Постанова

від 22.05.2017 по справі 911/2808/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа№ 911/2808/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

За участю представників сторін:

від позивача: Гулевич В.Г. ( довір. №77 від 10.04.17);

Солнцева О.В. ( довір. №93 від 17.05.17);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2016р.

у справі №911/2808/16 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14"

про стягнення 42 289,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.11.2016р. у справі №911/2808/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" 40420 грн. 98 коп. заборгованості, 837 грн. 10 коп. вартості перевищення договірних величин споживання електроенергії, 1031 грн. 63 коп. пені, 634 грн. 31 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що ПАТ Київобленерго взяті на себе зобов'язання за договором на користування електричною енергією виконувало належним чином, в той час як ПрАТ Будівельник-14 порушило зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту електричну енергію.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2016р.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач просить стягнути заборгованість за активну електроенергію та втрати електроенергії, яка виникла за період з 25.11.2013р. по 28.07.2016р. ПАТ Будівельник-14 щомісячно, у вказаний позивачем період здійснював платежі з оплати електричної енергії, що підтверджується доданими копіями квитанцій та платіжних доручень. В наданих квитанціях в призначенні платежу відповідачем зазначались номер рахунку, який підлягає оплаті. Будь-яких доказів, що б свідчили про зарахування платежів в рахунок попередньої заборгованості, здійснених відповідачем, позивачем не надавались.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2017р.

22.05.2017р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився відповідач, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання.

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судова колегія відмовляє у зв'язку з тим, що до клопотання не додано відповідних доказів, обгрунтовуючих дане клопотання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення представників позивача судова колегія встановила.

29.07.1997р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київобленерго" (правонаступник - Відкрите акціонерне товариство "Київобленерго", Відкрите акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго", Закрите акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго", Публічне акціонерне товариство "АЕС Київобленерго", Публічне акціонерне товариство "Київобленерго"), як енергопостачальною організацією, та Відкритим акціонерним товариством "Будівельник - 14", як споживачем, укладено договір № 21 на користування електричною енергією, відповідно до п.1 якого, енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним договором.

У відповідності з п. 4.1 договору споживач зобов'язується сплачувати за використану електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами цього договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що оплата платіжних документів здійснюється споживачем самостійно, в 5-ти денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

Відповідно до п.16 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Заяви сторін про відмову від договору в матеріалах справи відсутні, отже договір діяв й на момент виникнення заявленого в позовних вимогах періоду.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Господарським судом Київської області встановлено, що позивачем здійснено постачання активної електричної енергії відповідачу за період з 25.11.2013 р. по 28.07.2016 р. на загальну суму 142998,00 грн., у тому числі згідно рахунків за активну електроенергію № 9023872840 від 23.12.2013 р. на суму 112254,04 грн., № 9024815681 від 23.01.2014 р. на суму 113706,00 грн., № 9991844789 від 25.02.201 р. на суму 115107,19 грн., № 9026944174 від 21.01.2014 р. на суму 114469,15 грн., № 9027944546 від 24.04.2014 р. на суму 115390,29 грн., № 8456072720 від 28.05.2014 р. на суму 115145,26 грн., № 9896094340 від 23.06.2014 р. на суму 112894,19 грн., № 9076223644 від 22.07.2014 р. на суму 114258,41 грн., № 9946534824 від 21.08.2014 р. на суму 115407,46 грн., № 9898486965 від 22.09.2014 р. на суму 116806,52 грн., № 9996809431 від 23.10.2014 р. на суму 119383,30 грн., № 9949269212 від 25.11.2014 р. на суму 122821,81 грн., № 8015627733 від 23.12.2014 р. на суму 122977,81 грн., № 8016765532 від 23.01.2015 р. на суму 124000,15 грн., № 8410719994 від 24.02.2015 р. на суму 124878,57 грн., № 8116940332 від 20.03.2015 р. на суму 124529,02 грн., № 8117775364 від 22.04.2015 р. на суму 126384,20 грн., № 8078882365 від 25.01.2016 р. на суму 139250,13 грн., № 8127694738 від 24.02.2016 р. на суму 142065,67 грн., № 8321783980 від 24.03.2016 р. на суму 140980,55 грн., № 8177361204 від 25.04.2016 р. на суму 141642,36 грн., № 8323494073 від 25.05.2016 р. на суму 143767,10 грн., № 8275655937 від 23.06.2016 р. на суму 143904,09 грн. та № 8139585858 від 28.07.2016 р. на суму 145061,89 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Споживання відповідачем електроенергії в обсягах, вказаних в долучених до матеріалів справи рахунках, підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, що складалися споживачем, копії яких долучені до матеріалів справи і які були оглянуті в судовому засіданні.

Крім того, як зазначає позивач, у травні 2016 року відповідач мав спожити не більше 1855 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1857 кВт. Проте, відповідачем було перевищено договірні величини споживання активної електроенергії, зокрема, у травні 2016 року ПрАТ "Будівельник-14" було спожито 2234 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1897 кВт, що слідує з поданих відповідачем звітів про використану електроенергію.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно абзацу 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України (абзац 2, 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Відносини між юридичними особами - споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (з подальшими змінами та доповненнями). Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з пунктом 6.11 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Відповідно до пункту 6.13 ПКЕЕ, у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Як передбачено підпунктом 2 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Київобленерго" взяті на себе зобов'язання за договором № 21 від 29.07.1997 р. на користування електричною енергією виконувало належним чином, в той час як ПрАТ "Будівельник-14" порушило зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту електричну енергію.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом позивач звернувся з заявою від 31.10.2016 р., в якій зменшив розмір позовних вимог, оскільки при поданні позову до заявлених позовних вимог у даній справі в розмірі 142160,90 грн. включив заборгованість в розмірі 101739,92 грн., яку рішенням господарського суду Київської області від 01.06.2013 р. вже було стягнуто з відповідача. Отже несплаченою залишилась заборгованість в сумі 40420,98 грн., доказів сплати відповідачем до матеріалів справи не надано.

Доводи відповідача про те, що трансформаторна підстанція здійснює постачання електричної енергії населенню, тобто вони є субспоживачами електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем здійснюється подвійне стягнення втрат електричної енергії, з населення та з відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, отже нарахування Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" заборгованості за активну електроенергію та втрат електроенергії (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 31.10.2016 р., виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем часткових оплат) в розмірі 40420,98 грн. за період з 25.11.2013 р. по 28.07.2016 р., є обґрунтованим з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що лічильник, який заходиться на трансформаторній підстанції 373, відображений у звітах про використану електричну енергію, які подавало ПрАТ "Будівельник-14" та має № 1461442 САЧЕ5030, адреса розташування - вул. Солонці.

Згідно з пунктом 7.7 договору, якщо розрахункові прилади обліку встановлені не на межі балансової належності електромереж, кількість врахованої ними електричної енергії збільшується (зменшується) на величину втрат електроенергії в мережі від місця установки приладів обліку до межі балансової належності електромереж.

Пунктом 6.25 ПКЕЕ визначено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме - втрати електричної енергії на ділянці мережі від точки обліку до точки вимірювання відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Враховуючи відсутність доказів належної оплати у повному обсязі приватним акціонерним товариством "Будівельник-14" електричної енергії за договором № 21 від 29.07.1997 р. на користування електричною енергією, місцевий господарський суд, з яким погоджується судова колегія, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" 40420,98 грн. заборгованості за активну електроенергію та втрат електроенергії.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ "Будівельник-14" 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії, то як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що у травні 2016 року відповідач мав спожити не більше 1855кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1857кВт. Проте, відповідачем було перевищено договірні величини споживання активної електроенергії, оскільки у травні 2016 року ПрАТ "Будівельник-14" згідно поданих ним звітів було спожито 2234 кВт електроенергії, а у червні 2016 року - 1897 кВт.

Відповідно до умов п. 4.4 договору № 21 від 29.07.1997 р. споживач зобов'язувався подавати замовлення електропостачальній організації договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік не пізніше 15 червня поточного року. У випадку не уточнення договірних величин зазначеного строку енергопостачальна організація має право самостійно встановлювати договірні величини постачання електричної енергії або припинити постачання електричної енергії.

Згідно пунктів 5 та 5.1 договору споживач несе відповідальність за раціональне використання електроенергїї, дотримання режимів споживання. У випадку споживання електроенергії понад кількість, обумовлену цим договором на розрахунковий період (місяць), більш ніж на 2% споживач сплачує енергопостачальній організації вартість електроенергії, витраченої понад обумовлений даним договором обсяг електричної енергії згідно з чинним законодавством.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем надавались енергопостачальній організації замовлення договірних величин споживання електричної енергії на 2016 рік, у зв'язку з чим договірні величини споживання визначалися позивачем за показниками попереднього 2015 року.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що розмір втрат електроенергії є необґрунтованими до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки споживання ПрАТ "Будівельник-14" електроенергії в обсягах, зазначених публічним акціонерним товариством "Київобленерго", підтверджується щомісячними звітами про використану електроенергію, що складалися ПрАТ "Будівельник-14", а також направленими на адресу останнього рахунками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доводи відповідача про те, що ним було сплачено нарахування за перевищення договірних величин в загальному розмірі 837,10 грн. не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки зазначене матеріалами справи не підтверджується, оскільки з наявних в матеріалах платіжних документів (квитанцій) не вбачається сплати ПрАТ "Будівельник-14" коштів в сумі 837,10 грн. за перевищення договірних величин. Отже місцевим господарським судом, з урахуванням наведеного, обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 837,10 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1031,63 грн. пені, слід зазначити про те, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.3 договору передбачено відповідальність споживача за внесення платежів з порушенням термінів. При відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період обумовлений договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем визначено розмір пені в сумі 1031,63 грн., а саме:

за період з 01.02.2016 по 02.03.2016 р. на суму боргу 6188,33 грн. у розмірі 230,63 грн.;

за період з 02.03.2016 по 03.03.2016 р. на суму боргу 7619,57 грн. у розмірі 18,32 грн.;

за період з 04.03.2016 по 31.03.2016 р. на суму боргу 7619,57 грн. у розмірі 256,48 грн.;

за період з 31.03.2016 р. по 21.04.2016 р. на суму боргу 5126,78 грн. на суму 135,59грн.;

за період з 22.04.2016 по 04.05.2016 р. на суму боргу 5126,78 грн. у розмірі 69,20 грн.;

за період з 27.05.2016 р. по 01.06.2016 р. на суму боргу 4474,46 грн. у розмірі 26,41 грн;

за період з 01.06.2016 по 23.06.2016 р. на суму боргу 4437,30 грн. у розмірі 100,38 грн.;

за період з 24.06.2016 по 02.07.2016 на суму боргу 4437,30 грн. у розмірі 36,01 грн.;

за період з 02.07.2016 по 28.07.2016 на суму боргу 3835,27 грн. у розмірі 93,37 грн.;

за період з 29.07.2016 по 04.08.2016 на суму боргу 3835,27 грн. у розмірі 22,74 грн.;

за період з 04.08.2016 по 17.08.2016 на суму боргу 3835,90 грн. у розмірі 42,50 грн.

Зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня у розмірі 1031,63 підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2016р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2016р. у справі №911/2808/16 залишити без змін.

3. Справу №911/2808/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай