Рішення

від 11.11.2016 по справі 911/2808/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2016 р. Справа № 911/2808/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства В«КиївобленергоВ»

до Приватного акціонерного товариства В«Будівельник-14В»

про стягнення 42289,71 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 70 від 11.04.2016 р.), ОСОБА_2 (довіреність № 117 від 19.05.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 16.08.2016 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство В«КиївобленергоВ» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства В«Будівельник-14В» (далі - відповідач) про стягнення 144029,63 грн. заборгованості за використану електричну енергію відповідно до договору на користування електричною енергією № 21 від 29.07.1997 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань станом на серпень 2016 року відповідач заборгував позивачу суми вартості спожитої електроенергії, вартості перевищення договірних величин споживання та нарахованої позивачем пені, що підтверджується виставленими позивачем рахунками та наданими відповідачем звітами.

Розгляд справи відкладався.

15.09.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 19 від 12.09.2016 р. (вх. № 18988/16 від 15.09.2016 р.) про відкладення розгляду справи.

17.10.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано відзив на позовну заяву № 20 від 12.10.2016 р. (вх. № 21530/16 від 17.10.2016 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем вже було стягнуто в судовому порядку заборгованість за активну електроенергію та втрати електроенергії в розмірі 147093,81 грн., а саме - відповідно до наказу господарського суду Київської області від 23.09.2011 р. у справі № 20/085-11 з відповідача було стягнуто заборгованість в розмірі 39761,68 грн. та відповідно до наказу господарського суду Київської області від 06.08.2013 р. у справі № 911/2588/13 - в розмірі 107332,13 грн. Також за змістом відзиву відповідач заперечував щодо стягнення з нього коштів за перевищення договірних величин споживання електроенергії, зазначаючи, що квитанціями № 0.0.559431612.1 від 27.05.2016 р. та № 0.0.573946075.1 від 24.06.2016 р. відповідачем було сплачено суму вказаного нарахування за перевищення договірних величин в загальному розмірі 837,10 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 142160,90 грн. зі сплати активної електроенергії, 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії та 1031,63 грн. пені є недоведеними, а відтак не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

31.10.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 31.10.2016 р. (вх. № 22442/16 від 31.10.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, мотивована тим, що позивач при поданні позову до заявлених позовних вимог у даній справі в розмірі 142160,90 грн. включив заборгованість, яку рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2013 р. вже було стягнуто з відповідача в розмірі 101739,92 грн.

У зв'язку з викладеним ПАТ «Київобленерго» заявляє про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію та просить стягнути з відповідача 40420,98 грн. в цій частині позовних вимог. Решту позовних вимог позивач залишає без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням заяви б/н від 31.10.2016 р. (вх. № 22442/16 від 31.10.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 40420,98 грн. заборгованості за активну електроенергію та втрат електроенергії, 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, а також 1031,63 грн. пені.

31.10.2016 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання № 23 від 28.10.2016 р. (вх. № 22455/16 від 31.10.2016 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено ухвалою суду від 31.10.2016 р.

11.11.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано відзив на позовну заяву № 28 від 10.11.2016 р. (вх. № 23387/16 від 11.11.2016 р.), за змістом якого відповідач проти позову, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що наданий позивачем додаток № 3 не містить посилань на розрахунки щодо визначення величини втрат електроенергії, в той час як порядок визначення втрат електричної енергії здійснюється розрахунковим шляхом, у відповідності до методичних рекомендацій, які підтверджуються відповідними замірами та розрахунками у відповідності до встановлених методик. Як зазначає відповідач, у позовній заяві відсутні будь-які протоколи замірів, розрахунки активних втрат у трансформаторі у відповідності до Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затвердженних наказом № 532 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22.09.2011 р. (у редакції наказу № 399 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2013 р.). Крім того, відповідач звертає увагу на те, що за допомогою даного трансформатора здійснюється постачання електричної енергії населенню, тобто вони є субспоживачами електричної енергії. Складовими тарифу на електричну енергію для населення є втрати електричної енергії. Таким чином, як стверджує відповідач, позивачем здійснюється подвійне стягнення втрат, з населення та з відповідача.

У судовому засіданні 11.11.2016 р. представники позивача позовні вимоги підтримували, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 11.11.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.07.1997 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією В«КиївобленергоВ» (правонаступник - Відкрите акціонерне товариство В«КиївобленергоВ» , Відкрите акціонерне товариство В«А.Е.С. КиївобленергоВ» , Закрите акціонерне товариство В«А.Е.С. КиївобленергоВ» , Публічне акціонерне товариство В«АЕС КиївобленергоВ» , Публічне акціонерне товариство В«КиївобленергоВ» ) (енергопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством В«Будівельник - 14В» (правонаступник - Приватне акціонерне товариство В«Будівельник - 14В» ) (споживач) було укладено договір № 21 на користування електричною енергією.

