Рішення

від 15.11.2016 по справі 922/3320/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р.Справа № 922/3320/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіондорстрой", м. Ізмаїл до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення 1 247 369,10 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 18.03.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіондорстрой" (позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (відповідач) (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 36416 від 03.11.2016 р., а.с. 103-106) про стягнення пені в розмірі 541 860,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., 3% річних в розмірі 66 217,45 грн. за період з 11.03.2015 р. по 28.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 634 077,32 грн. за період з 01.03.2015 р. по 28.10.2016 р., всього: 1 242 155,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. у справі №922/5067/14 про стягнення з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Регіондорстрой" 2 380 849,21 грн. боргу за договором переведення боргу № б/н від 05.11.2013 р., 3 575,07 грн. 3% річних, 159 240,42 грн. індексу інфляції та 50 873,29 грн. судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про уточнення позовних вимог (вх. № 38748 від 15.11.2016 р., а.с. 176-178) просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., 3% річних в розмірі 66 249,63 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. та інфляційні втрати в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р., всього: 1 247 369,10 грн.

Проаналізувавши зміст заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 38748 від 15.11.2016 р.), суд дійшов висновку про те, що дана заява за свою правовою природою є водночас заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та заявою про збільшення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Даний висновок суду ґрунтується на такому.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшення або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена в позовній заяві.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог про стягнення пені та збільшення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, предметом позову є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., 3% річних в розмірі 66 249,63 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р., всього: 1 247 369,10 грн.

Водночас представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях (вх. № 38877 від 15.11.2016 р., а.с. 281) повідомив, що на виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14 відповідач перерахував платіжним дорученням №157 від 11.05.2016 р. 200 000,00 грн. (а.с. 47), з яких позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 534 ЦК України провів погашення в першу чергу суми судового збору в розмірі 50873,29 грн., стягнутого рішенням суду у справі №922/5067/14, а потім суми основного боргу в розмірі 149 126,71 грн. Крім того, у письмових поясненнях (вх. № 38878 від 15.11.2016 р., а.с. 280) позивач повідомив про те, що під час розгляду справи №922/5067/14 відповідач повністю погасив пеню в розмірі 572 214,68 грн. за період з 06.11.2013 р. по 28.10.2014 р.

Представник відповідача у судовому засіданні визнає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 63 214,45 грн. за період з 10.03.2015 р. по 28.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р. та просить відмовити в позові в частині стягнення пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., посилаючись на той факт, що під час розгляду справи №922/5067/14 відповідач вже погасив пеню, тому нарахування пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р. суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та умовам п. 18.3 договору підряду б/н від 24.05.2012 р.

Водночас представник позивача у доповненні до відзиву (вх. № 38544 від 14.11.2016 р., а.с. 135-138) просить суд в порядку п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України надати відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців з моменту винесення рішення суду, посилаючись на важке фінансове становище відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях (вх. № 38872 від 15.11.2016 р., а.с. 282) просить відмовити у клопотанні відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2012 року між ПАТ "Трест Дніпродорбуд" (підрядник) та ТОВ "Регіондорстрой" (субпідрядник) був укладений договір підряду № б/н (далі - договір підряду) (а.с. 23-29).

Відповідно до п. 2.1. договору підряду підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати роботи по поточному ремонту автомобільної дороги загального користування державного значення Київ-Харків-Довжанський (далі - роботи), види та обсяги яких обумовлені в проектно-кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору підряду роботи по даному договору повинні розпочатись у строк після передачі субпідряднику проектної, дозвільної іншої документації і завершитись в строк до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 5.1. договору підряду підрядник проводить розрахунки з субпідрядником щомісячно на підставі проміжних актів виконаних робіт за звітний місяць - "Актів приймання виконаних підрядних робіт" (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (форма №КБ-3) не пізніше 10 робочих днів з моменту їх підписання, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від замовника.

Відповідно до п. 20.1. договору підряду (в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2012 р.), цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами обов'язків по цьому договору (а.с. 29).

Позивач у позові зазначив, що на виконання умов договору підряду позивач виконав обумовлені у договорі роботи на загальну суму 12 279 061,20 грн. Однак в порушення умов договору підряду ПАТ "Трест Дніпродорбуд" оплатив підрядні роботи частково на загальну суму 997 000,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості за договором підряду склала 10 993 285,76 грн.

Крім того, позивач у позові зазначив, що 05.11.2013 року між ПАТ "Трест Дніпродорбуд" (первісний боржник), ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (новий боржник) та ТОВ "Регіондорстрой" (кредитор) був укладений договір про переведення боргу № б/н (далі - договір про переведення боргу), за умовами п. 1.1. якого первісний боржник переводить грошовий борг за договором № ТР-60 від 24.05.2012 р., укладеним між первісним боржником та кредитором, у розмірі 10993285,76 грн. на нового боржника, а новий боржник приймає на себе зобов'язання сплатити кредитору зазначену заборгованість за названим у цьому пункті Договором (Основний договір) (а.с. 30).

