дніпропетровської міської ради до Громадської організації Федерації тхеквондо (ВТФ) України, м. Харків про визнання недійсним рішення за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
третіх осіб - не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Дніпропетровська обласна федерація тхеквондо (ВТФ)- звернувся до господарського суду з позовом до Громадської організації федерації тхеквондо (ВТФ) України (відповідач по справі) з позовом про визнання недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України. Позов обґрунтував тим, що скликання, проведення та прийняття 03 липня 2015 року на позачерговій конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України рішення конференції, (оформлені протоколом позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України) суперечить статуту відповідача станом на момент його прийняття та вимогам чинного законодавства України, і, як наслідок, порушують законні права Дніпропетровської обласної федерації тхеквондо (ВТФ).
Ухвалою суду від 29.09.2016 було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 24.10.2016 о 12:00.
Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача були залучені Головне територіальне управління юстиції у Харківській області та Комунальний позашкільний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" Дніпропетровської міської ради.
20.10.2016 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, посилався на те, що позивач не є ані членом, ані засновником, ані відокремленим підрозділом відповідача, а відтак права позивача, прийнятим на позачерговій конференції делегатів рішення 03 липня 2015 року, не є порушеними. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.
21.10.2016 до суду від третьої особи - Комунальний позашкільний заклад "Міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву" Дніпропетровської міської ради, надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 24.10.2016 розгляд справи був відкладений до 15.11.2016 до 10:45.
14.11.2016 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій він просить суд:
- визнати повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року;
- визнати повністю недійсним зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року;
- скасувати реєстраційну дію - зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, прийняті повідомленням про зміни Харківським міським управлінням юстиції (наказ №46/2 від 29.07.2015 року);
- визнати чинним статут Федерації тхеквондо (ВТФ) України, затверджений із змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21 квітня 2001 року (погодженими змінами та доповненнями 15.11.2001 року).
Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Як роз’яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
14.11.2016 до суду від третьої особи - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області надійшли письмові пояснення по справі, в яких остання віднесла вирішення спору на розсуд суду та просила розглядати справу на підставі наявних у справі документальних доказів без участі її представника в судовому засіданні.
У судовому засіданні 15.11.2016 представник позивача підтримав позову у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представники третіх осіб правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Дніпропетровська обласна федерація тхеквондо (ВТФ) в силу статутних документів є добровільною безприбутковою громадською організацією фізкультурно- спортивної спрямованості, створеної на основі єдності інтересів для спільної організації громадянами своїх законних спортивних соціальних, економічних, творчих інтересів та своїх прав і свобод.
Як свідчать матеріали справи, позивач зареєстрований в 2003 році і станом на 03 липня 2015 року (оформлення оскаржуваного протоколу позачергової конференції) є членом Федерації тхеквондо (ВТФ) України (відповідача по справі - найменування до внесення відповідних змін у статутні документи відповідача). Дніпропетровська обласна федерація тхеквондо (ВТФ) виконувала свої обов'язки члена Федерації тхеквондо (ВТФ) України відповідно до положень статуту відповідача в редакції 2001 року, в тому числі й щодо сплати відповідних внесків.
03 липня 2015 року Федерацією тхеквондо (ВТФ) України було проведено позачергову конференцію делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, результати проведення якої оформлені протоколом позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, зокрема, було прийнято рішення щодо звіту президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання строком на 4 роки президента Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання віце-президентів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання президії Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання генерального секретаря Федерації тхеквондо (ВТФ) України, щодо обрання ревізійної комісії та щодо внесення змін до статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України.
При цьому з оскаржуваного протоколу вбачається, що загальна кількість обораних делегатів на позачерговій конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року - 10; на конференції були присутні 7 з 10 делегатів. Також з протоколу вбачається, що президент Федерації тхеквондо (ВТФ) України відкрив та провів позачергову конференцію на підставі листа 1/3 членів Федерації тхеквондо (ВТФ) України.
Вирішуючи питання про дотримання відповідачем порядку скликання, проведення та оформлення результатів позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року суд виходить з того, що останні зміни до статуту відповідача, як свідчать матеріали господарської справи, були зареєстровані у встановленому законом порядку в 2001 році, тобто чинною на момент проведення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року є саме статут Федерації тхеквондо (ВТФ) України в редакції 2001 року.
Із вищевказаного статуту вбачається, що вищим керівним органом федерації є конференція її делегатів, яка скликається в міру необхідності, але не рідше, ніж один раз на чотири роки; конференція вважається правомочною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів; позачергова конференція скликається з ініціативи президента федерації, президії федерації або 1/3 членів федерації, або за вимогою ревізійної комісії; президія федерації скликає конференції, встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування. Отже, норми представництва делегатів та порядок їх делегування визначаються президією федерації.
Рішення господарського суду Харківської області від 15 липня 2014 року, яке набрало законної сили та відповідно до статті 35 Господарсько процесуального кодексу України має преюдиціальний характер, також встановлено, що погодженою Міністерством юстиції України та чинною є редакція статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України, затверджена Конференцією Федерації 21 квітня 2001 року, оскільки реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції не здійснювала жодних реєстраційних дій та не вносила змін до статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України. Рішенням, крім того, встановлено, що керівництво федерації, зокрема й президія, як вищий орган керівництва ФТУ у своєму фактичному складі не має своїх статутних повноважень, в тому числі й на визначення норм представництва делегатів на конференцію делегатів, скликання та проведення конференцій Федерації тхеквондо (ВТФ) України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
В силу приписів статті 1 Закону України В«Про громадські об'єднанняВ» від 22 березня 2012 року (з подальшими змінами та доповненнями) громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Відповідно до статті 3 вищевказаного закону громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу їх членів (учасників), прозорості, відкритості та публічності. При цьому добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому. Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Статтею 83 ЦК України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження (стаття 87 ЦК України).
Згідно із статтею 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.
Відповідно до статті 1 статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України, Федерація тхеквондо (ВТФ) України (відповідач по справі) є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивної спрямованості, яка об'єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців тхеквондо (ВТФ) в досягенні мети і завдань, передбачених статутом. Федерація діє на засадах добровільності, спільнос- інтересів, рівноправності її членів, самоврядування, законності та гласності (пункт 1.2 статуту). Федерація здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, чинного законодавства і статуту (пункт 1.3 статуту).
Відповідно до пункту 1.5 статуту рішення керівних органів федерації, видані в межах її компетенції, обов'язкові для виконання всіма її членами. Федерація набуває статус юридичної особи з моменту реєстрації в Міністерстві юстиції України, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, печатку, штампи, бланки зі своїм найменуванням, зразки яких затверджуються президією, власну символіку, рахунки з тому числі валютні, в установах банків (пункт 1.6 статуту).
Стаття 3 статуту встановлює, що федерація будується за засадах індивідуального і колективного членства. Всі члени федерації мають рівні права обов'язки. Колективними членами федерації можуть бути колективи підприємств установ і організацій, що визнають принципи, мету завдання та статут федерації сприяють їх втіленню, сплачують членські внески, не є членом інших організацій тхеквондо, які невизнані ВТФ. Прийом колективних членів здійснюється за рішенням керівної органу місцевого осередку федерації на підставі рішення зборів колективу підприємств, установ і організацій та поданої заяви. Порядок прийому у члени регулюється також положенням, яке затверджується президією федерації Виключення з членів федерації може бути здійснено на підставі: поданої заяви про вихід з федерації (для індивідуального або колективного члена), а також рішення колективу підприємства, установи, організації та поданої заяви;рішення керівного органу місцевого осередку федерації або президії федерації (пункт 3.12 статуту).
Статтею 4 статуту визначена структура та керівні органи федерації, а саме вищим керівним органом федерації є конференція її делегатів, яка скликається у міру необхідності, але не рідше, ніж один раз на чотири роки. Конференція вважається правомочною, якщо на ній присутні не менше 2/3 обраних делегатів. Позачергова конференція скликається з ініціативи президента федерації, президії федерації або 1/3 членів федерації, або за вимогою ревізійної комісії федерації. Строки, місце і порядок денний позачергової конференції визначає президент. На випадок необхідності, президент може надати можливість вирішити питання, окрім питання про реорганізацію чи ліквідацію федерації, без скликання позачергової конференції шляхом письмового опитування місцевих осередків з рішенням їх позачергових конференцій. Рішення приймається простою більшістю голосів.
