Рішення

від 15.11.2016 по справі 924/952/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2016 р.Справа № 924/952/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Медіа-центр", м. Хмельницький

про стягнення 8 079,47 грн., з яких 6 960,41 грн. боргу за послуги теплопостачання, 117,96 грн. 3% річних та 1001,10 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №5/02 від 04.01.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - директор товариства;

ОСОБА_4 - представник за довіреністю від 29.06.2016р.

Рішення приймається 15.11.2016р., оскільки у судовому засіданні 01.11.2016р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 15.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Медіа-центр", м. Хмельницький 8 079,47 грн., з яких 6 960,41 грн. боргу за послуги теплопостачання, 117,96 грн. 3% річних та 1001,10 грн. пені.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 01.12.2008р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір на постачання теплової енергії №2115/852, згідно із яким Позивач постачає Відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідно до пунктів 1, 6 вказаного договору Відповідач повинен був здійснювати розрахунки із Позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Вказує, що відповідачу щомісячно виставлялись до оплати рахунки за спожиту теплову енергію згідно затверджених тарифів, однак оплату за спожиту теплову енергію відповідач здійснює несвоєчасно та не в повному обсязі, чим порушує вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору.

Плата за послуги із теплопостачання вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами. У період із 01.10.2015р. по 01.09.2016р., за який виникла заборгованість, діяли такі тарифи. Із 01.10.2015р. згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015р. „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послугВ» .

Відповідно до статей 5,6 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послугВ» , Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Указу Президента України від 10.09.2014р. №715 „Про затвердження, порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої водиВ» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.02.2015р. №129-р „Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політикуВ» та із урахуванням листа Міністерства фінансів України від 28.02.2015р. № 31-12240-03/6404 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27.02.2015р. №3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлено МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» тарифи із централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії у сумі 600,17 грн/Гкал з ПДВ; з централізованого опалення постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання у сумі 37,04 грн. за 1 куб.м.

Позивач стверджує, що станом на 01.09.2016р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період із 01.10.2015р. по 01.09.2016р. становить 6 960,41 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з ростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, Боржнику за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано 117,96 грн. 3% річних.

Також, згідно ст.ст.231, 232 Господарського кодексу України та пункту 7.2.3. вищезазначеного договору відповідачу було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 1001,10 грн.

Відповідач у направленому суду письмовому відзиві від 10.10.2016р. проти позову заперечив, пояснивши при цьому, що 01.12.2008р. між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії №2115/852.

Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності із 01.12.2008р. та діє до 01.12.2009р. Згідно із п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках: - закінчення строку, на який він був укладений; - прийняття рішення господарським судом; - ліквідація сторін.

Відповідно до п.10.4 договору було передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Згідно Додатку №3 до договору №2115/852 від 01.12.2009р. Енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії Споживачу у разі письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання.

Відповідач вказує, що він завжди справно притримувався вимог щодо оплати надаваних послуг із постачання теплової енергії, а після закінчення опалювального періоду 2014-2015 років у зв'язку із низькою якістю послуг із теплопостачання, керівництво підприємства прийняло рішення про припинення договірних відносин із Енергопостачальною компанією у зв'язку із чим 06.04.2015р. відповідно до п.1.1 Додатку №3 до договору № 2115/852 від 01.12.2009 року, позивачу було надано заяву про припинення енергопостачання та відключення квартири АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення.

Посилається на те, що 05.05.2015р. товариство отримало відповідь „ХмельницьктеплокомуенергоВ» , згідно якої відключення від централізованої системи опалення можливе лише після надання дозволу за рішенням загальних зборів, за згодою всіх мешканців будинку.

17.04.2015р. на вимогу Директора ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» , Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку №19 по вул. Свободи, надана відповідь, згідно якої перевірка технічної можливості відключення опалення, показала можливість відключення від системи опалення будинку на вході та виході контуру опалення квартири №10, правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №19 м. Хмельницького „ЕталонВ» не заперечує відключенню опалення квартири №10 від опалення будинку.

20.05.2015р. відповідачем направлено лист позивачу із повідомленням про те, що повноваження щодо порядку відключення від системи опалення, чи її зміни визнано і передано загальними зборами мешканців згідно Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуВ» правлінню Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №19 м. Хмельницького „ЕталонВ» код № 32680233.

Довідка про рішення додана до заяви. Вказаний лист Позивачем отримано 25.05.2015року, про що свідчить штамп вхідного документа. Відповіді на вказане звернення відповідачем отримано не було.

Протягом травня-серпня 2015 року, директор підприємства особисто усно неодноразово звертався у чергову службу відповідача та особисто до в.о. головного інженера ОСОБА_5 із вимогою здійснити відключення квартири від централізованого опалення. На неодноразові звернення від позивача створювались комісії, які на місці (приміщенні квартири АДРЕСА_1) вивчали технічну можливість відключення квартири. За результатами обстеження комісіями складались акти, копій яких представникам ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» не надавались.

У вересні 2015р., враховуючи принцип мовчазної згоди Енергопостачальної компанії, до початку опалювального сезону, під час проведення ремонту у приміщенні ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» , систему опалення квартири було від'єднано від системи централізованого теплопостачання будинку, про що МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» неодноразово повідомлялось. Приміщення квартири АДРЕСА_2 обладнано системою автономного опалення і тому у період із вересня 2015 року по теперішній час ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» не отримувало жодних послуг від МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» .

14.01.2016р. ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» отримано претензію від позивача на суму 2 642 грн. 24 коп.

11.02.2016 року ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» отримано досудове попередження із вимогою сплатити борг уже на суму 4 570 грн. 30 коп.

У зв'язку із отриманими претензіями 11.02.2016 року ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» надіслано МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» лист, в якому наведено обгрунтування причин несплати коштів за послуги, яке підприємство і фактично, і юридично не отримувало.

14.03.2016 року на адресу ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» надійшов лист згідно якого попередній лист потребує додаткового вивчення, про результат якого нас буде повідомлено у термін згідно чинного законодавства.

04.04.2016 року на адресу ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» надійшов лист із приписом згідно якого встановлено факт самовільного відключення від системи ЦО квартири АДРЕСА_1, що є документальним доказом неотримання послуги централізованого опалення ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» , послуга централізованого опалення належить до житлово-комунальних послуг. Отже, на правовідносини, які виникли між Позивачем як Енергопостачальною компанією (виробником та постачальником послуги) та відповідачем як Споживачем поширюють норми Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» .

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. 06.04.2015 року та 20.05.2015 року МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» у відповідності до умов договору зокрема пункту 10.1, 10.4 та пункту 1.1 Додатку № 3 до Договору № 2115/852 від 01.12.2008 року, було чітко повідомлено про припинення теплопостачання та припинення договору у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Договір було укладено на термін до 01.12.2009 року. Згідно п.10.4 Договір пролонговує свою дію на кожний наступний рік, у разі якщо за місяць до закінчення його дії про припинення не буде заявлено однією із сторін. Таким чином, строк дії договору припинено із 01 грудня 2015 року.

Таким чином, правових підстав для нарахування заборгованості, 3% річних та пені у відповідача не було, оскільки між споживачем та теплопостачальною компанією відсутній діючий договір про постачання теплової енергії.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобов'язання є 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти; акти цивільного законодавства; актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; рішення суду; настання або ненастання певної події. Виходячи з правової природи Договору про постачання теплової енергії Обов'язку Енергопостачальної компанії постачати Споживачеві теплову енергію кореспондує обов'язок Споживача оплатити за надану теплову енергію.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» , споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

У зв'язку із фактичним неотриманням ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» послуги із постачання теплової енергії у період із вересня 2015р. немає правових підстав для виникнення обов'язку по сплату коштів за неотримані послуги.

У зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю основного зобов'язання, немає правових підстав і для нарахування пені та 3% річних за неіснуюче грошове зобов'язання.

Також, позивач у додаткових письмових поясненнях від 18.10.2016р. зазначається, що у відзиві на позов відповідач просить у позові відмовити із тих підстав, що він від'єднався від мережі централізованого опалення та повідомив позивача про припинення договору; постачання теплової енергії.

Однак згідно п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади із питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

На виконання цієї норми Міністерством будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України затверджено наказ від 22.11.2005р. №4 „Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізовані опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізовані теплопостачанняВ» .

Згідно даного Порядку відключати від мереж централізованого опалення дозволяється лише будинок в цілому, а не окремі приміщення у ньому. Таким чином, відключення приміщення відповідача від мережі централізованого опалення було самовільним.