Відповідно до п. 2.1. договору про переведення боргу новий боржник в рахунок погашення своїх зобов'язань перед первісним боржником у частині оплати вартості виконаних робіт у розмірі 10 993 285,76 грн. приймає на себе та виконує зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору.

Згідно з п.2.2. договору про переведення боргу на підставі даного договору переводу боргу кредитор зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника за договором № ТР-60 від 24.05.2012 р., на зазначену у пункті 1.1. суму.

В п. 6.1. договору про переведення боргу сторони дійшли згоди, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач у позові зазначив, що ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" розрахувався частково, що і стало підставою для звернення позивача 07.11.2014 р. до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованості в розмірі 4 306 905,53 грн. за договором переведення боргу б/н від 05.11.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Регіондорстрой" 2 380 849,21 грн. основного боргу за договором про переведення боргу № б/н від 05.11.2013 р., 3 575,07 грн. 3% річних, 159 240,42 грн. індексу інфляції та 50 873,29 грн. судового збору.

Отже, факт прострочення відповідачем у даній справі №922/3320/16 виконання зобов'язань за договором про переведення боргу № б/н від 05.11.2013 р. встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за договором підряду та рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14 відповідач перерахував позивачеві 2 235 972,25 грн., що підтверджується платіжними дорученням за № 837 від 15.04.2015 р. суму 835 972,25 грн., №157 від 11.05.2016 р. суму 200 000,00 грн., №219 від 24.05.2016 р. суму 300 000,00 грн., № 466 від 23.06.2016 р. суму 300 000,00 грн., № 656 від 13.07.2016 р. суму 300 000,00 грн. та № 1107 від 19.08.2016 р. 300 000,00 грн. (а.с. 46-51).

При цьому представник позивача у письмових поясненнях за вх. № 38877 від 15.11.2016 р. (а.с. 280) повідомив суду про те, що з перерахованої відповідачем платіжним дорученням №157 від 11.05.2016 р. суми 200 000,00 грн. (а.с. 47) позивач, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 534 ЦК України, в першу чергу здійснив погашення суми судового збору в розмірі 50 873,29 грн., стягнутого рішенням суду у справі №922/5067/14, а залишок коштів в розмірі 149 126,71 грн. спрямував на погашення основного боргу.

Таким чином, на даний час відповідач рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14 не виконав в частині сплати основного боргу в розмірі 195 750,25 грн. (2 380 849,21 грн. - 2 185 098,96 грн. = 195 750,25 грн.), 3 575,07 грн. 3% річних та 159 240,42 грн. інфляційних втрат.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №922/5067/14, позивач з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 66 249,63 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р. та про стягнення пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., нарахованої відповідно до п. 18.3. договору підряду б/н від 24.05.2012 р.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 66 249,63 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. та інфляційних втрат в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанови Верховного Суду України від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012 р. № 37/64).

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р., суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За результатами зробленого судом перерахунку 3% річних суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 64 807,09 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. В решті вимог про стягнення 3% річних (1442,54 грн.) суд вважає за необхідне відмовити.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За умовами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 18.3 договору підряду б/н від 24.05.2012 р. встановлено, що у випадку порушення сторонами договірних зобов'язань сторони сплачують пеню в розмірі 0,5% договірної ціни, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язань.

Отже, за умовами п. 18.3 договору підряду б/н від 24.05.2012 р. пеню може бути стягнуто не більше ніж за 6 місяців (ч. 6 ст. 232 ГК).

З письмових пояснень представника позивача (а.с. 282) судом встановлено, що під час розгляду справи №922/5067/14 відповідач перерахував пеню в розмірі 572 214,68 грн., нараховану за договором підряду від 24.05.2012 року б/н за період з 06.11.2013р. по 28.10.2014 р., що підтверджується представником відповідача у судовому засіданні.

Враховуючи факт сплати відповідачем на користь позивача пені в розмірі 572 214,68 грн. за період з 06.11.2013 р. по 28.10.2014 р. за договором підряду б/н від 24.05.2012 р., суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачем пені за цим же договором в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р. суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та умовам п. 18.3 договору підряду б/н від 24.05.2012 р.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних в розмірі 64 807,09 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. та інфляційних втрат 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р. та 3% річних в розмірі 1442,54 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. слід відмовити.

Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців з моменту винесення рішення, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п.7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 р. створено ВАТ В«ДЕК В«Державна акціонерна компанія В«Автомобільні дороги УкраїниВ» . Відповідно до п. 2 зазначеної постанови засновником ВАТ "ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» є держава в особі Державної служби автомобільних доріг. У державній власності закріплюються 100 відсотків акцій ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема, передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» . Акціонерами ВАТ "ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» .

Відповідно до ст. 1 статуту Дочірнє підприємство В«Харківський облавтодорВ» ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України № 156 від 09.04.2002 р. на власності ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» . Згідно з п. 2.1. статуту Дочірнє підприємство В«Харківський облавтодорВ» ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації (а.с. 139-148).

Відповідач зазначив, що згідно з ч. 4 ст. 63, ст. ст. 73, 75 ГК України Дочірнє підприємство В«Харківський облавтодорВ» ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» є частиною державного комерційного підприємства ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» . В силу вимог ч. 1 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Відповідач також зазначив, що він виконує усі роботи по будівництву та ремонту автомобільних доріг за рахунок державних грошей та на підставі державних замовлень, замовником у особі держави виступає Служба автомобільних доріг у Харківській області, на цей час існує велика заборгованість Служби автомобільних доріг у Харківської області перед відповідачем в розмірі 26 240 513,00 грн., про що свідчить рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2015 р. та ухвала господарського суду Харківської області від 30.05.2016 р. по справі № 922/1968/15 (а.с. 149-160).

Відповідач зазначив, що станом на 11.10.2016 року залишок коштів на поточних рахунках відповідача складає: у ПАТ В«ПриватБанкВ» на рахунку №26003052322570 - 0,00 грн., у АТ В«УкрСиббанкВ» на рахунку №26008036225902 - 2289,64 грн. та у АБ В«УкргазбанкВ» на рахунку №26006212003761 - 0,00 грн., що підтверджується відповідними довідками (а.с. 161-163).

Відповідач також зазначив, що він знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі, про що свідчить фінансова звітність, а саме:

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2015 рік, де: непокритий збиток на кінець звітного періоду в розмірі 16625 тис. грн. (графа 1420 балансу), дебіторська заборгованість в розмірі 150382 тис. грн. (графа 1125 балансу), заборгованість перед кредиторами в розмірі 67792 тис. грн. (графа 1615 балансу), заборгованість перед бюджетом в розмірі 5033 тис. грн. (графа 1620 балансу)) та по оплаті праці у розмірі 2887 тис. грн. (графа 1630 балансу);

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2016 р., де: у графі 1420 балансу зазначено про існування непокритого збитку на кінець звітного періоду в розмірі 17921 тис. грн., дебіторська заборгованість в розмірі 72369 тис. грн. (графа 1125 балансу), заборгованість перед кредиторами в розмірі 64401 тис. грн. (графа 1615 балансу), заборгованість перед бюджетом в розмірі 20696 тис. грн. (графа1620 балансу) та по оплаті праці в розмірі 6183 тис. грн. (графа 1630 балансу).

Відповідач вважає, що згідно зазначеної фінансової звітності, на початок 2015 року виникла значна дебіторська заборгованість за виконані роботи відповідачем, яка до цього часу повністю не погашена, що вплинуло на збільшення заборгованості перед бюджетом та по заробітної платі на кінець 2016 року.

Відповідач також зазначив, що він є єдиним надавачем послуг за державні гроші з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Харківській області, тому примусове стягнення боргу у даній справі може привести до їх зриву або негативно позначиться на їх якості, що в кінцевому результаті приведе до соціальної напруженості серед споживачів, які користуються автомобільними дорогами місцевого та загальнодержавного значення у Харківської області.

На підставі викладеного, відповідач просить надати відстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців з моменту винесення судового рішення.

Позивач, в свою чергу, у письмових поясненнях (а.с. 282) заперечує проти надання відстрочки рішення суду на 6 місяців, посилаючись на той факт, що відповідач розпочав виконувати рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2015 р. по справі №9225067/14 лише через 14 місяців після його прийняття після звернення позивача до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання зазначеного рішення суду. Крім того, позивач зазначив, що відповідач ухилявся від сплати боргу шляхом відкриття нових розрахункових рахунків в установах банків та отриманням грошових коштів на ці рахунки. Позивач також просить врахувати, що господарським судом Одеської області винесено рішення про стягнення з ТОВ "Регіондорстрой" на користь Дочірнього підприємства В«Харківський облавтодорВ» ВАТ В«ДАК В«Автомобільні дороги УкраїниВ» 306 тис. грн., після чого ДВС накладено арешт на розрахунковий рахунок ТОВ "Регіондорстрой", у зв'язку з чим ТОВ "Регіондорстрой" не може здійснювати господарську діяльність, сплачувати заробітну плату працівникам та податки.

Дослідивши надані відповідачем до клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення докази у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем, який виконує будівництво та ремонт автомобільних доріг за рахунок державних грошей та на підставі державних замовлень, доведено наявність обставин, які свідчать про важке фінансове становище та є достатніми для підтвердження винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на 6 місяців з моменту винесення рішення суду підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіондорстрой" (68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 58, код ЄДРПОУ 37484743, п/р 26000324654 в АТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) 3% річних в розмірі 64 807,09 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р., інфляційних втрат 639 558,81 грн. за період з 01.03.2015 р. по 31.10.2016 р. та судовий збір в розмірі 10 565,48 грн.

Надати відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, з 15.11.2016 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 541 560,66 грн. за період з 20.09.2015 р. по 19.09.2016 р. та 3% річних в розмірі 1442,54 грн. за період з 11.03.2015 р. по 30.10.2016 р. відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_3