Конференція визначає основні напрямки діяльності федерації; затверджує статут федерації, вносить до нього зміни і доповнення; обирає строком на чотири роки президента, першого віце-президента, віце-президентів, генерального секретаря, президію федерації, ревізійну комісію федерації;заслуховує звіти президії, президента, ревізійної комісії федерації та інших органів федерації; керівним органом федерації в період між конференціями є президія федерації, очолювана президентом федерації. До складу президії Федерації входять президент, перший віце-президент, віце-президенти, генеральний секретар та члени президії.
Згідно до статті 6 статуту, внесення змін та доповнень до статуту федерації здійснюється за рішенням конференції, якщо за це проголосувало більше половини присутніх делегатів. Про зміни, що сталися в статутних документах, федерація повідомляє в п'ятиденний термін реєструючий орган.
Як свідчать матеріали справи, підставою для скликання позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України був лист, підписаний 1/3 членів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, про скликання позачергової конференції. При цьому президент федерації своїм рішенням скликав позачергову конференцію, визначивши дату та місце її проведення. Відповідна підстава для скликання конференції повністю узгоджується із статутом відповідача в редакції 2001 року. Проте в подальшому для належного проведення конференції згідно статуту відповідача повинні були бути визначені норми представництва делегатів та порядок їх делегування, що, як свідчать матеріали справи, виконано не було - відповідне належним чином оформлене рішення федерацією прийнято не було, як і не було доведено відповідне обов’язкове рішення до членів федерації у встановленому статутом порядку. Протокол позачергової конференції містить в собі лише довільне не підтверджене жодним належно прийнятим документом визначення числа обраних та числа присутніх делегатів позачергової конференції.
Крім того, фактично із спливом повноважень керівництва федерації, обраного в 2001 році, конференцією федерації, як вищим керівним органом федерації, не було у визначений законом та статутом порядку та спосіб обраний новий склад керівництва федерації, зокрема, президента та президії, відтак ані президент, ані президія в її фактичному складі не мали права на скликання позачергової конференції та, відповідно, визначення норм представництва делегатів на позачергову конференцію делегатів 03 липня 2015 року, а отже й в цілому проведення та оформлення результатів проведення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України.
Таким чином, скликання, проведення та оформлення результатів позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року були здійснені не в порядку та спосіб, передбачений статутом відповідача в чинній редакції статуту 2001 року: з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити яким чином визначались норми представництва делегатів на позачергову конференцію, і, як наслідок, неможливо визначити правильність голосування за всі питання порядку денного позачергової конференції; з оскаржуваного протоколу не вбачається, що всі рішення, які були прийняті на конференції, прийняті особами, що мали на це відповідні повноваження; з оскаржуваного протоколу неможливо встановити, яка саме кількість делегатів представляла кожну обласну федерацію з присутніх на даній конференції; з оскаржуваного протоколу взагалі неможливо встановити відповідність кількості делегатів дійсно присутніх на конференції кількості, вказаній в протоколі, та наявність у них повноважень на участь в конференції.
За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення (стаття 16 зазначеного кодексу).
Наведене дає підстави для однозначного висновку про те, що всі рішення, прийняті на позачерговій конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України 03 липня 2015 року порушують права позивача, прийняті з порушенням встановленої статутом та законодавством процедури, а тому є недійсними з моменту їх прийняття, в зв’язку з чим вимоги позивача про визнання повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року та визнання повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року, підлягають задоволенню.
Громадське об'єднання, його статут, зміни до статуту згідно вимог Закону України В«Про громадські об’єднанняВ» підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному Законом України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваньВ» від 15 травня 2003 року (з подальшими змінами та доповненнями).
В силу статті 25 вищевказаного закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , в тому числі й щодо визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.
За наведених обставин вимога позивача про скасування реєстраційної дії - зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, прийняті повідомленням про зміни Харківським міським управлінням юстиції (наказ № 46/2 від 29.07.2015 року), є такою, що узгоджується з обов’язковими вимогами чинного законодавства та підлягає задоволенню господарським судом.
Розглядаючи вимогу позивача про визнання чинним статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України, затверджений із змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21 квітня 2001 року (погодженими із змінами доповненнями 15.11.2001 року), суд виходить з такого.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав.
Зважаючи на визнання повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року, та визнання повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року, вимога визнати чинним статут Федерації тхеквондо (ВТФ) України, затверджений із змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21 квітня 2001 року (погодженими із змінами та доповненнями 15.11.2001 року)відповідає встановленим законом способам захисту прав позивача та підлягає в зв’язку з цим задоволенню.
При цьому суд критично ставиться до заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема, що позивач не є ані членом, ані засновником, ані відокремленим підрозділом відповідача, а відтак права позивача, прийнятим на позачерговій конференції делегатів рішення 03 липня 2015 року, не є порушеними, оскільки позивач був позбавлений всупереч приписам статуту та вимогам чинного законодавства членства у Федерації тхеквондо (ВТФ) України саме після проведення 03 липня 2015 року позачергової конференції делегатів шляхом прийняття оскаржуваного незаконного протоколу та реалізації передчасних прийнятих на конференції неповноважних рішень щодо внесення змін у статут відповідача, в зв'язку з чим такі припущення відповідача відхиляються господарським судом в повному обсязі.
Також судом при прийнятті рішення по справі приймається до уваги посилання позивача про те, що самі по собі змістовні зміни до статуту відповідача порушують права позивача у сфері спорту в цілому, оскільки обмежують його права у сфері обраного виду спорту, зокрема, в частині обрання організаційно-правової форми громадського об’єднання відповідача, можливості члена федерації позивача впливати на прийняття рішень федерації відповідача в частині змісту статуту відповідача як всеукраїнської громадської організації, що фактично має наслідком відсутність можливості спортивних команд позивача брати участь у міжнародних змаганнях і у змаганнях на території України. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі документальними доказами та підтверджуються поясненнями представників позивача та третьої особи.
Також суд зазначає, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Вимога додержувати справедливості закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року . Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Також слід вказати, що у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до КонвенціїВ» кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків або при встановлені обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, складовою частиною доступу до суду є право на виконання судового рішення, і виконання рішення слід вважати невід’ємною частиною справедливого судового розгляду в значенні статті 6 Конвенції (справа В«Кайсин проти УкраїниВ» від 27.01.2001 року).
При цьому судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Наведене дає підстави для однозначного переконливого висновку про те, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, доведеними суду належними та допустимими в розумінні вимог процесуального закону доказами, обраний спосіб захисту порушеного права відповідає законодавчо встановленому, одночасно із цим заперечення відповідача суд визнає такими, що позбавлені фактичного та юридичного мотивування, здійснені при довільному трактуванні норм права, фактично є спробою відповідача змінити статут у спосіб, що суперечить статутним документам відповідача та обов’язковим вимогам чинного в Україні законодавства, що є правовою підставою для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 03 липня 2015 року, оформлене протоколом від 03 липня 2015 року.
Визнати повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03 липня 2015 року.
Скасувати реєстраційну дію - зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України, прийняті повідомленням про зміни Харківським міським управлінням юстиції (наказ № 46/2 від 29.07.2015 року).
Визнати чинним статут Федерації тхеквондо (ВТФ) України, затверджений із змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21 квітня 2001 року (погодженими із змінами та доповненнями 15.11.2001 року).
Стягнути з Громадської організації федерації тхеквондо (ВТФ) України (код ЄДР 25540401, Палац праці, 5 під’їзд, 2 поверх, пл. Конституції, 1, м. Харків, 61003) на користь Дніпропетровської обласної федерації тхеквондо (ВТФ) (код ЄДР 26329648, вул. Херсонська, 3, м. Дніпропетровськ, 49107) * 5512,00 гривень витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.11.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2016 |
Оприлюднено | 24.11.2016 |
Номер документу | 62847170 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні