Рішення

від 21.11.2016 по справі 922/5626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 922/5626/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«УкрторгстройВ» , 61052, м. Харків, вул. Мала-Панасівська, 4/7, код ЄДРПОУ 39187830;

до Rising Trade Sp. Z O.O., ul. Gesia, nr 8, lok. 201, Krakow, Polska, 31-535

про стягнення 9 969,79 польських злотих

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.12.2015 р.);

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«УкрторгстройВ» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Rising Trade Sp. Z O.O. про стягнення коштів у розмірі 9969,78 польських злотих.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом № 250315, укладеним між сторонами 25.03.2015 р., зокрема, порушенням п. 3.1 Контракту щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 20 вересня 2016 року призначено справу до розгляду на 21 листопада 2016 року об 11:00 год. Цією ж ухвалою провадження у справі № 922/5626/15 зупинено до 21.11.2016 року, у зв'язку із зверненням із дорученням про надання правової допомоги до уповноваженого органу Польщі (Ministry of Justice of the Republic of Poland, Departament of International Cooperation and Human Rights).

Ухвалою господарського суду від 21 листопада 2016 року розгляд справи поновлено.

У призначене на 21.11.2016 р. судове засідання відповідач свого повноваженого представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов по суті позовних вимог не надав.

Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, суд неодноразово звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги до Ministry of Justice of the Republic of Poland, Departament of International Cooperation and Human Rights (уповноваженого органу Польщі), зокрема в останньому судовому дорученні від 20.09.2016 року (направленому 29.09.2016 р.), суд просив вручити відповідачу у даній справі ухвали господарського суду Харківської області від 20 вересня 2016 року по справі № 922/5626/15, якою розгляд справи призначено на 21.11.2016 року об 11:00, разом з копіями позовної заяви № 09/1юр від 30.09.2015 р., контракту № 250315 від 25.03.2015 року та розрахунку ціни позову, які містяться в матеріалах справи.

З поштового повідомлення про вручення уповноваженому органу Польщі дорученням про надання правової допомоги, яке повернулось до господарського суду, вбачається, що його було вручено 10.10.2016 року, проте з того часу, тобто більше місяця, інших документів до суду не надходило.

Разом з тим, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, суд може постановити рішення навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Ухвалою суду від 12.10.2015 року, судом було визначено 08 липня 2016 року, як термін достатній для даної справи і який становить більше шість місяців.

Станом на 29.06.2016 року відповідач був достовірно обізнаний про розгляд господарським судом Харківської області справи № 922/5626/15, предметом якої є правовідносини, які склалися на підставі зовнішньоекономічного контрактом № 250315, укладеного між сторонами 25.03.2015 р. та за яким, за твердженнями позивача, відповідач (Rising Trade Sp. Z O.O.) має - заборгованість у розмірі 9969,78 польських злотих (5489,74 польських злотих - основний борг, 4356,53 польських злотих - пеня, 123,51 польських злотих - 3% річних), що підтверджується доказами виконання деяких з судових доручень (а.с. 208-235, 238-255 том справи 1-й) та наданим відповідачем відзивом та клопотанням (а.с. 164-166, 195-198 том справи 1-й).

Тобто, матеріали справи свідчать, що відповідач мав об'єктивну можливість, в порядку ст. 22 ГПК України, ознайомитись з матеріалами справи, направити у судове засідання свого повноважного представника та/або надати обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог (поштою/електронною поштою), проте своїм правом не скористався, доказів, які б свідчили про неможливість надати до суду свої заперечення не надав.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі В«Смірнова проти УкраїниВ» ).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 21 листопада 2016 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Розділом 10 контракту № 250315, укладено між сторонами 25.03.2015, у редакції додаткової угоди № 1 від 30.03.2015 до нього, сторони визначили, що будь-який спір, що виникає з цього контракту або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до господарського суду Харківської області. В процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися господарське процесуальне законодавство України, мова судового розгляду - українська, а право, що регулює контракт, є матеріальне право України.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного контракту, підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України, а спір, відповідно до пункту 10.1 контракту підлягає розгляду в господарському суді Харківської області.

Cудом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (продавець, позивач) та Rising Trade Sp. Z O.O. (покупець, відповідач) було укладено контракт № 250315 від 25.03.2015 та додаткову угоду №1 від 30.03.2015 до нього.

Контракт № 250315 від 25.03.2015р. набирає сили з моменту підписання і діє до 31 січня 2016 року (п. 11.1. контракту).

Відповідно до п. 1.1 контракту, продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: пиломатеріали, на умовах визначених договором.

Згідно розділу 5 контракту, поставка товару відповідачу здійснюється автомобілем позивача на умовах DAP, Інкотермс-2010. Отримувач товару Rising Trade Sp. Z ОСОБА_2 товару супроводжується наступними документами: інвойс (рахунок-фактура), товарно-транспортна накладна (CMR), вантажна митна декларація.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання своїх зобов'язань за спірним контрактом було передано у власність відповідача ОСОБА_3 хвойних порід 110*60*4500. у кількості 841 шт. загальною вартістю 11489,74 польських злотих.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A № 454182, вантажної митної декларації №205070002/2015/005219, а також інвойсом № 5 від 12.05.2015.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив 21.05.2015 року відповідачеві товар - ОСОБА_3 обрізні соснові 24.9777 куб.м. загальною вартістю 11489,74 польських злотих, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов контракту № 250315 від 25.03.2015, лише частково та з порушенням строку оплатив отриману продукцію в розмірі 6000,00 злотих.

Оплата 6000,00 злотих була здійснена відповідачем 25 вересня 2015 року, що підтверджено випискою по особовому рахунку ТОВ "Укрторгстрой" (а.с. 21).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. контракту сторони визначили, що оплата здійснюється після розгрузи на протязі 2-3 днів.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи не здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар протягом 2-3 днів з моменту розгрузи товару, що підтверджується матеріалами справи, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" за контрактом № 250315 від 25.03.2015: з 24.05.2015 на суму 11489,74 польських злотих, а з 26.09.2015 року на суму 5489,74 польських злотих.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 5489,74 польських злотих правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4356,53 польських злотих та 3% річних у сумі 123,51 польських злотих.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Сторонами у контракті передбачено такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, зокрема у п. 3.3 контракту сторони встановили, що при затримці оплати за поставлений товар більше ніж 30 календарних днів, продавець сплачує штраф в розмірі 0,3% за кожний день просрочки від суми простроченого платежу.

Суд констатує, що фактично такий спосіб нарахування неустойки є пенею.

Судом перевірено розрахунок пені, який є вірним та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по оплаті товару у визначений договором строк, стор прострочення перевищує 30 днів та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді пені, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму пені в розмірі 4356,53 польських злотих, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 123,51 польських злотих.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Rising Trade Sp. Z O.O. (ul. Gesia, nr 8 lok 201, Krakow, 31-535, POLSKA / POLAND; NIP НОМЕР_1; Region 123223667; KRS: НОМЕР_2; Konto PLN: ING BANK PL 77 1050 1445 1000 0090 3045 1018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (61052, Україна, м. Харків, вул. Maлa-Пaнaсівська, 4/7, ідент. код 39187830; р/р 2600201608166 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) суму основного боргу в розмірі 5489,74 грн., пеню в розмірі 4356,53 польських злотих, 3% річних в розмірі 123,51 польських злотих.

3. Стягнути з Rising Trade Sp. Z O.O. (ul. Gesia, nr 8 lok 201, Krakow, 31-535, POLSKA / POLAND; NIP НОМЕР_1; Region 123223667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгстрой" (61052, Україна, м. Харків, вул. Maлa-Пaнaсівська, 4/7, ідент. код 39187830; р/р 2600201608166 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя ОСОБА_4