Згідно постанови Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі № 6-1192цс15, яка на підставі ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги із теплопостачання.

Таким чином, підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплатити надані послуг теплопостачання та сплатити штрафні санкції за несвоєчасну їх оплату немає.

Листи, на які посилається відповідач (від 06.04.2015р. та від 20.05.2015р.) не містять повідомлень про припинення дії договору на постачання теплової енергії. В них лише міститься клопотання відповідача про відключення належного йому приміщення від мережі централізованого опалення. За таких обставин відсутні підстави вважати договір на постачання теплової енергії №2115/852 від 01.12.2008 р. припиненим.

Окрім того, звертає увагу суду на те, що 18.05.2016р. відповідач здійснив позивачу оплату за надані у травні 2016 р. послуги із теплопостачання у сумі 185,20 грн. Вказане свідчить що відповідач визнає чинність договору на постачання теплової енергії та факт надання позивачем послуг із теплопостачання.

Представник позивача в засідання суду 15.11.2016р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив про задоволення позову. На підтвердження своєї позиції у додатковому поясненні від 11.11.2016р. позивач вказує, що згідно аб.7 п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007р. №1198, споживач теплової енергії зобов'язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Посилається на те, що згідно абз.7 п.3 Правил самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання - будь-яка зміна проектного рішення теплопостачання об'єкта, виконана споживачем або будь-якою іншою організацією без погодження з теплопостачальною організацією. Згідно п.11 Правил самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Відповідно до абзацу п'ятого п.41 Правил споживач несе відповідальність за самовільне переобладнання системи тепло споживання. Таким чином, позивач вважає, що ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-ЦентрВ» не мало права самовільно, без погодження з МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» від'єднуватись від системи теплоспоживання.

Як вбачається із доданих відповідачем до відзиву на позов листів МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» від 14.03.2016р. №550/01, від 05.05.2015р. №1352/01, припису на виконання робіт №28 від 04.04.2016р. позивач не погоджував відключення відповідача від системи теплоспоживання.

Не зважаючи на це, відповідач все одно від'єднався від системи теплоспоживання, в той час як МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» послуги з теплопостачання надавати не припинило. Тому, позивач вважає, що, оскільки від'єднання відповідача від системи теплоспоживання було самовільним, підстав для звільнення його від оплати наданих, але не використаних послуг немає. Також вказує, що теплопостачання в будинку, у якому розташоване приміщення відповідача, здійснюється не лише за допомогою дахової котельні, а й від централізованої системи теплопостачання, що підтверджується доданим витягом зі схеми теплопостачання міста ОСОБА_1.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач самовільно від'єднався від системи теплоспоживання без дотримання передбаченого законодавством порядку, в той час як МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» надання послуг з теплопостачання не припиняло.

На підтвердження своєї позиції позивач надав витяг зі схеми теплопостачання міста ОСОБА_1, копію договору №140 від 01.02.2016р., копію переліку об'єктів МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» , по яких ведеться облік споживання холодної води, копію договору №2002/16-БО-34 від 15.12.2015р., копію договору розподілу природного газу, копію додатку 4 до договору розподілу природного газу, постанову ВСУ від 13. 04. 2011 р. у справі № 6-423свО9.

Подані докази судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представники відповідача в засіданні суду 15.11.2016р. прибули, проти позову заперечили із підстав, викладених у відзиві. Додатково повідомили, що послуги із теплопостачання відповідач не отримував та не міг отримувати, оскільки із вересня 2015р. по теперішній час приміщення квартири №10 у будинку по вул. Свободи №19 було обладнано системою автономного опалення та, відповідно, квартиру було від'єднано від системи централізованого опалення. Тому, доводи позивача про те, що відповідач отримував послуги із теплопостачання у повному об'ємі, відповідач вважає безпідставними та немотивованими.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.12.2008р. між МКП ХмельницьктеплокомуненергоВ» (Енергопостачальна організація) та ТОВ „ОСОБА_1 ЦентрВ» (Споживач) було підписано Договір на постачання теплової енергії №215/852, відповідно до якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію у потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, які передбачені цим договором. (п.п.1.1 договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта виробничої діяльності споживача тощо (п.2.1 договору).

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводять до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п.6.1-6.3 договору).

Відповідно до п.3.2.2 договору, на споживача покладено обов'язок оплачувати послуги в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 7.2.3 договору передбачено відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді нарахування пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності із 01.12.2008р. та діє до 01.12.2009р. Згідно із п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення господарським судом; ліквідація сторін.

Відповідно до п.10.4 договору було передбачено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно Додатку №3 до договору №2115/852 від 01.12.2009р., підписного між сторонами, було передбачено, що Енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії Споживачу у разі письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання.

На виконання п.1.1 Додатку №3 до договору № 2115/852 від 01.12.2009р. ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» звернувся до позивача із листом від 06.04.2016р., згідно якого просив здійснити відключення від мережі теплопостачання починаючи із „01В» травня 2015р. абонента №852 АДРЕСА_3.

05.05.2015р. ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» отримав відповідь „Хмельницьктепло-комуенергоВ» з інформацією про те, що відключення від централізованої системи опалення можливе лише після надання дозволу за рішенням загальних зборів, за згодою всіх мешканців будинку.

17.04.2015р. листом ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» надана відповідь про те, що перевірка технічної можливості відключення опалення показала можливість відключення від системи опалення будинку на вході та виході контуру опалення квартири №10. Також, зазначила, що правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №19 м.Хмельницького „ЕталонВ» не заперечує проти відключенню опалення квартири №10 від опалення будинку.

Листом ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» від 20.05.2015р. було повідомлено позивача про те, що повноваження щодо порядку відключення від системи опалення чи її зміни визнано і передано загальними зборами мешканців згідно Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуВ» правлінню Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №19 м. Хмельницького „ЕталонВ» код №32680233. Довідка про рішення додана до заяви.

Вказаний лист позивачем отримано 25.05.2015року, про що свідчить штамп вхідного документа. Відповіді на вказане звернення відповідачем отримано не було.

Із матеріалів справи слідує, що у вересні 2015р. систему опалення квартири АДРЕСА_4ОСОБА_1 Медіа-центрВ» було від'єднано від системи централізованого теплопостачання будинку, та обладнано системою автономного опалення, що не заперечується представниками сторін та підтверджується наявними у справі доказами.

14.01.2016р. МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» на адресу ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» направило претензію за вих.№83/09, згідно якої повідомило про наявну заборгованість за послуги з теплопостачання станом на 01.01.2016р. в сумі 2 642,24 грн.

11.02.201р. ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» отримало досудове попередження із вимогою сплатити борг в сумі 4 570,30 грн. за отримання послуг теплопостачання станом на 01.02.2016р.

11.02.2016р. відповідач листом від 11.02.2016р. за вих.№213 повідомив позивача про те, що він відхиляє вимоги претензії, оскільки фактично послуги з теплопостачання відповідач не отримував та заборгованість не визнає.

04.04.2016р. позивач на адресу відповідача направив лист за вих.№790/01 із повідомленням про те, що, у зв'язку із самовільним відключенням приміщення ТОВ „ОСОБА_1 ЦентрВ» від системи централізованого опалення, останньому направлено припис на виконання робіт №28 від 04.04.2016р.

Вважаючи, що від'єднання відповідача від системи централізованого опалення не звільняє останнього від оплати послуг теплопостачання, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення із відповідача 8 079,47 грн., з яких 6 960,41 грн. боргу за послуги теплопостачання за період з 01.10.2015р. по 01.09.2016р., 117,96 грн. 3% річних та 1001,10 грн. пені.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-IV передбачено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до ст.19 вищевказаного Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва (п. 4 Правил).

Відповідно до ч.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, ч.4 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (ст.13 вищевказаного Закону).

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Із матеріалів справи слідує, що надання послуг теплопостачання передбачалось відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії №215/852 від 01.12.2008р. зі строком дії - до 01.12.2009р. При цьому, п. 10.04 вказаного договору було передбачено його продовження на кожний наступний рік у разі, якщо за місяць до його закінчення кожна із сторін не звернеться із заявою про його припинення.

Судом приймається до уваги, що відповідач звертався до позивача із пропозиціями про припинення теплопостачання та припинення дії договору у зв'язку із закінченням його строку дії (листи від 06.04.2015р., від 20.05.2015р.). Відтак, доводи позивача про отримання відповідачем послуг теплопостачання на суму 6 960,41 грн. на підставі чинного договору, судом оцінюється критично та не можуть бути прийнято до уваги.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про наявність заборгованості на підставі виставлених відповідачу рахунків на оплату №№852 за період жовтень 2015р. - серпень 2016р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані рахунки дійсно отримувались відповідачем.

Із врахуванням вищевикладеного, посилання позивача на фактичне отримання відповідачем послуг теплопостачання на суму 6 960,41 грн. за період із 01.10.2015р. по 01.09.2016р., та відповідно, обов'язок оплати вказаних послуг, належними та допустимими доказами не підтверджено.

Судом також встановлено, що відповідач на виконання п.10.1, 10.4 договору на постачання теплової енергії №215/852 від 01.12.2008р. та п.1.1 додатку до договору скористався своїм правом на припинення теплопостачання у зв'язку із встановленням системи автономного опалення із вересня 2015р.

При цьому, у встановленому порядку відповідач повідомляв позивача (листи від 17.04.2015р., від 20.05.2015р.) про те, що правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку №19 м. Хмельницького „ЕталонВ» не заперечує проти відключенню опалення квартири №10 від системи теплопостачання будинку, а також надало інформацію про технічну можливість відключення теплопостачання квартири №10 від системи опалення будинку.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином реагував на запити позивача щодо його намірів встановити автономне опалення, а твердження позивача, що представниками МКП „ХмельницьктеплокомуненергоВ» на вимогу відповідача була створена комісія, відповідно, на місці складались акти, судом оцінюється критично не може братись до уваги. Наявні в матеріалах справи акти про готовність об'єкта до опалювального періоду, про гідропневматичну промивку (випробування) трубопроводів системи централізованого опалення, які датовані 03.09.2015р., 05.05.2016р., а а також припис на викоання робіт від 04.04.2016р., не можуть підтверджувати належну, адекватну реакцію комунального підприємства на запит споживача послуг.

Відтак, доводи позивача про самовільне відключення відповідача від системи теплопостачання судом до уваги не може бути прийняте, оскільки спростовується матеріалами справи та не узгоджується із фактичними обставинами.

Доводи позивача про неможливість відключення від системи централізованого опалення однієї квартири, оскільки система передбачає відключення будинку вцілому, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за твердженням представників як позивача, так і відповідача, більшість квартир будинку по вул. Свободи,19 відключені від системи централізованого опалення у зв'язку із встановленням автономного опалення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послугиВ» передбачає право споживача на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Відтак, у зв'язку із фактичним неотриманням ТОВ „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» послуг із постачання теплової енергії із вересня 2015р., відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо їх оплати, відповідно до умов договору на постачання теплової енергії №215/852 від 01.12.2008р. Відтак, відсутні підстави для нарахування суми пені та 3% річних за прострочення оплати вартості послуг із теплопостачання, які фактично відповідачу не надавались.

Зважаючи на вищевикладене, у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення із відповідача 6 960,41 грн. боргу за послуги теплопостачання за період з 01.10.2015р. по 01.09.2016р., 117,96 грн. 3% річних та 1001,10 грн. пені.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного суду не подано, а доводи позивача щодо правомірності позовних вимог не узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами.

Судом враховується, що забезпечення мешканців будинку №19 по вул. Свободи теплом здійснюється як за рахунок централізованого опалення так і за рахунок дахової котельні, що не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Щодо посилання позивача на правову позицію викладену в ухвалі Верховного Суду України від 13.04.2011р. у справі №6-423св09, то судом враховується що предметом спору у вказаній справі було стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання у випадку демонтажу радіаторів опалення без дотримання встановленого порядку.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у позові необхідно відмовити в повному обсязі. Судові витрати по справі згідно вимог ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача не покладаються. Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

У позові Міського комунального підприємства „ХмельницьктеплокомуненергоВ» , м.Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 Медіа-центрВ» , м.Хмельницький про стягнення 8 079,47 грн., з яких 6 960,41 грн. боргу за послуги теплопостачання, 117,96 грн. 3% річних та 1001,10 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2016р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 2 прим.

1-до матеріалів справи;

2-позивачу - (вул. Пересипкіна,5 м. Хмельницький, 29000) - згідно заяви;