Ухвала

від 16.11.2016 по справі 2а-2471/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2471/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качура І.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Губської Л.В., секретар судового засідання Тищенко Н.В., представника позивача Трута Д.В., представника відповідача Хітька В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Судносервіс Експорт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікотрейд", Приватне підприємство "ВОБ", про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000480700 від 23 серпня 2011 року та № 0000470700 від 23 серпня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позовних вимог: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000480700 від 23 серпня 2011 року та № 0000470700 від 23 серпня 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 здійснено заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна», касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду даної справи Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято постанову від 30 січня 2016 р., якою позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 23 серпня 2011р. №0000480700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 6 180 669, 00 грн., та застосовано 3 090 334, 5 грн. за штрафними санкціями (штраф). та № 0000470700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку додану вартість на загальну суму 11 329 485,00 грн., та застосовано 292 501, 50 грн., за штрафними санкціями (штраф).

Суд першої інстанції при розгляді справи врахував висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 12.03.2015 року, якою скасовано рішення суддів попередніх інстанцій, та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд, а саме Вищий адміністративний суд зауважив, що при вирішенні даного спору судовим інстанціям, з урахування принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та з огляду на доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних засобів та умов для здійснення відповідної господарської діяльності, необхідно було встановити, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення постачальниками третіх осіб до виконання обумовлених поставок, а також дослідити наявність у контрагентів платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). При цьому варто врахувати, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що товар справді придбавався, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» на податковий кредит з податку на додану вартість. Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з'ясування обставин щодо прояву позивачем розумної обережності при укладанні договорів з ТОВ «Укрторгмед», ТОВ «УкрАгроТрейд», ТОВ «СУДНОСЕРВІС», ПП «Фірма «Истоки-С», ПП «ВОБ», ТОВ «Вагоріс», ПП «Астра БП», ПП «Трансагрогрупп», ТОВ «Судносервіс Експорт», ПП «IHTEPAIHBECT», ПП «Компанія «Скіфія», ПП «В-2», ТОВ «Нікотрейд», ТОВ «Контрол-Ком».

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки відповідача ґрунтувались на інформації податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача, внаслідок чого, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин за 2009 - 2010 роки.

За наслідками перевірки складено акт № 625/40-40/7/20027449 від 05 серпня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп.7.2.4., пп.7.2.6., пп.7.2.8., пп.7.4.1. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5., пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 21 044 449,53 грн.; пп.7.7.1., пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 11 329 485,00 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: форми "В1" від 23.08.2011 р. № 0000470700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 11 329 485,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 292 501,50 грн.; форми "Р" від 23.08.2011 р. № 0000480700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 180 669,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 090 334,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спору) встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції вірно застосовано норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні (далі - Закон № 996). Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрторгмед», ТОВ «УкрАгроТрейд», ТОВ «СУДНОСЕРВІС», ПП Фірма «Истоки-С», ПП «ВОБ», ТОВ «Вагоріс», ПП «Астра БП», ПП «Трансагрогрупп», ТОВ «Судносервіс Експорт», ПП «IHTEPAIHBECT», ПП «Компанія «Скіфія», ПП «В-2», ТОВ «Нікотрейд», ТОВ «Контрол - Ком».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконані зауваження суду касаційної інстанції щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, а саме досліджено усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги щодо діяльності позивача з контрагентами як ТОВ «Укрторгмед», ТОВ «УкрАгроТрейд», ТОВ «СУДНОСЕРВІС», ПП Фірма «Истоки-С», ТОВ «Вагоріс», ПП «Трансагрогрупп», ПП «Компанія «Скіфія», ПП «В-2» ґрунтуються на відомостях, що відображені іншими податковими органами в відповідних актах, висновки яких визнані судовими рішеннями необґрунтованими та встановлена реальність операцій поставок та реальність господарської діяльності даних юридичних осіб загалом.

Щодо доводів апелянта про ПП «ВОБ», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських правовідносин позивача з даним підприємством, оскільки підтверджена документами: копіями акта прийому - передачі нерухомого майна до Договору купівлі-продажу № 006 від 23.03.2006 року та витягу про реєстрацію права власності Великомихайлівського БТІ щодо комплексу споруд: адмінбудинок, службові приміщення, будівлі, частка 1/1 загальною площею забудови 6 172,0 кв.м., що складається з: літ. «А» - адміністративна будівля, літ. «а» - ґанок, літ. «Б», «Ж», «М» - вбиральні, літ. «В, в» - прохідна, літ. «Г» - гараж, літ. «Д» - заправка, літ. «Е» - погріб, літ. «З» - СТО А, літ. «Н», «К», «Л», «Ф», - склади, літ. «О» - СТОТ (майстерня», літ. «П», «Р» - котельня, літ. «р» - навіс, літ. «С» - ОП, літ. «Т» - насосна, літ. «У» - трансформаторна, літ. «ПІ» - сторожка, №№ 1-9 - огорожа та ворота, І-VIII - споруди, які розташовані за адресою: Одеська область, смт. Великомихайлівка, вул. Леніна, 2.

Також, не спростовано у суді апеляційної інстанції, що станом на 3 квартал 2012 року згідно з Декларацією Форми № 1ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку - кількість працівників ПП «ВОБ» становила 8 осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ПП «ВОБ» було достатньо трудових ресурсів, щоб виконувати основний вид діяльності згідно КВЕД - оптова торгівля зерном (тобто посередницька діяльність).

Доводи апелянта щодо взаємовідносин з ПП «Астра БП», а саме посилань на пояснення ОСОБА_5, який нібито вказував на те, що він зареєстрував ПП «Астра БП» за грошову винагороду, діяльності не проводив, а підприємство є фіктивним, а отже і відносини позивача з ПП «Астра БП» є такими, що не породжують настання юридичних наслідків для сторін, також спростовуються висновками суду в аналогічній справі, а саме Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2013 р. по справі № 2а-13432/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 р. суд встановив наступні факти: « 19.06.13 р. в судовому засіданні у якості свідка був опитаний директор ПП «Астра БП» - ОСОБА_5, який зазначив, що ніколи стосовно того, що він не є директором ПП «Астра БП» пояснень не надавав. Договори по взаємовідносинах із позивачем та первинні документи ОСОБА_5 підписував особисто. Також в матеріалах справи міститься скарга ОСОБА_5 до правоохоронних органів на дії працівників податкової міліції, які примушували ОСОБА_5 визнати створення підприємства фіктивним. За результатами звернення притягнуто до дисциплінарної відповідальності посадових осіб податкового органу».

Доводи апеляційної скарги щодо ТОВ «Судносервіс Експорт» також спростовуються наданими позивачем копіями договорів поставки на поставку соняшнику, кукурудзи та рапсу, копіями податкових накладних, видаткових накладних, зясовано, що зберігання та купівля - продаж на елеваторах ТОВ «Жеребківський елеватор», ТОВ «Колимський елеватор», ВАТ «Кам'яномостівське ХПП» підтверджується копіями складських квитанцій.

Крім того, під час нового розгляду справи з'ясовано, що за наслідками оскарження контрагентом позивача - ТОВ «Судносервіс Експорт» дій контролюючого органу, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р., залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013р. по справі №2а-3745/11/1470, позов товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001122301; визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, якими встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3,4,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а дані відображені в декларації з податку на додану вартість стосовно податкових зобов'язань, сформованих по наступним контрагентам - покупцям, не є дійсними: ТОВ «Кернер-Трейд», ДП II «Сантрейд», ДП «Би енд Вай», ЗАТ АТ «Каргілл», ТОВ «Волари-Агро», ДП II «Серна», ПП «Нікі», ТОВ «Нобл Ресорз Україна», ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал Україна», ТОВ «Трайгон Експорт», ТОВ «Компанія «СІТ Релайн», ТОВ «Оберіг», ТОВ підприємство «Авіс», а також не є дійсними дані відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині сформованих валових витрат за рахунок придбання зернових від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Старлайн-К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альгетті», ПП «Дерсеф»; визнано неправомірними дії відповідача, якими встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а дані відображені в декларації з податку на прибуток стосовно податкових зобов'язань, сформованих по наступним контрагентам-покупцям, ні є дійсними: ТОВ «Кернер-Трейд», ДП II «Сантрейд», ДП «Би енд Вай», ЗАТ АТ «Каргілл», ТОВ «Волари-Агро», ДП II «Серна», ПП «Нікі», ТОВ «Нобл Ресорз Україна», ТОВ «Судносервіс», ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал Україна», ТОВ «Трайгон Експорт», ТОВ компанія «СІТ Релайн», ТОВ «Оберіг», ТОВ підприємство «Авіс», а також не є дійсними дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток в частині сформованого податкового кредиту за рахунок придбання зернових від ПП «Октавія-А», ПП «Афелій», ТОВ «Старлайн - К», ТОВ «Октамет», ПП «Антарес М», ПП «Бермет», ПВКП «Укрсплав», ТОВ «Кастросервіс», ПП «Альгетті», ПП «Дерсеф».

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Судносервіс Експорт» спростовано матеріалами справи, так і судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо ПП «IHTEPAIHBECT», оскільки на спростування доводів відповідача, також зазначених в акті перевірки, щодо відображення в акті перевірки ПП «Інтера - Інвест», згідно якого контрагент позивача не декларував свої податкові зобов'язання, матеріали справи містять рішення судів Дніпропертровського окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-15875/10/0470 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-12620/10/0470, згідно яких дії податкових органів щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за періоди квітень, травень та вересень 2010 визнані протиправними та зобов'язано прийнято відповідні декларації за вказаний період.

Доводи апелянта щодо відсутності у ТОВ «Нікотрейд» трудових ресурсів, які б приймали участь у навантаженні - розвантаженні будь - яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару на ТМЦ, що призвело до висновку про нереальний характер здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ «Нікотрейд» спростовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014р. по справі №814/4319/13-а., яким встановлено, ТОВ «Нікотрейд» підтверджено подальшу реалізацію товару контрагентам - покупцям, за допомогою транспортно - експедиційних послуг. Також, суд зазначив, проте, що реальність здійснення господарської діяльності підтверджується договорами купівлі - продажу товару, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками - фактур та товарно - транспортними накладними та накладними для отримання товару.

Також спростовані у суді першої та апеляційної інстанції висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Контрол-Ком», а саме поясненнями ОСОБА_7 (який обіймав посаду Директора ТОВ «Контрол-Ком» станом на 2010р.), копіями договорів - поставок ріпака, пшениці, ячменю і соняшнику між позивачем та ТОВ «Контрол-Ком, копії податкових накладних, видаткових накладних. Разом з тим, встановлено, що зберігання та купівля - продаж на елеваторах ТОВ «Людмилівський елеватор» та ДП «Хлібна база №76», що у свою чергу підтверджується копіями складських квитанцій та актами приймання - передачі зерна.

Отже, всі доводи відповідача, викладені в акті перевірки та апеляційній скарзі спростовані наданими позивачем документами та судовими рішеннями у інших справах щодо реальності господарської діяльності контрагентів позивача.

Поряд з цим, судом першої інстанції доцільно зазначено, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Тобто, правовідносини між контрагентами позивача та третіми особами не мають жодного відношення до позивача та не мають впливу на дослідження реальності операцій поставок між позивачем та його контрагентами.

Також, при новому розгляді даної справи, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що контрагенти позивача є посередниками (перекупщиками), а не виробниками товару, відтак, відсутня необхідність у власних виробничих, транспортних та трудових ресурсах. При цьому, відсутність інформації про наявність ресурсів - не означає відсутності самих ресурсів на момент виконання операцій поставки в 2010 році.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Приймаючи до уваги встановлені обставини та вимоги вказаних норм закону, та надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено, що спірні податкові повідомлення рішення прийнято законно та обґрунтовано.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 21.11.2016р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Судносервіс Експорт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікотрейд", Приватне підприємство "ВОБ", про скасування податкових повідомлень - рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

Л.В. Губська

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Губська Л.В.