Ухвала

від 14.11.2016 по справі 818/3732/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 р.Справа № 818/3732/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2016р. по справі №818/3732/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"

до Державної податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах №0000802250/61532 від 30.11.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2458684 грн. основного платежу. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах №0000812250/61535 від 30.11.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 70959 грн. основного платежу, 35479,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000802250/61532 від 30.11.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 132500 грн. основного платежу, №0000812250/61535 від 30.11.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115676 грн. основного платежу, 22839 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0002392240/61537 від 30.11.2012р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9025 грн - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000802250/61532 в частині збільшення грошовою зобов'язання з податку па прибуток в сумі 132500,00 грн. основного платежу, податкового повідомлення-рішення № 0000812250/61535 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115676,00грн. основного платежу, 22839,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам з ТОВ "Донметсплав". В цій частині прийнято нову постанову, якою задоволено позов ТОВ "Горобина". Визнано недійсними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802250/61532 в частині збільшення грошовою зобов'язання з податку па прибуток в сумі 132500,00 грн. основного платежу, податкове повідомлення - рішення № 0000812250/61535 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115676,00 грн. основного платежу, 22839,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам з ТОВ "Донметсплав". В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року в частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000802250/61532 від 30.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 591 184,00 грн. за основним платежем, а також податкового повідомлення-рішення № 0000812250/61535 від 30.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 186 635,00 грн. за основним платежем та 58 318,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року залишено без змін.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.11.2012 року:

- № 0000802250/61532 за платежем "податок на прибуток" на загальну суму 2 591 184,00 грн., з яких основний платіж - 2 591 184,00 грн., штрафні санкції - 0,0 грн;

- № 0000812250/61535 за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 244 277,00 грн., з яких основний платіж - 186 584,00 грн., штрафні санкції - 58 093,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентом - ТОВ "Сан-Кор Трейд", не спрямовані на реальне настання правових наслідків є неправомірними, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеним контрагентом. З приводу правовідносин із ТОВ "Донметсплав" зазначає, що позивачем на підставі укладених угод із даним контрагентом правомірно було збільшено валові витрати підприємства за перевіряємий період. Щодо зменшення податковим органом від'ємного значення з податку на прибуток, позивач посилається на судові рішення по справі №2а-1870/4827/12 згідно яких висновки податкового органу про порушення податкового законодавства по правовідносинам із ТОВ "Фаворит-Д Плюс" та ТОВ "МКПК "Агентія Трейд" визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті після проведеної перевірки.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах від 30.11.2012 року №0000802250/61532 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 591 184,00 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах від 30.11.2012 року №0000812250/61535 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 244 277,00 грн., з яких основний платіж - 186 584,00 грн., штрафні санкції - 58 093,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Горобина" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в ДПІ у м. Сумах.

Співробітниками ДПІ у м.Сумах проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Горобина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 13.11.2012 р. №3613/2250/31162928/40.

Під час перевірки встановлені порушення вимог діючого законодавства, а саме:

- п.п. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 12510 гривень;

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 137.5 ст. 137, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, 138.4, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України; пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2591184 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - 233282 грн., за 3 квартал 2011 року - 52008 грн., за 4 квартал 2011 року - 2305894 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 10878 грн.;

- п.п. 192.1.1 п.192.1, п.192.3 статті 192, п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, п.3 ст.5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, ст. 216 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 186635 грн., у тому числі за червень 2011 року - 70000 грн., липень 2011 року - 451 грн., вересень 2011 року - 45225 грн., січень 2012 р. - 70959 грн.

На підставі акту перевірки, 30.11.2012 року ДПІ у м. Сумах прийнято, серед іншого, податкові повідомлення-рішення :

- № 0000802250/61532 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2591184 грн. основного платежу;

- №0000812250/61535 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 186635грн. основного платежу, 58318,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Позивач, не погодившись із вказаними рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 №0000802250/61532 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2591184,00 грн. та №0000812250/61535 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 244277,00 грн., з яких основний платіж - 186584,00 грн., штрафні санкції - 58093,00 грн. є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи, 25.10.2011р. між ТОВ "Горобина" (покупець) та ТОВ "Сан-Kop Трейд" (постачальник) укладено договір №952, за умовами якого в жовтні - грудні 2011 року позивачу поставлено 353,550 тон горіхів волоських.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій за угодою позивачем надано акти приймання - передачі, видаткові накладні, специфікації, податкові накладні та банківські виписки.

Отриманий за вказаною угодою товар реалізовано позивачем за договором комісії № К-2510/15 від 25.10.2011 р., укладеним між ТОВ "Горобина" (комітент) та ТОВ "Ріад" (комісіонер).

Реальність операцій за угодою підтверджено вантажно-митними деклараціями та звітами комісіонера.

Колегія суддів зазначає, що вказані договори (Договір поставки та Договір комісії) укладені з товариствами, які зареєстровані у встановленому чинним законодавством, підписані їх уповноваженими особами (керівниками) і містять всі істотні умови, встановлені чинним законодавством для договорів даного виду.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст.44 ПК України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту отримання, оплати та використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагента товару, колегія суддів вважає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Крім того, в межах розгляду справи №2а-1870/9239/12 досліджувалася правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2417707,50грн., в тому числі за основним платежем - 1934166грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 483541,50грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. позовні вимоги ТОВ "Горобина" задоволені в повному обсязі та визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах від 08.08.2012 року №0000542260/0/35117 та від 04.09.2012 року №0000802260, прийняті на підставі висновків акту перевірки від 19.06.2012р. №1803/2260/31162928/43.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

З приводу доводів податкового про безтоварний характер вказаних операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для вказаних висновків, слугувала інформація про результати документальної планової виїзної перевірки TOB "Сан-Кор Трейд", відповідно до якої встановлено відсутність реальності здійснення фінансово-господарських операцій, а також об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів.

Так, ДПІ у м. Сумах від ДПІ у Київському районі м. Одеси було отримано акт від 16.03.2012 року №102/23-34/32896290/14 про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB "Сан-Кор Трейд", з питань у правових відносин з TOB "Агенція Досконалих Рішень", за період жовтень 2011 року, згідно якого податковим органом було встановлено відсутність у TOB "Сан-Кор Трейд" об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні товару (горіх волоський) від постачальника TOB "Агенція Досконалих Рішень" та продажу відповідного товару в жовтні 2011 року покупцям. Постачальником горіхів волоських для TOB "Сан-Кор Трейд" у жовтні 2011 року було TOB "Агенція Досконалих Рішень".

Також, ДПІ у Печерському районі міста Києва складено акт від 15.02.2012 року №683/23-9/37100851 про неможливість проведення зустрічної звірки даних TOB "Агенція Досконалих Рішень", відповідно до якого місцезнаходження товариства не встановлено. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 12.12.2011 року.

Крім того, ДПІ у м. Сумах отриманий акт від 19.03.2012 року №116/23-34/32896290/15 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Сан-Кор Трейд" з питань правових відносин з сільськогосподарським підприємством "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ, та з ТОВ "Артеміса" за період грудень 2011 року. Згідно вказаного акту постачальниками горіхів волоських для ТОВ "Сан-Кор Трейд" у грудні 2011 року були СП "Харьковпчелопродукт" у формі ТОВ, ТОВ "Артеміса". Відповідні податкові інспекції міста Харкова склали акти про неможливість проведення зустрічних звірок цих товариств, оскільки підприємства не знаходяться за місцезнаходженням. В той же час були надані відомості про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, у зв'язку з чим вказані підприємства не могли постачати товариству "Сан-Kop Трейд" горіха волоського. Тому податковим органом при перевірці ТОВ "Сан-Kop Трейд" був зроблений висновок про відсутність у вказаного товариства об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні товару (горіх волоський) від постачальників СП "Харьковпчелопродукт", ТОВ "Артеміса".

У зв'язку з непідтвердженням фінансово - господарських відносин TOB "Агенція Досконалих Рішень" з TOB "Сан-Кор Трейд" та по ланцюгу постачання, ДПІ у м. Сумах встановлено, що TOB "Горобина" до складу податкового кредиту в перевіряємому періоді безпідставно включено суму податку на додану вартість та відображено у складі валових витрат підприємства, що враховувалися при визначенні об'єкта оподаткування.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню товару мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Згідно вимог ст.ст. 15, 16 ПК України, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Згідно ч.2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2305902 грн. та податку на додану вартість сумі 70959 грн. основного платежу та 35479,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій по взаємовідносинам ТОВ "Горобина" та ТОВ "Сан-Кор Трейд" за перевіряємий період, а також збільшення суми від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 152782грн.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сумах від 30.11.2012 року №0000802250/61532 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2458684 грн. основного платежу та №0000812250/61535 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 70959 грн. основного платежу та 35479,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, як було встановлено під час судового розгляду справи, підставою для збільшення ТОВ "Горобина" 152782 грн. суми податку на прибуток за 2 кв.2011р. стало неврахування позивачем висновків акту планової перевірки, згідно якої від'ємне значення об'єкта оподаткування було зменшено в результаті порушень по фінансово-господарським операціям з TЦB "Фаворит-Д Плюс", TOB "МКПК "Агентія Трейд" за вересень 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року та лютий 2011р. та відображення TOB "Горобина" у декларацій по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у сумі 664268 грн. та прийняття в зв'язку із чим податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 року №0000802250/61532 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2591184 грн. та №0000812250/61535 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 186635 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 58318,50 гривень.

Проте, колегія суддів зазначає, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012р. по справі №2а-1870/4827/12, позовні вимоги ТОВ "Горобина" задоволені, скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м.Суми №0000312314/0/23313 від 15.03.2012 р., яким ТОВ "Горобина" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1674938 грн. 00 коп.; №0000922314/19816 від 01.06.2012 р.; № 0000982314/19815 від 01.06.2012 р.

Податковим органом було збільшено суму грошового зобов'язання враховуючи те, що на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині ДПІ у м. Сумах не було отримано доказів того, що судові рішення по справі №2а-1870/4827/12 переглянуті в касаційному порядку, про що також відображено і в рішенні ДПС України при розгляді скарги, поданої в межах адміністративного оскарження.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що згідно ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 КАС України, встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, оскільки ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2012р. по справі №2а-1870/4827/12 набрала законної сили з моменту проголошення, доказів зупинення її виконання чи скасування в установленому порядку відсутні, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку фінансово-господарські операції з TЦB "Фаворит-Д Плюс", TOB "МКПК "Агентія Трейд" за перевіряємий період.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000802250/61532 від 30.11.2012р. в частині збільшення ТОВ "Горобина" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 152782 грн. основного платежу є незаконними та підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 132500 грн., виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Договору комісії на експорт №ДМС/ГРН-02/9 від 05.06.2009 року укладеному між TOB "Горобина" (Комітент) з TOB "Донметсплав" (Комісіонер), Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента від свого імені за його рахунок за обумовлену дійсним договором винагороду здійснити продаж продукції на експорт, яка є власністю Комітента, передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених дійсним договором. Комісійна винагорода за реалізацію продукції відповідно до додатків до договору складає 0,3 % (у тому числі ПДВ) від вартості продукції реалізованої на експорт.

Додатковою угодою від 28.03.2011 року до зазначеного договору комісії було визначено, що у 2010 році товар "сплав алюмінієвий вторинний в чушках марки АК5М2" було реалізовано за ціною вище мінімальної. Додаткова сума винагороди Комісіонера, що підлягає до сплати Комітентом до 30 червня 2011 року складає 420000,0 грн., у тому числі ПДВ - 70000,0 грн. Дана операція оформлена Актом приймання-передачі виконаних робіт від 1 квітня 2011 року.

Додатковою угодою від 30.09.2011 року до зазначеного вище договору комісії було визначено, що у 2010 році товар "сплав алюмінієвий вторинний в чушках марки АК5М2" було реалізовано за ціною вище мінімальної. Додаткова сума винагороди Комісіонера, що підлягає до сплати Комітентом до 31 жовтня 2011 року складає 271350,0 грн., у тому числі ПДВ - 45225,0 грн. Дана операція оформлена Актом приймання-передачі виконаних робіт від 30 вересня 2011 року.

Перевіркою встановлено, що TOB "Горобина" в перевіряємому періоді сформувало витрати та податковий кредит від TOB "Донметсплав" по операціям (договору комісії), які були проведені фактично у 2010 році.

Так, між TOB "Донметсплав", як комісіонером, та позивачем, як комітентом, укладено договір комісії на експорт № ДМС/ГРН-02/9 від 05.06.2009 р., відповідно до умов якого комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента від свого імені та за рахунок комітента укласти угоди про продажу продукції на експорт.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Донметсплав" здійснив реалізацію товару сплаву алюмінієвого вторинного в чушках марки АК5М2 за ціною вище мінімально встановленої Товариством останнє на підставі пункту 3.2 Договору комісії (в редакції додаткової угоди від 17.06.2009 р.) та за домовленістю з TOB "Донметсплав" здійснив виплату додаткової винагороди у розмірі 691 350.00 грн. в т.ч. ПДВ 115225 грн.

Підставами для виплати додаткової комісійної винагороди на користь ТОВ "Донметсплав" є укладені між позивачем та TOB "Донметсплав" додаткові угоди від 28.03.2011 р. та від 30.09.2011 р. до Договору комісії, що і призвели до зміни зобов'язань за Договором комісії, які були оформлені актами приймання-передачі виконаних робіт від 01.04.2011 р. та від 30.09.2011 р. по договору комісії.

Представник відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції підтвердив факт реалізації товару сплаву алюмінієвого вторинного в чушках марки АК5М2 за ціною вище мінімально встановленої. Зазначену обставину підтвердив і представник позивача.

Згідно ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а тому позивач має право у будь-який час протягом дії договору вносити до нього зміни, у встановленому чинним законодавством та самим договором, зміни.

Згідно положень п. 198.3 ст. 198 ПК України вбачається, що право на податковий кредит залежить від сплати сум податку протягом звітного періоду і не пов'язується з часом здійснення самої господарської операції.

Крім того, відповідно до положень пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України, передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату про веде пня перерахунку.

Таким чином, податкове законодавство дозволяє платнику податків змінювати суми винагороди своїм контрагентам за договорами по яким вже відбулась поставка товарів, послуг з подальшим коригуванням платником податків своїх податкових зобов'язань чи кредиту.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу XIX Прикінцевих положень ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім: розділу 111 (Податок на прибуток підприємство) цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 лютого 1999 року N І-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним часовим принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так. що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, піл час дії якого настали або мали місце.

Отже, у зв'язку з тим, що збільшення суми додаткової комісійної винагороди на користь ТОВ "Донмегсплав" у розмірі 420000.00 грн. відбулося за додатковою угодою від 28.03.2011 року на вказані правовідносини не поширюється дія норм розділу III Податкового кодексу України, а застосовуються положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який не містить обмежень щодо можливості віднесення платником податків понесених втрат до Ділових лише в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000812250/61535 від 30.11.2012р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 244 277,00 грн., з яких основний платіж - 186 584,00 грн., штрафні санкції - 58 093,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року по справі №818/3732/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2016р. по справі №818/3732/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Державної податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016 р.