Згідно з п. 1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

У відповідності з п. 4.1 договору споживач зобов'язується сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 16 договору).

Як зазначає позивач, ним було здійснено постачання активної електричної енергії відповідачу за період з 25.11.2013 р. по 28.07.2016 р. на загальну суму 142998,00 грн., у тому числі згідно рахунків за активну електроенергію № НОМЕР_1 від 23.12.2013 р. на суму 112254,04 грн., № НОМЕР_2 від 23.01.2014 р. на суму 113706,00 грн., № НОМЕР_3 від 25.02.201 р. на суму 115107,19 грн., № НОМЕР_4 від 21.01.2014 р. на суму 114469,15 грн., № НОМЕР_5 від 24.04.2014 р. на суму 115390,29 грн., № НОМЕР_6 від 28.05.2014 р. на суму 115145,26 грн., № НОМЕР_7 від 23.06.2014 р. на суму 112894,19 грн., № НОМЕР_8 від 22.07.2014 р. на суму 114258,41 грн., № НОМЕР_9 від 21.08.2014 р. на суму 115407,46 грн., № НОМЕР_10 від 22.09.2014 р. на суму 116806,52 грн., № НОМЕР_11 від 23.10.2014 р. на суму 119383,30 грн., № НОМЕР_12 від 25.11.2014 р. на суму 122821,81 грн., № НОМЕР_13 від 23.12.2014 р. на суму 122977,81 грн., № НОМЕР_14 від 23.01.2015 р. на суму 124000,15 грн., № НОМЕР_15 від 24.02.2015 р. на суму 124878,57 грн., № НОМЕР_16 від 20.03.2015 р. на суму 124529,02 грн., № НОМЕР_17 від 22.04.2015 р. на суму 126384,20 грн., № НОМЕР_18 від 25.01.2016 р. на суму 139250,13 грн., № НОМЕР_19 від 24.02.2016 р. на суму 142065,67 грн., № НОМЕР_20 від 24.03.2016 р. на суму 140980,55 грн., № НОМЕР_21 від 25.04.2016 р. на суму 141642,36 грн., № НОМЕР_22 від 25.05.2016 р. на суму 143767,10 грн., № НОМЕР_23 від 23.06.2016 р. на суму 143904,09 грн. та № НОМЕР_24 від 28.07.2016 р. на суму 145061,89 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Споживання відповідачем електроенергії в обсягах, вказаних в долучених до матеріалів справи рахунках, підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, що складалися споживачем, копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Крім того, як зазначає позивач, у травні 2016 року відповідач мав спожити не більше 1855 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1857 кВт. Проте, відповідачем було перевищено договірні величини споживання активної електроенергії, зокрема, у травні 2016 року ПрАТ «Будівельник-14» було спожито 2234 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1897 кВт, що слідує з поданих відповідачем звітів про використану електроенергію.

З позовної заяви слідує, що відповідач не розрахувався належним чином з позивачем за використану електричну енергію, внаслідок чого за період з 30.11.2013 р. по 09.08.2016 р. за ПрАТ В«Будівельник - 14В» рахується заборгованість в сумі 142160,90 грн. за активну електроенергію та 837,10 грн. за перевищення договірних величин, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного між сторонами договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно абзацу 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України (абзац 2, 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Відносини між юридичними особами - споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (з подальшими змінами та доповненнями). Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з пунктом 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до пункту 6.13 ПКЕЕ, у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Поряд з цим слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, ПАТ "Київобленерго" взяті на себе зобов'язання за договором № 21 від 29.07.1997 р. на користування електричною енергією виконувало належним чином, в той час як ПрАТ "Будівельник-14" порушило зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту електричну енергію.

ПрАТ "Будівельник-14", заперечуючи щодо заборгованості перед ПАТ "Київобленерго" за активну електроенергію, вказувало на те, що позивачем вже було стягнуто в судовому порядку заборгованість за активну електроенергію та втрати електроенергії в розмірі 147093,81 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заяви б/н від 31.10.2016 р. (вх. № 22442/16 від 31.10.2016 р.) позивач зменшив розмір позовних вимог, оскільки при поданні позову до заявлених позовних вимог у даній справі в розмірі 142160,90 грн. включив заборгованість, яку рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2013 р. вже було стягнуто з відповідача в розмірі 101739,92 грн.

Доказів сплати решти заборгованості в сумі 40420,98 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

При цьому, стосовно доводів відповідача про те, що трансформаторна підстанція здійснює постачання електричної енергії населенню, тобто вони є субспоживачами електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем здійснюється подвійне стягнення втрат електричної енергії, з населення та з відповідача, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що лічильник, який заходиться на трансформаторній підстанції 373, відображений у звітах про використану електричну енергію, які подавало ПрАТ "Будівельник-14" та має № 1461442 САЧЕ5030, адреса розташування - вул. Солонці.

Згідно з пунктом 7.7 договору, якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової належності електромереж, кількість врахованої ними електричної енергії збільшується (зменшується) на величину втрат електроенергії в мережі від місця установки приладів обліку до межі балансової належності електромереж.

Пунктом 6.25 ПКЕЕ визначено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме - втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахування Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" заборгованості за активну електроенергію та втрат електроенергії (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 31.10.2016 р., виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем часткових оплат) в розмірі 40420,98 грн. за період з 25.11.2013 р. по 28.07.2016 р., є обґрунтованим та правомірним.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи відсутність доказів належної оплати у повному обсязі приватним акціонерним товариством "Будівельник-14" електричної енергії за договором № 21 від 29.07.1997 р. на користування електричною енергією, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" 40420,98 грн. заборгованості за активну електроенергію та втрат електроенергії.

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з ПрАТ «Будівельник-14» 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Так, позивач зазначає, що у травні 2016 року відповідач мав спожити не більше 1855 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1857 кВт. Проте, відповідачем було перевищено договірні величини споживання активної електроенергії, оскільки у травні 2016 року ПрАТ «Будівельник-14» згідно поданих ним звітів було спожито 2234 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1897 кВт.

Відповідно до умов п. 4.4 договору № 21 від 29.07.1997 р. споживач зобов'язувався подавати замовлення електропостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік не пізніше 15 червня поточного року. У випадку не уточнення договірних величин зазначеного строку енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії або припинити постачання електричної енергії.

Згідно пунктів 5 та 5.1 договору споживач несе відповідальність за раціональне використання електроенергїї, дотримання режимів споживання. У випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на розрахунковий період (місяць), більш ніж на 2% споживач сплачує енергопостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було надано енергопостачальній організації замовлення договірних величин споживання електричної енергії на 2016 рік, у зв'язку з чим договірні величини споживання визначалися позивачем за показниками попереднього 2015 року.

Споживання ПрАТ "Будівельник-14" електроенергії в обсягах, зазначених публічним акціонерним товариством "Київобленерго", підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, що складалися ПрАТ "Будівельник-14", а також направленими на адресу останнього рахунками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач заперечував щодо стягнення з нього коштів за перевищення договірних величин споживання електроенергії, зазначаючи, що квитанціями № 0.0.559431612.1 від 27.05.2016 року та № 0.0.573946075.1 від 24.06.2016 року відповідачем було сплачено нарахування за перевищення договірних величин в загальному розмірі 837,10 грн., проте даний факт матеріалами справи не підтверджується, оскільки з вказаних відповідачем квитанцій не вбачається сплати ПрАТ «Будівельник-14» коштів в сумі 837,10 грн. за перевищення договірних величин, тому доводи відповідача не беруться судом до уваги.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з ПрАТ «Будівельник-14» 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії підлягає задоволенню судом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1031,63 грн. пені, керуючись п. 7.3 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.3 договору передбачено відповідальність споживача за внесення платежів з порушенням термінів. При відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період обумовлений договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 1031,63 грн. за період з 01.02.2016 по 02.03.2016 р. на суму 6188,33 грн., за період з 02.03.2016 по 31.03.2016 р. на суму 7619,57 грн., за період з 31.03.2016 по 04.05.2016 р. на суму 5126,78 грн., за період з 27.05.2016 р. по 01.06.2016 р. на суму 4474,46 грн., за період з 01.06.2016 по 02.07.2016 р. на суму 4437,30 грн., за період з 02.07.2016 р. по 04.08.2016 р. на суму 3835,27 грн., за період з 04.08.2016 по 17.08.2016 р. на суму 3583,90 грн. який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Решта поданих до матеріалів справи доказів, а також письмові пояснення та доводи учасників процесу були досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Крім того, пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

З урахуванням викладеного, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Стосовно повернення судового збору слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«Будівельник-14В» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Альтицька, буд. 2, код 06728228) на користь Публічного акціонерного товариства В«КиївобленергоВ» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код 23243188) 40420 (сорок тисяч чотириста двадцять) грн. 98 коп. заборгованості, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 10 коп. вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії, 1031 (одну тисячу тридцять одну) грн. 63 коп. пені, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 31 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 17.11.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна